Булгаков поза чарами юності

Чесно кажучи, тяжко повірити, що ми знову обговорюємо Булгакова. Мені здається, що люди, отруєні чарами "київського генія", його Города, просто читали тексти Булгакова десь на другому курсі універу, років 20-30 тому, ще не розуміючи, якого неймовірного класу і якості може бути література.
В юності така проза справді може зачарувати, але перечитайте його тексти зараз. От перечитайте знову досвідченим, зрілим оком, навіть поза політичним контекстом, просто перечитайте і чесно скажіть собі, де стоїть такий письменник порівняно з його сучасниками – Йозефом Ротом, Кафкою, Томасом Манном, Бруно Шульцем чи Джойсом. Булгаков – середняк з-поміж ними, і був би взагалі невидимим, якби імперія не зробила його частиною свого міфу і не просувала його десятиліттями.
Я розумію, як тяжко вириватися зі звичної матриці імперської освіти чи з гумусу російської культури, особливо, якщо не знати української чи світової.
Але от просто погляньте сьогоднішніми очима на епізод у "Белой гвардии", де Ніколка Турбін іде Києвом 19 грудня 1918 року і бачить, як кияни на Софійській площі вітають українську армію – військо Директорії, яке входить до міста, а у Софії службу правлять українською мовою. Для Ніколкі це екзистенційний жах, руйнування його світу, вселенська катастрофа, як і для Булгакова. Булгаков не приховує цього, він пише емоційно насильнішу частину роману, у якій усе тремтить, сочиться ненавистю.
Нижче лишу цей уривок (скорочений). Мені здається, він важливіший і сильніший за "кота", "кита", "гнусный украинский язык", тощо. Бо цього страшного тексту, булгаківського відчуття апокаліпсису від руйнування імперії достатньо, щоб відчути власну гідність і нарешті перестати сприймати себе, своє місто очима колонізатора.
"То не серая туча со змеиным брюхом разливается по городу, то не бурые, мутные реки текут по старым улицам — то сила Петлюры несметная на площадь старой Софии идет на парад…
В синих жупанах, в смушковых, лихо заломленных шапках с синими верхами, шли галичане. Два двуцветных прапора, наклоненных меж обнаженными шашками, плыли следом за густым трубным оркестром, а за прапорами, мерно давя хрустальный снег, молодецки гремели ряды, одетые в добротное, хоть немецкое сукно. ….Несчитанной силой шли серые обшарпанные полки сечевых стрельцов. Шли курени гайдамаков, пеших...
… Толстый, веселый, как шар, Болботун катил впереди куреня, подставив морозу блестящий в сале низкий лоб и пухлые радостные щеки… "Бо старшины з нами,
З нами, як з братами!" — разливаясь, на рыси пели и прыгали лихие гайдамаки, и трепались цветные оселедцы.
Трепля простреленным желто-блакитным знаменем, гремя гармоникой, прокатил полк черного, остроусого, на громадной лошади, полковника Козыря-Лешко. …За Козырем пришел лихой.черноморский конный курень имени гетмана Мазепы. Имя славного гетмана, едва не погубившего императора Петра под Полтавой, золотистыми буквами сверкало на голубом шелке.
Софийский тяжелый колокол на главной колокольне гудел, стараясь покрыть всю эту страшную, вопящую кутерьму. Маленькие колокола тявкали, заливаясь, без ладу и складу, вперебой, точно сатана влез на колокольню, сам дьявол в рясе и, забавляясь, поднимал гвалт...
Совершенно внезапно лопнул в прорезе между куполами серый фон, и показалось в мутной мгле внезапное солнце. Было оно так велико, как никогда еще никто на Украине не видал, и совершенно красно, как чистая кровь. От шара, с трудом сияющего сквозь завесу облаков, мерно и далеко протянулись полосы запекшейся крови и сукровицы. Солнце окрасило в кровь главный купол Софии, а на площадь от него легла странная тень, так что стал в этой тени Богдан фиолетовым, а толпа мятущегося народа еще чернее, еще гуще, еще смятеннее".
