Лікування зубів під наркозом. Що треба перевірити в клініці?

За рік вже третя новина про смерть дитини в стоматологічній клініці під час операції під наркозом. Наприкінці минулого року відомі два випадки – у Львові і Тернополі – теж через використання наркозу лікарями-стоматологами. Чомусь вважається, що лікування "уві сні" цілком безпечне. Стоматологічні клініки активно рекламують такий варіант лікування зубів і дорослим, і дітям.

Нещодавно сама зверталась в одну з таких клінік, мала бути довга процедура і мені охоче запропонували зробити її під седацією. "Зараз дуже безпечні наркози, навіть діткам їх роблять", - радісно рекламувала пані з рецепції. – Ми викликаємо спеціальну бригаду, за вами постійно наглядають, жодних проблем не виникне". Лікування я тоді довірила іншій клініці і коли спитала про можливість наркозу, то виявилося, що не все так просто, як я думала. Ми довго говорили з анестезіологом (там він штатний), він дивився мої медичні документи і врешті… відмовив.

Ще в минулому році я натрапила на пост лікаря-анестезіолога Дмитра Макарова, в якому докладно розповідається про "легкі" наркози. Ось, що він тоді писав:

"Процедурні седації, або так звана "офісна анестезіологія" - цілком нормальна штука. Стоматологія (опціонально), гастро та колоноскопії, інвазивні гінекологічні та урологічні дослідження - це геть не, що треба терпіти в свідомості. Ненормальне в цій історії відношення до анестезіології.

Щоб зрозуміти, чому саме візьмемо за основу три правила:

- "Легеньких" наркозів не існує. Якщо ви захочете, щоб вам під наркозом підстригли нігті (що теоретично цілком можливо) - наркоз буде ніяк не "легенькіший" ніж для інших операцій.

- Від будь-якої анестезіологічної інтервенції ви можете загинути. Абсолютно кожна дія, яку виконує лікар-анестезіолог потенційно може стати причиною вашої смерті. До того ж кожним лікарським засобом, що використовується для проведення наркозу можна отруїтись насмерть. А певна частина з цих лікарських засобів ще й доволі часто викликає смертельно небезпечні алергічні реакції.

- Анестезіологія - це наука про безпеку. Розрахувати скільки чого і кому ввести для засинання і підтримання анестезії може кожний, хто знає цифри, букви і має калькулятор. Рілі, читаєш інструкцію множиш міліграми на масу тіла хворої людини і всьо. А от зробити так, щоб ви не вмерли від дії лікарських засобів (тих що вимикають дихання, або пригнічують роботу серця, наприклад), або від того, що з вами зробить оператор (наприклад, коли стоматолог грубо видалить зуб і вам непритомному в горло поллється кров) - це задача нетривіальна. Тут самого знання букв та цифр може бути замало. І навіть найглибших знань і найкрутіших навичок все одно буде недостатньо без певного обладнання та чіткого плану дій на випадок ускладнень".

Весь пост не наводжу, почитайте, там цікаво.

Як говорить лікар-анестезіолог Іван Черненко, зараз є проект наказу щодо анестезіологічного забезпечення в амбулаторній стоматології, і треба слідувати вимогам. За його словами, наркоз однаково небезпечний як для дітей, так і для дорослих, тому важливо мати досвідченого анестезіолога і добре обладнану операційну. В клініці має бути кисень, наркозна станція або апарат ШВЛ, монітор пацієнта, дефібрилятор на випадок реанімаційних дій. Словом, все, що є в стандарті.

Тобто, якщо в клініці пропонують робити процедуру під наркозом, то треба впевнитись, що в неї є не тільки можливість викликати бригаду, яка буде супроводжувати лікування. Як каже Іван Черненко, "Наркозна станція доволі масивна, з собою не повозиш! Тому пацієнт до проведення процедури може попросити показати, чи дійсно є все необхідне обладнання, ви ж за це платите, то маєте бути певні, що дійсно отримуєте якісну послугу. Зазвичай, добре оснащена стоматологія, яка піклується про життя своїх пацієнтів, з легкістю відповість на всі питання і продемонструє обладнання".

Іноді радять ще до операції чи процедури під наркозом робити алегопроби. Черненко вважає, що це зайве: "Ніде в світі це не робиться, і в наших стандартах цього немає. Як, приміром, зробити пробу на інгаляційний анестетик? Більш того, навіть, якщо алергопроба зроблена це не гарантує, що не станеться анафілаксія. Лікар має бути готовим до виникнення алергічної реакції, чітко знати стандарти надання допомоги у таких випадках".