Вірус COVID-19 легко потрапляє у мозок людини та призводить до тривалих неврологічних симптомів, - дослідження
Такого висновку дійшли дослідники з Каліфорнійського Національного дослідницького центру приматів (США) та дослідницького інституту Ротмана, що у Торонто (Канада) з'ясували, повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на NBC News.
Спостереження за макаками-резусами показали, що симптоми ураження нейронів мозку у них виявляються за сім днів після зараження. Найчастіше це помітно у старих тварин, які хворіють на діабет.
Дослідники припускають, що вірус безпосередньо вражає нейрони мозку, потенційно даючи відповідь на те, чому деякі люди страждають від цілої низки симптомів ще довго після подолання первинного захворювання на COVID-19.
Науковці також виявили, що імунна система людини не реагує на частинки коронавірусу, коли вони опиняються у нейронах мозку. Це відбувається тому, що нейрони забезпечують нормальне функціонування людського мозку. Оскільки імунітет не бореться з коронавірусом у мозку, це ускладнює лікування, стверджують дослідники.
как и чума в 14 веке, убившая треть населения Европы. Как оспа в 18 веке, как испанка в начале 20 века, как холера все эти годы и многочисленные иные инфекционные заболевания.
Пандемія грипу 1918-1920 років минулого століття, відома як «іспанка», попри суттєві відмінності, є дуже подібною до нинішньої ситуації з Covid-19
Так само як нині світ занурюється в другу хвилю коронавірусу, 102 роки тому людство переживало другу хвилю пандемії «іспанського» грипу. Восени 1918 року «іспанка» виявилася найбільш смертоносною. Попри відмінність біологічної складової Covid-19 та «іспанського» грипу, чимало експертів https://edition.cnn.com/world/live-news/coronavirus-pandemic-06-26-20-intl/h_337aac61bfd759992dd23cd77cbd00ed вбачають подібність у динаміці розвитку сценаріїв обох пандемій. Тож що відбувалося в світі 102 роки тому і які уроки ми мали б винести з тих драматичних подій?
Смертельна хвороба на завершення смертоносної Першої світової
Іспанка» стала першою епідемією глобального масштабу нового часу - пандемією. Нею перехворів кожен третій мешканець Землі. Хвороба з вражаючою швидкістю ширилася по всіх континентах і не зачепила лише дві території: острів Маражо (це поблизу Бразилії) та острів Святої Єлени. Свою назву смертоносний грип 1918 року отримав завдяки ЗМІ нейтральної Іспанії, які першими опублікували інформацію про нову хворобу. Всі інші країни - учасниці Першої світової війни, опікуючись передусім власним непогрішимим мілітаристським реноме, піддавали ЗМІ жорсткій цензурі й не пропускали жодного повідомлення про епідемію.
Свою назву смертоносний грип 1918 року отримав завдяки газетам Іспанії
«Іспанський» грип, викликаний вірусом H1N1, мав декілька фаз. Перша хвиля «іспанки» (весна 1918) була настільки легкою, що в деяких наукових журналах хворобу не називали грипом. Друга хвиля (вересень-грудень 1918), так само як і перша, давала найбільшу захворюваність серед людей молодого віку, але відзначалася більшою частотою ускладнень, передусім легень і серцево-судинної системи. Саме за рахунок цього вона була набагато більш злоякісною. В березні - квітні 1919 року сталася третя хвиля грипу - значно слабша ніж попередня. Остаточно пандемія припинилася лише в 1920 році. «Іспанка» вражала передусім людей вікової категорії 18-50 років, а піковий вік смертності становив 28 років. Проти хворих працювала їхня імунна система й вони помирали внаслідок так нині званого https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3124137-imunitet-i-citokinovij-storm-pri-sovid19-so-vidomo-ak-zapobigti.html цитокінового шторму, коли дуже реактивна імунна система може призводити до масивного запального процесу, який вражає легені та інші органи. Точну кількість тих, хто перехворів на «іспанку» важко назвати. Приблизно, це 550 мільйонів людей. Померло ж близько 25 мільйонів (в деяких дослідженнях вказується цифра і 50, і навіть 100 мільйонів) - більше, ніж загинуло на всіх фронтах Першої світової війни.