замість лєща дати наглій дружині судився на весь світ
мене за самозахист судили, терпіла
до речі проституція то адмінштраф
так шо не бзди, гомік 😁
Скільки в нас пам'ятників Джойсу чи Ману?
От стільки ж може бути і Булгаковим, ніяк не більше.
Інакше це все скиглення про вялічіє просто лицемірна хрюканина.
Він дійсно росіцський писменник і увіковічення цого під час війни з Росією не доречне.
Але ж тьотю понесло розбирати почуття автора через призму персонажів.
Щодо самого автора, то:
Михайло Булгаков служив спочатку в армії УНР, потім в Добровольчій армії на Північному Кавказі.
І чомусь обсиральники ретельно цей факт оминають.
Взагалі мало хто з іноземних письменників переймався Україною.
Але ми їх читаємо. Комусь подобається, комусь ні.
Сльози ллють ватани. І їм ***** буде це Булгаков чи "лучший в мірє пломбір".
Їх цей розбір точно не пройме, а викликає ще більші шмарклі.
- Ти П'яту симфонію Бетховена слухав?
- Ні. Мені Ізя Шніперсон насвистів.
😁😁😉
Чи хтось його звеличує?
Мені, наприклад, "Рокові яйця" зайшли набагато краще ніж два самих розкручених романа.
Я взагалі авторів часто плутаю та забуваю. Бо живу книгою, а не автором.
З акторами та режисерами, доречі, та ж історія. 😁
Лише нав'язливі згадки прибрати, та й все.
А ці випади - це реакція на реакцію русні та вати.
Бачили, мабуть, який скульож стоїть у всіх пов'язаних з цим пам'ятником темах.
Між іншим, точно такий стояв і у новині про демонтаж пам'ятника Павлову в Києві.
Совпадєніє?
Не забули ж.
Війна - це завжди розбрат, кров, насилля, розпач.
1918 рік. Німці, петлюрівці, більшовики, білогвардійці, анархісти, есери...
Кулю в лоба або мотузка га шию можна було легко дістати від будь-якої сторони.
Тоді автохтонних українців розривало на дрібні тузики
І тут з "прєкрасного дальока" нам жіночка розповідає, що людина з тієї коловерті, щось не так відчувала та писала.
По "Хрестоносцям" теж є фільм але старий.
Я взагалі не задавався питаннями популярності.
Подобається - гуд. Не подобається - дочитав і забув.
"Дон Кіхот" Сервантеса, наприклад, мабуть популярний і мабуть класика. А, як на мене розтягнута нудна жуйка.
Дивимось, що ми маємо:
1). Зрадив Українську Народну Республіку.
2). Воював на боці окупантів.
3). Вбивав українців воюючи на боці окупантів.
4). Ненавидів Україну, українців, українську мову.
5). Сіяв свою ненависть до всього українського за допомогою печатного слова.
Ваш булгаков дезертирував з армії УНР і перейшов на сторону білих, приєднавшись до ординських окупантів денікіна.
Дивимось, що ми маємо:
1). Зрадив Українську Народну Республіку.
2). Воював на боці окупантів.
3). Вбивав українців воюючи на боці окупантів.
4). Ненавидів Україну, українців, українську мову.
5). Сіяв свою ненависть до всього українського за допомогою печатного слова.
В такому випадку давайте поставимо пам'ятник захару прилєпіну, той теж воював проти України, але він хоч не був іудою - не зраджував Україну і присягу.
Нагадаю, у 2019 році Прилєпін в інтерв'ю росЗМІ розповідав, що https://lb.ua/society/2019/08/16/434904_voevavshiy_dnr_prilepin.html його підлеглі вбили багато людей і "витворяли голімий бєспрєдєл" в Україні.
