Розстріляного 1989-го за вироком радянського суду воїна УПА Гончарука офіційно реабілітовано. ФОТО
Національна комісія з реабілітації жертв політичних репресій в четвер, 29 квітня, реабілітувала Івана Гончарука - бійця Української Повстанської Армії, розстріляного радянською владою в липні 1989 року.
Як передає Цензор.НЕТ, про це в фейсбуці написав співробітник Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак.
"Сьогодні Національна комісія із реабілітації жертв політичних репресій нарешті повернула добре ім'я Івану Гончаруку. І дуже тішуся, що став до цього причетним", отметил Бирчак.
За його словами вже були запущені перебудова, гласність. "1989 рік. Харківського 62-річного пенсіонера п’ять днів судили на Волині за звинуваченнями, за які він вже відсидів свій термін у концтаборі та був звільнений. Повстанця Івана Гончарука розстріляли за два роки до проголошення незалежності України".
Бірчак зазначив, що: "Справа шилася білими нитками від самого початку і до кінця. До свідків були залученні діти вбитих сорок років тому радянських активістів, штатних та позаштатних працівників НКВД. Цікаво, що в 44-45 роках цим свідкам було лише 10-12 років, а Івану двадцять років, але свідки впізнали Івана Гончарука за фото зроблене в п’ятдесятирічному віці!!!
Івана Гончарука розстріляли 12 липня 1989 року в Києві. Через два місяці 8-10 вересня 1989 року в актовій залі Київського політехнічного інституту відбулися установчі збори "Народного руху України за перебудову".
Батько новообраної членкині ВРП як суддя 19 жовтня 1987 року у Луцьку https://rayon.in.ua/topics/4909-ostannii-rozstrilianii-upivets-toi-hto-zasudiv-iogo-na-smert-dosi-zhive-sered-nas-blog підписав смертний вирок ветерану УПА Івану Гончаруку. У https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/10/23/156416/ публікації Історичної правди детально описано те, як сім томів справи проти Гончарука були грубо сфабриковані КҐБ, бо їм був потрібен гучний судовий процес і розстрільний вирок для "ветерана-націоналіста" на 70-річницю Жовтневої революції. І це при тому, що слідчим так і не вдалося довести безпосередню участь Гончарука у злочинах. У касаційній скарзі адвокат зазначав, що Гончарука вдруге (!) засудили за злочини, за які він уже відбув колись покарання на Колимі. Однак у задоволенні скарги відмовили. Родина Івана Гончарука до цих пір не знає, де він похований. Огидності цьому всьому додає той факт, що новообрана членкиня ВРП Інна Плахтій у своїй промові дуже-дуже дякувала своєму татові та усій своїй суддівській кровній родині, з чого можна зробити висновок, що за свого тата і його рішення їй зовсім не соромно.
Об этом пишет в Фейсбуке руководитель судебных программ Центра противодействия коррупции Галина Чижик.
«В 1987 году ее отец, судья Борис Плахтий, приговорил к расстрелу воина УПА Ивана Гончарука.
Дело от начала и до конца было сфабриковало КГБ, им нужно было создать картинку накануне празднования 70-летия революции», - написала Чижик.
По ее словам, Плахтий-старший сыграл в этом деле одну из ключевых ролей, и в 1989 году Гончарука расстреляли. Семья воина УПА до сих пор не знает, где он похоронен.
«Да, дети не несут ответственности за поступки своих родителей. Но сегодня на съезде во время присяги Инна Плахтий сказала, что гордится тем, что она из судейской семьи, и благодарила своего отца.
Судью, которого не люстрировали после провозглашения независимости и который продолжал работать вплоть до выхода в отставку в 2006 году», - добавила Чижик.
Издание отмечает, что 10 марта XVIII съезд судей избрал Инну Плахтий членом Высшего совета правосудия.
Даже по советским меркам человек отсидел в лагере, каждый должен отвечать за свое, есть сфабрикованные дела в угоду власти или просто выслужиться и получить премию или звание, сколько таких случаев.
Мой дед тоже сидел, ни за что, в концлагере, тут правильно заметили, хотя в советской армии воевал, судьбы разные.
У 1945 році Найдич співпрацював із НКВД. За це його поранив при спробі вбити член УПА Іларіон Цюрик.
Найдич також багато років воював зі своєю сусідкою у селі Грудки за земельну межу між двома господарствами. Сусідка померла у 1976 році, тож, вочевидь, з'явилася надія на перемогу в цьому протистоянні. Але на похорон, а згодом і на роковини, із Харківщини приїжджав її рідний брат - Іван Гончарук. Стало зрозуміло, що межа буде незмінною.
Щоб помститися, а можливо і виконати нове завдання з КҐБ, Микола Найдич написав заяву на Гончарука, звинувативши його у "злочинах", скоєних під час війни проти радянської влади.
Гончарук востаннє був на Волині у квітні, а заяву проти нього ті, що його нібито "впізнали", подали… у жовтні.
11 жовтня 1986 року доручили "провадження справи слідчому відділу Управління КҐБ у Волинській області".
А 14 жовтня в Луцьку створено слідчу групу з двох людей - лейтенанта Олександра Заболотного і майора Віталія Приступи. Майор був керівником цього слідства.
Іван Гончарук, жив у іншому кінці України і не здогадувався, що його чекає.
Арештували пенсіонера 1 липня 1987 року.
Адвокат 22 жовтня подав касаційну скаргу, де зазначав, що Гончарука вдруге (!) засудили за злочини, за які він уже відбув колись покарання на Колимі, і просив замінити смертну кару позбавленням волі.