Госпіталь для хворих на іспанку, 1918
«Іспанка» в США: безпечність, яка призвела до трагічних наслідків
У США від пандемії «іспанського» грипу померло 675 тисяч людей (з поправкою на приріст населення на сьогодні це було б приблизно 2 мільйони). Американський уряд від самого початку приховував правду: «Нічого страшного в цій хворобі немає, це звичайний грип, тільки з іншою назвою». Тодішній президент країни Вудро Вільсон ніколи, жодного разу не згадав про «іспанський» грип. В результаті загинуло набагато більше людей, ніж могло б. У Лос-Анджелесі навесні не було зареєстровано жодної смерті від «іспанки». Це було доволі м'яке протікання хвороби - локальні спалахи без вражаючих наслідків. Втім, були певні тривожні дзвіночки, на які не звертали належної уваги. Наприклад, на одному з армійських пунктів дислокації померло 5% солдат. Попри заспокійливі навіювання влади, люди досить швидко побачили, що це зовсім не звичайний грип - симптоми, з якою протікала хвороба, були шокуючі: швидке зараження і смерть протягом 24 годин, яка супроводжувалася посинінням від нестачі кисню і кровотечами. На відміну від стихійного лиха, коли солідаризація була максимальною, в цьому випадку суспільство почало розвалюватися - кожен відповідав за себе, боявся заразитися. Карантинні заходи були запроваджені в багатьох американських містах, але запізно, коли вірус вже поширився.
У Філадельфії відмовилися скасовувати велелюдний парад 28 вересня 1918 року
Наприклад, у Філадельфії відмовилися скасовувати велелюдний парад 28 вересня 1918 року навіть попри те, що напередодні на місцевій військовій верфі на «іспанку» захворіли 600 моряків. Вже через три дні після параду в місті було зареєстровано 635 https://archives.upenn.edu/exhibits/penn-history/flu нових випадків хвороби. Невдовзі Філадельфія стала містом із найбільш високим рівнем захворюваності на «іспанський» грип у США. Місто фактично перебувало в стані колапсу: хворим нікому було навіть принести їжу - всі відмовлялися. Не вистачало ліжок у лікарнях, катастрофічно бракувало медсестер, санітарок, добровольців. Не знайшлося навіть чотирьох добровольців для того, щоб забирати тіла померлих - міській владі довелося просити допомоги в поліції. В жовтні від іспанки в Філадельфії померло понад десять тисяч людей.
А в Сент-Луїсі дотримувалися карантинних заходів
Натомість у місті Сент-Луїс, де дотримувалися карантинних заходів і відмовилися від параду та велелюдних зібрань, кількість смертей не перевищила 700. Високою була смертність серед військових з їхніми казармами, а також - серед італійських іммігрантів у Нью-Йорку, які мешкали по десять чоловік у маленьких кімнатах-комірчинах. Тяжко вдарила хвороба і по індіанцях Аляски, що призвело фактично до зникнення їхньої культури. Середня тривалість життя у США, яка на той час становила 50 років, вже через рік після удару іспанки скоротилася на 12 років.
Досвід Швейцарії: пізня реакція і вчасне виправлення помилок
Навіть така багата країна як Швейцарія опинилася в 1918 році в стані глибокої кризи й фактично на межі громадянської війни. Виявилося, що система охорони здоров'я розвинута вкрай погано. Федеральний закон «Про епідемії», який набрав чинності в 1886 році, фактично не діяв. Спочатку він був відхилений на референдумі через те, що населення з великою недовірою ставилося до обов'язкової вакцинації. (це, до речі, точно корелює з нашими нинішніми «молитвами» на референдум. - Ред). До того ж, грип не був у списку хвороб, на які держава мала звертати увагу. Кантони сприймали всі рекомендації федерального центру як спроби посилення політичного впливу, і це викликало спротив. Лише восени 1918 року влада розпорядилася закрити школи, кінотеатри і ринки, а також запровадила обов'язкову ізоляцію заражених.
«За день у нас може бути восьмеро-десятеро нових пацієнтів. Частину людей виписуємо, якщо стан здоров'я сприяє. За весь час, поки я працюю в умовах ковідного відділення, не прийняла жодного вакцинованого. Усі люди, яких ви бачили, - нещеплені. Так, я чула, що такі випадки, коли вакциновані потрапляли в лікарні з COVID-19, були. Але сама їх не бачила. Також треба зважати, що вакцинація не дає 100% гарантії не захворіти. Так було, є й буде. Але водночас вакцина значно збільшує ваші шанси легше перенести хворобу. Тому не ігноруйте вакцинацію. Бо може настати момент, коли пацієнтів стане дуже, дуже багато. І ми почнемо їх сортувати. Тоді мені як лікарці доведеться обирати: хто отримає кисневу терапію, а хто ні. А я дуже такого не хочу. Не хотіла б, щоб мені доводилося робити такий вибір», - втомлено каже Ольга, лікар ковідного відділення. https://tyzhden.ua/Pandemic/253547