Небажання читати, вникати, відчувати і розуміти...
Ну Ви ж розумна людина... Ну зробіть зусилля, РОЗБИРІТЬСЯ в змісті. Чи є в моєму дописі ХОТЬ ЩОСЬ про пам'ятник? Чиє ХОТЬ ЩОСЬ про особистість Булгакова? Ні, немає!
Я обговорюю конкретні питання: розуміння літератури і мій жах від некомпетентності взагалі і Мирослави, як журналіста, зокрема.
Це все. Дочого тут прилєпін і хто кого там коли зрадив і куди перейшов?
Хто, по Вашому, повинен вирішувати, що мені читати? Мені, людині з трьома вищими освітами? Може Міндіч з Арахамією чи Порошенко - "свєточі нравствєнності і носітелі моралі"?
Якщо держава переймається тим, що хтось може неправильно зрозуміти Сапковського чи Булгакова, то треба підвищувати рівень освіти, а не забороняти все на світі. Це. пробачте, Шаріковщина... (с) Булгаков
А пам'ятник має бути знесеним, тільки тому, що булгаков воював проти України, всього українського, а перед цим дезертирував з армії УНР і перейшов на сторону білих, приєднавшись до ординських окупантів денікіна.
Дивимось, що ми маємо:
1). Зрадив Українську Народну Республіку.
2). Перейшов на бік ворога.
3). Воював на боці окупантів.
4). Вбивав українців воюючи на боці окупантів.
5). Ненавидів та зневажав Україну, українців, українську мову.
6). Сіяв свою ненависть до всього українського за допомогою печатного слова.
Ось самі перші пости під статею і ця дискусія прожовжується з попередньої статті про знос пам'ятника.
Так ось самі перші пости під цією статтею йдуть, як продовження попередньої статті:
Чесно кажучи, тяжко повірити, що ми знову обговорюємо Булгакова.
Мені теж. Вже третя публікація за два дні.
Може, таки досить вже?
22.12.2025 16:05 Відповісти Керування спамом Мені подобається 15 Посилання
✘
Було рішення міськради знести пам"ятник Булгакову. От тому, мабуть.
22.12.2025 17:15 Відповісти Керування спамом Мені подобається 5 Посилання
Знаю. Але досить, по-моєму, дрочити довкола.
Забагато честі.
22.12.2025 17:17 Відповісти Керування спамом Більше не подобається 5 Посилання
Може тобі і Забагато. Не читай, якщо не для тебе написано. А написано лдля діячів типу Борислва Берези, який із піною на губах відстоює право імперських бюстів типу Пушкіна, Булгакова і інших непоганих пісьмєнніків перкбувати в Українських містах на правах бронзових імперсько- російських символів. Читай інші статті.
22.12.2025 21:22 Відповісти Керування спамом Мені подобається 3 Посилання
Нє. Ну це ж змагання, хто просреться на Булгакова потужніше.
Ну знесли пам'ятник - і буй з ним.
Хто не читав Булгакова, той і не буде (не факт, що взагалі книги у руки візьме колись).
Кому заходить "Біла гвардія", того публічні обсирання не зупинять.
Тим більше, що аргументація така собі.
А що той Миколка повинен був відчувати, споглядаючи, як руйнується все, у що він вірив, що знав, на чому ріс та виховувався - піднесення та захват?
23.12.2025 10:01 Відповісти Керування спамом Мені подобається 1 Посилання
Ця журналістка Мирослава, хитренько так намагається перевести полеміку про знос пам'ятника булгакову в русло, типу "Ах какую страну патєрялі" чи то "Ах какому талантлівому пісатєлю памятнік сносят", словом "Какая разніца".
Пам'ятника росіянину, вихідцю з Орловської губернії РІ, которий зраджував, вбивав українців, а потім продовжив вбивати їх своєю творчістю і которий всетаки виїхав в "радниє *****" не місце в Києві.