Його скаргу розглянули 24 листопада 1987 року у Верховному суді УРСР. До того часу волинське КҐБ "організувало" туди листи Миколи Найдича та інших "потерпілих" із проханнями затвердити смертний вирок.
Смертну кару лишили незмінною.
19 квітня 1988 року Постанову Президії Верховної Ради Української РСР із текстом "Відхилити клопотання про помилування І.Гончарука" у Києві підписала голова ВРУ Валентина Шевченко.
3 травня 1989 року із московського Кремля (Секретаріат Верховної Ради СРСР) прийшов лист, що "підстав для помилування до засудженого Гончарука не знайдено".
13 червня 1989 року із Верховного Суду УРСР (за адресою- вулиця Чекістів, 4!) за підписом його голови А.Якименка на Волинь прийшов лист із проханням дати вказівку про виконання смертного вироку Гончаруку.
23 червня голова Волинського обласного суду С.Кіпень направив у відповідні інстанції лист із проханням привести вирок у виконання.
29 червня 1989 року арештували майно сім'ї Гончаруків. Для конфіскації описано будинок площею 77.7 м, арештовані грошові вклади.
Івана Гончарука розстріляли 12 липня 1989 року в Києві. Про це до Волинського обласного суду надійшов лист від 13 липня 1989 року від полковника КДБ А.Гринька. - https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/10/23/156416/
Кіпень (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0 рос. Кипень) - село в https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F Росії , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96 Ломоносовському районі https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C Ленінградської області . Центр https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&action=edit&redlink=1 Кіпенського сільського поселення . Розташоване поруч із https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A2%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%88%D0%BE%D1%81%D0%B5&action=edit&redlink=1 Талліннським шосе вздовж https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A0%D0%BE%D0%BF%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%88%D0%BE%D1%81%D0%B5&action=edit&redlink=1 Ропшинського шосе . На захід від села на відстані 11 км по шосе М-11 знаходиться село https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%94%D1%80%D1%94%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE Чєрємикіно . Кіпень знаходиться за 10 км від міста https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%94_%D0%A1%D1%94%D0%BB%D0%BE Красного Сєла і межує з Гатчинським районом.
1. Знайти цих потвор.
2. Повісити без суду і слідства.
І питати кожен день, листком на дверях
Справи Шеремета, Семенченка, Торнадо, Стерненка...
Що тепер хоч скажуть рідним де поховали "враха народа" ?
І як це гидко через земельний спір підписати смертний вирок людині, хай горять в пеклі всі нащадки Найдича і повор які в угоду 70-ти річки перед начальством танцювали.
Суки совкові Ви цього хочете у своєму нюв СССрі ?
Так, діти не несуть відповідальності за вчинки своїх батьків. Але на з'їзді під час складення присяги Інна Плахтій сказала, що пишається тим, що вона з суддівської родини, і дякувала своєму батьку.
Реабілітація - це добре. Але справедливість не настала поки ця погань не покарана.
"....в 1944 году уклонился от мобилизации в Красную Армию и в сентябре этого же года под псевдонімом «Лесовой» вступил в отряды ОУН-УПА.
С ноября 1944 года, находясь в отряде «Збруч», Гончарук с винтовкой в руках, участвовал в трёх боях с подразделениями Красной Армии, в селах Хованщина, Заприпьять и Ольбно-Русское, а также занимался грабежами мирного населения и принимал участие в убийстве гражданки Турковец Аграпины»
Упіймали його з гвинтівкою в руках в грудні 1945 року. разом з громадянами Є. Бродовським, А. Менделєм, Ф. Найдичем та А. Сотником. Перших двох було розстріляно офіційно а два других попали в табори і слід їх губиться. Тобто йому було 20 років як відкосив від армії а мій дід в той час тогож віку два роки воював і був важко контужений. Ну то таке.
Цей пан був засуджений на смертну кару але йому дали 20 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Отсидів 10 років і вийшов по амністії після смерті Сталіна в 56 році. Оселився В Магадані, одружився а потім перебрався на Слобожанщину, з якої і навідувався в рідне село. Пуд час такого відвідування цей пан зіткнувся з дітьми Антона Шептури, Ганною та Федіром Шептурами. Антона Шептура, цей пан особисто вбив. Дітям, під час вбивства батька Іваном Гончаруком було 10 і 12 років, вони впізнали вбивцю батька. Саме на свідченнях ціх людей і відновилася справа цього пана і саме за вбивство Антона Шептури йому і винесли смертний вирок, також цей пан брав участь в наступних вбивствах: голови сільради Терентія Гончарука, Івана Ладана, подружжя Решетовських, Матвія Кота, Миколи Костючика (його діти теж виступали в обвинувачі в цій справі) та Турковець Агрипини (це жертва яка була встановлена попереднім слідством і вбивство якої було доведено у першій справі) а також вбивство ще 5 осіб. Тобто ця людинка мала відношення із своїм загоном до вбивства 12 осіб людей....
Для того щоб дійсно реабілітувати цю особу вважаю за потрібне запропонувати опублікувати матеріали справи у широкий доступ, для того щоб кожний мав можливість зробити свій висновок: це жертва репресій чі системний вбивця.
З якої дупи вас витягають таких тупих? Запам'ятай і далі по вашій цензор-групі передай:
На Нюрнберзі УПА взагалі не згадувалась а згадувався "рух Бандери" тобто ОУН в томі 25,27,29,38. Але тобі, дерев'яному по пояс то все одно. Більше того ніде на Нюрнбергу ніхто не визнавав УПА воюючою стороною як і "рух Бандери" ))) Але для тупих слимаків підійде і така туфта висрана з твоєї дупи.
Слава Герою!