Ми не маємо відмовлятися від великої спадщини, яку нам подарували вихідці з України Гоголь, Малевич, Булгаков та інші, - Ткаченко

Наша країна не має відмовлятися від великої спадщини, яку їй подарували вихідці з України, такі як Микола Гоголь і Казимир Малевич.
Про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко сказав в інтерв'ю РБК-Україна, повідомляє Цензор.НЕТ.
"Ми не повинні відмовлятися від великої спадщини, яку нам подарували вихідці з України. Ми маємо про них пам'ятати, це теж частина нашої історії, частина того, чим ми можемо пишатися. Тому, наприклад, коли я говорив про Гоголя як про українського письменника, я робив це свідомо, тому що він не просто народжений в Україні, а живився, власне кажучи, українськими нарративами, багато творів написано про Україну. Точно так само не можна відмовлятися, наприклад, від Казимира Малевича", - сказав Ткаченко.
Він зазначив, що далеко не всі з них ідентифікували себе українцями, тому можемо розділяти вихідців з України та українських діячів мистецтва. "Але не згадувати про те, що Чехов захоплювався Україною, що Чайковський родом звідси, було б дивно. Булгаков, звісно", - акцентував міністр.
За його словами, у кожного з них був свій наратив, який він просував, "русского мира" або належності конкретно до цієї території, тому тут треба розділяти вихідців з України і тих, кого ми дійсно можемо назвати українцями.
В те, що огидний «Васіліса» міфопоетичної «Білої Ґвардії» - це й був булґаковський «домохозяин», свято вірило кілька поколінь радянських людей, щиро зачарованих романом як «історичним» (що безумовно свідчить на користь булґаковського хисту: таки «Мастер», послуговуючись Сталіновим улюбленим слівцем!) - а до того ж (що не менш важливо в історії успіху цього видатного фейку), позбавлених доступу до будь-яких альтернативних джерел інформації, «голосу другої сторони». («Біла Ґвардія» справді дуже тонко маневрує між «фікшин» і «нон-фікшин», і я давно мрію прочитати, замість «восторженного лепета» київських булґакознавців, що чисто як діти тішаться з упізнавання в тексті загублених камінчиків міської топографії, який-небудь кваліфікований розбір цього роману як видатного взірця пропаґандистської літератури - створеного не тільки за законами «худліту», а й за політтехнологіями тодішньої більшовицької журналістики: крім Ільфа з Петровим, більше нікому в російській літературі це так вдало не вийшло, Сурков-Дубовіцкій з усіма своїми потугами просто жалюгідний графоман!)
І можна тепер скільки завгодно трясти історичними документами, доводячи, що «все було зовсім не так», що насправді в Києві 1919 року «білі» мали ненабагато більше підтримки в населення, ніж сьогоднішня «вата», й запам'ятались головно єврейськими погромами, і що Булґаков писав, властиво, утопію, чи пак, а-топію: «Город» своєї мрії, фантазійний «русскій Кієв», у якому Булґакови, чи пак, Турбіни - то не якісь там сумнівні орловські приблуди, а, коли й не «аристократія», то принаймні ТЕЖ «біла кість», духовні господарі «Города» - інтеліґенція, «професура», словом, культурмісіонери «в лапах у мужиков» (міф, що в третьому поколінні неперервної трансляції спокусив і погубив Бузину, Чалєнка і цілу когорту їм подібних «аристократів»: страшна річ сила слова!), - але ніяка деконструкція міфа вже не скасує того незаперечного факту, що своєї головної мети втеклий зі свого-«несвого» Города син орловського батюшки-цензора цим романом таки домігся - «київської прописки», хай і заднім числом. І це вже назавжди. - О. Забужко https://www.radiosvoboda.org/a/27079412.html
Булгаков был чисто имперской гнидой, сначала царской, потом советской, которая четко и недвусмысленно отреклась от украинства и считал его какой-то детской болезнью.
Выходцы они могут быть откуда угодно, Козак и Матвиенко тоже выходцы. Много чести
Что за бред?
Не надо путать предмет русской литературы, который действительно нафиг не нужен, и классическую литературу, в которой есть и выходцы из Украины и иностранные авторы.
З Г+Г ЗНОВУ ЗАСМЕРДІЛО
Ідіотизм фрази власне у виділених словах.
у час Імперії "діячі культури та літератури"-імперські діячі..
національність значення не мала,а лише певний колорит...