📣 Олена Кудренко:
" Країна, яка вбиває конкурентів на старті.
Щоб не написали кращих книжок за булгакових.
Щоб не співали кращих пісень.
Щоб не отримали Нобелевські премії.
Щоб нікому було писати.
Нікому було співати.
Нікому отримувати.
Купує лояльність за гроші й обіцянки, бо добровільна лояльність до неї виникає лише у аморальних та безсовісних.
Збиває з ніг таланти, бо на очищеній місцевості без конкурентів російське "щось" виглядає наче непогано. А далі це "щось" підкріплюється пропагандою за великі державні грошові вливання, робиться всесвітня розкрутка, кричиться про велич і неперевершеність, скоріше галасом, ніж глибиною робиться імідж та репутація. Тому що ті, на чиєму фоні це "щось" втратило б свій блиск - вбиті пострілами в голови.
Поставлені на коліна.
Тіла скинуті в ями.
Щоб не писали, не малювали, не співали, не говорили, не створювали.
Не були конкурентами.
Вбиті на старті, щоб не дійшли до фінішу. Бо коли не вбиті - вони перемагають на Євробаченнях. Роблять фільми про Маріуполь та Донбас, і голівудська спільнота аплодує стоячи. Малюють і співають, готують і годують. ВОЮЮТЬ і навчають воювати тих, хто застряг в бюрократії та власному переконанні, що вони захищені. Росія без України величною бути не може. Великою - так, величною - ні. Але коли ти живеш за рахунок інших народів - то й великі території можуть бути великими лише до певного часу."
Тільки я хотів би дискутувати предметно і точно. В цій темі мій пост (той, що перший, адресований Мирославі) був про літературу. Я не писав про "вялікіх масковських" письменників, про пам'ятники (ми з Вами пізніше торкнулися трохи, ну то таке...). Я не писав про особистостей, митців чи псевдомитців. Я писав про літературу і трохи (дотично) про майстерність автора як таку.
Щоб не було зайвих маніпуляцій, моя диспозиція:
- я ненавиджу російських загарбників, роблю все можливе для перемоги
- не люблю російський стиль як такий - оця "аляповатість", "росхрістаність" і жорстокість абсолютно у всьому.
- мені байдуже на особистості авторів. у кожної людини своя доля, поразки, перемоги, родості та лиха. не розумію, чому доля Достоєвського си Стуса повинна вражати мене більше, ніж доля умовного Петра Миколайовича, що все життя проробив сантехніком. Всі люди рівні і заслуговують на однакову повагу і захоплення. (крім окупантів, ну то не люди)
- є твори, які я вважаю хорошими. я їх читаю, слухаю, дивлюся і так далі. мені байдуже, хто їх створив, я вмію відокремлювати твір від автора.
- є твори, які я вважаю поганими. я їх НЕ читаю, НЕ слухаю, НЕ дивлюся і так далі. мені байдуже, хто їх створив, я вмію відокремлювати твір від автора.
- мені вистачає інтелекта, щоб зрозуміти ставлення автора до мене, моєї країни, мого народу (УВАГА - в конкретному творі). я знаю, що з цим робити і як поводитись.
- я визнаю, що є багато людей, які не знають, як поводитись з мистецтвом і воно може негативно впливати на "нєокрєпшиє уми". вважаю, що, в такому випадку, треба не забороняти мистецтво, а підіймати рівень освіти таких людей.
Тепер, коли я позначив свою вихідну позицію, можемо, якщо хочете, подискутувати з Вами про літературу і мистецтво взагалі. Нажаль, про особистостей і пам'ятники я дискутувати не зможу, бо воно мені не цікаве (в данному конкретному контексті).
я твое тцк на болту вертів, в мене дві судимості
Ну знесли пам'ятник - і буй з ним.
