Карта, якою мислить Дональд Трамп

Ось карта, якою мислить Дональд Трамп.

Бо якщо вам здається, що світ довкола поїхав глуздом, то вам здається. Світ просто стає максимально раціональним. Як Дональд Трамп - чоловік зі статками в 7 мільярдів доларів.

Відразу скажу, що я ніколи не була прихильницею трампістів і це легко можна простежити на моїй сторінці. Проте, зараз мені здається важливо їх зрозуміти, а не лише емоційно сприймати.

Так от Трамп справді хоче Make America great again, і шлях до цього він бачить через гроші і ресурси, які ці гроші примножуватимуть. Я знаю, що нічого нового в цьому немає, і ми мали б давно вибудовувати поведінку з ним не через заклики про справедливість, а саме через цю призму. Зрештою, Банкова цю тему змогла команді Трампа "продати" через угоду про рідкоземельні метали. Але ми її самі запропонували, а потім відкинули. І хоч угода була погана, мені видається що Трамп не дарма писав книгу про мистецтво укладати угоду. Цікаво, чи читали її 5-6 менеджерів влади.

Натомість йому це все запропонувала росія. І пропозицію сьогодні процитували так: рф запропонувала Трампу угоду щодо російських природних ресурсів - нафта і доступ до Арктики.

Схоже, Арктика для Трампа - це новий клондайк, бо як ви бачите на карті - там і Гренландія, і Канада, і рф. І зовсім трохи Америки. А він хоче, аби було більше. Про щоб свідчить вся його риторика.

Справа в тому, що відповідно до міжнародного права, доступ на розробку ресурсів Арктики мають країни, що межують з Арктикою сушею. От власне вони всі і на карті.

Ресурси Арктики грандіозні. Льодовики тануть, і добувати їх буде простіше. Там зосереджено:

- 30% газових родовищ

- Біля 15% нафти

- Золото, нікель, вольфрам, платіна, паладій, уран, молібден

- Рідкоземельні метали, лідером з добутку яких сьогодні є Китай. А важливі вони для всієї тієї індустрії, перспективи якої Дональда точно доповів Ілон Маск.

Але повернемося до Китаю. Піднебесна теж давно хотіла отримати доступ до ресурсів Арктики і пропонувала змінити для цього міжнародне право. Але воно влаштовує Трампа, який сьогодні окрім доступу до ресурсів вирішує ще одне геополітичне завдання - відірвати росію від Китаю.

Гра була ризикованою, бо Трамп обраний на чотири роки, а правителі Китаю правлять десятиліттями, і це ризик для путіна. Але ймовірно спрацювало те, що він хоче у велику гру тут і зараз, розуміючи, що чотири роки у його віці це теж багато. Явно американці грають на цих його амбіціях. І в такий спосіб вони різко послаблюють роль Китаю і групи БРІКС. Якщо, звісно, домовляться, бо я б не відкидала включення в процес Пекіну.

І в цій геополітичній грі realpolitik ми не мета, а засіб досягнення цілі.

Повторюся, це не значить, що мені це подобається, категорично ні. Але це необхідно враховувати, розробляючи стратегію нашої поведінки. Це є задача влади - мати стратегічне мислення, прораховувати такі речі і навіть приймати непопулярні рішення, якщо вони необхідні.

Старого світу більше нема. Довкола цинічна realpolitik. І це базове, що треба брати до уваги, якщо хочемо вижити як держава. І Антиамериканські настрої нам в цьому не сильно допоможуть.