Хто не читав Булгакова, той і не буде (не факт, що взагалі книги у руки візьме колись).
Кому заходить "Біла гвардія", того публічні обсирання не зупинять.
Тим більше, що аргументація така собі.
А що той Миколка повинен був відчувати, споглядаючи, як руйнується все, у що він вірив, що знав, на чому ріс та виховувався - піднесення та захват?
Пам'ятник - це теж форма реклами.
Мені нема чого додати, бо я не бачу сенсу щось обговорювати з цієї теми. Хіба мусять стояти на території країни пам'ятники діячам культури іншої країни, яка принесла стільки горя на цю територію? Чи стоїть пам'ятник Р.Кіплінгу в Індії?
А боротися з авторами та книгами - тупо.
Бо Барбара Стрейзен. 😁
Книги поки що, слава богу, не забороняють.
Це не ознака таланту і не гарантія цінності його твору.
Генрік Сєнкевич - польський письменник. Ніфіга не лояльний до України иа українців.
У "Вогнем і мечем" зображав козаків, як вічно буху гопоту.
У "Хрестоносцях" зображав тевтонців, як пекельних нелюдів.
То українцям та німцям не читати Сопковського?
Може хай читачі самі якось розберуться у своїх відчуттях, а не будуть дивитися на твір очима "журналіста"?
Але після таких розповідей тьоті, може, у когось відіб'є бажання знайомитись з творчістю.
На ватанів *****, вони дрочитимуть на совок/росію до скону.
Головне - щоб "нє подросло новє поколєніє вєтєранов ВОВ".
Ті екранізації у світі, про які Юрій Хохлов писав, абсолютною більшістю припадають на період СРСР. За постсовєцькі часи "за бугром" лише три рази щось там на тему знімали.
"Собачье сердце" і "Мастер и Маргарита" містять багато чого пов'язаного з контекстом епохи. Забудуть епоху - забудуть і твори.
Я б житті не прочитав того ж Набокова, наприклад, якби не дружина.
І пам'ятник - це теж, між іншим, елемент оточення.
Що обговорювати? булгаков, безперечно, талант... своєї доби...
заражений бацилой рашизму, яка на сьогодні звела з ума расєян на чолі з несамовитим пу...
твори булгакова, рождественского, євтушенко і ін., не обделенних талантом і креативностю митців - це дзеркало рашизма, якій з'явився не вчора, а випестувався сторіччями і як та заноза засів в умах расєян, які завжди себе вважали і вважають вище усіх, бо зайвохромосомні.
От, наприклад, навальний: чи чули ви від нього, що кримськи- татари потребують захисту, що зникають на расєї малі народи і народності під державним пресом ассіміляцюції... чи був в нього конкретний план зламу системи?
Одними картинками жирного життя еліти систему не змінити... мабуть він сподівався на бунт тих, кого не пустили до корита і він на цьому популістському лозунгу стане презом?
А, окрім фоток, які механізми він запропонував для того, щоб покласти коррупції край? О тож.
Шукати харошЫх руцких це справа не вдячна.
Тому, не треба заплющувати очі на те, що є... а вивернути наізнанку цю імперську рашистську сутність...
навіть нетребко з її ангельським співом зараз каже страшні ганебні для громадянки України, речи, а чому?
Тому, що і в криму і на донбасі з 90х рр держава Україна фактично ніяк не відповідала на атаки расєйської пропаганди від лужкова і Ко, от і виросли манкурти
пам'ятник може бути лише в музеї історії рашизму, а не в укр.скверіку.
Щось мені підказує, що більшість росіян жодної його книги взагалі не читала.
Є підозра, що ***** теж не книгочей, доречі. 😁
Вони он князя Володимира вважають своїм і пам'ятники йому тулять,ине щважаючи на те, що його гербом був наш тризуб, який вони ненавидять.
Більшість їхньої пихи та гордості тримається на крадіжці та пересмикуванні.
Їм потрібна не суть, а привід. А приводом може бути "пачіму без шапкі" чи "ти шо самий умний".
А ще він ніколи не носив шкарпеток, і теж не стіснявся цього
Він би тебе встерилив, якби прочитав цей тупий камент
"А Ахматову знесли через те, що писала російською? Може Вертинського люструємо, адже він російською спiвав? Сам Кобзар, коли жив у Пітері, зрозуміло говорив не солов'їною. Чи це інше?"
Але Булгаков - це частина орківської культури, яку орки використовують як інструмент для колонізації України. І заради виживання нам треба відірватись від цієї "культури" і відкривати, підтримувати, створювати свою.
Тож, орки, заберіть свого Булгакова разом з пам'ятником в дупу. А книжку я залишу на полиці, як вдячність авторові (який не любив також і москвічів) за улюблений роман.
Ці письменники та поети не були свідками подій, які відбувалися от прям тут у мене в сусідньому дворі? Це був потужний культурний рух, який прагнув національного відродження, але був жорстоко репресований радянською владою, а булгакова більшовицька влада чомусь "забула" розстріляти, хоч він прожив у москві до 1940 року, а не на забутих задвірках московсько-комуняцької імперії. Даже вдало пережив пік сталінських репресій. Хм, і чому?
Я не бачив жодного пам'ятника Айзеку Азімову у своєму житті. І в школі мені його не пхали, як Толстого, Нєкрасова та Пушкіна.
А перечитую його книги раз за разом. І, тим же часом, Толстоєвських після школи більше у руках не тримав, не зважаючи на пам'ятники і те, що мене вічно тягали по їх музеям.
це історичні факти
якщо еліта та інтелігенція дорєволюційної росії не справилась з животною агресією їхнього народа-"bugоносца", а потім еліта та інтелігенція совєцкой росії так само не справилась з тою ж самою животною агресією того ж самого народу, то чому ми маємо взагалі слухати і читати цих людей?
вони не справились із своїми власними завданнями ! точка
Напевно, пані Мирослава може назвати багато українських письменників - ********** Булгакова, які займуть достойне місце поряд з Йозефом Ротом, Кафкою, Томасом Манном, Бруно Шульцем чи Джойсом???
На думку Винничука, Булгаков запозичив образи у своїх творах в зарубіжних класиків.
"Людина, начитана у світовій літературі, легко побачить всю вторинність роману Майстер і Маргарита, чому француз повинен захоплюватися Булгаковим, якщо багато образів і сюжетних ходів той запозичив з роману П'єра Мак Орлана Нічна Маргарита, виданого в Москві в 1927? Головні герої тут - професор Георг Фауст, який продав душу дияволу (таємничому Леону, який, звичайно-ж, кульгає) і завдяки цьому перетворився в молоду людину, і руда красуня Маргарита. Прийде в голову французу і роман Олександра Дюма Жозеф Бальзамо", - відзначає Винничук.
Він також вважає, що американець, читаючи Булгакова, відразу згадає твір Марка Твена Таємничий незнайомець. "Німецький читач помітить безліч ремінісценцій з роману Густава Майринка Ангел Західного вікна, а хтось ще більш начитаний, буде просто ошелешений дивовижними збігами з Пригодами авантюриста Гуго фон Габеніхта класика угорської літератури Мора Йокаї", - стверджує Винничук.
За його словами, французи "не сприймають" творчість Олександра Пушкіна, вважаючи його "звичайним епігоном французької поезії". "Чимало класичних віршів Пушкіна, в тому числі, Лист Тетяни - це переспіви з французького, - упевнений Винничук.
свєтлана далі - русская гражданка що втекла з США в 2024 році, незаконно сховавшись на рейсові з Ню-Йорку в Париж, бо як вона стверджувала, "її хочуть отруїти військові США"
ну що ж, достойні в булгакова екранізатори, що тут скажеш !