Путін та Шойгу планують масову вирубку українських лісів, - ГУР Міноборони. ДОКУМЕНТ
Держава окупант планує масові вирубки українських лісів.
Про це йдеться в листі міністра оборони Росії Шойгу "Про можливість вирубки на землях оборони", який адресований особисто Путіну, який опублікувало Головне управління розвідки МО України, передає Цензор.НЕТ.
Документ має на меті отримання дозволу на тотальну вирубку українських "лісів, дерев, чагарників і зелених насаджень". Плануються вирубки "будь-якої інтенсивності і будь-якого віку, незалежно від форми власності та категорії земель з правом використання отриманої деревини".
При цьому, зазначено в листі, невикористану для потреб ЗС РФ деревину буде продано, а отримані кошти підуть на забезпечення армії-окупанта.
На сьогодні без винятку всі ліси, що опинилися на тимчасово окупованих територіях, знаходяться в зоні найвищого ризику. Тотальне вирубування зелених насаджень це черговий страшний злочин окупантів та створення екоциду.
Останній раз подібне на території України відбувалось під час фашистської окупації. Коли загарбники знищували та вивозили матеріальні та природні цінності.
азiопська паРаша - це просто орда, що знищує все на свому шляху...
.
Слава нації
Смерть москалям
Кому он собрался дверевисину продать, это же не валежник!?
То все місцеві яким важливо заробити копійку тут і зараз, а те що дітям залишать одні кущі, та то таке.
Даже оккупанты в мировой истории не были так безумны - российская армия это Армия из Преисподни.
В новозаветной книге Откровение Иоанна Богослова - в эпизоде, когда «вострубил» пятый ангел - это имя «ангела бездны», царя саранчи, вышедшей из той бездны, «имя ему по-еврейски Аваддон, а по-гречески Аполлион» (Откр. 9:11) (др. -греч. Ἀπολλύων).
Не знаю хто написав - не я.
Привіт, світе!
Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраїля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.
Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилатими ракетами, а вона стоїть. Їй звідусіль брязкають довбаними танками, а вона стоїть. Їй прямо кажуть «айм вері сорі енд діплі консьорд, бат…», а вона - «тю, ну як знаєш, я пішов збивати літак». Їй пхають межи очі ядерну кнопку, а вона сміється і мовчки колотить бандерівське смузі.
Світ не дихає, світ панічно скуповує йод, а вона стоїть. З якої такої ця Україна сталі? Що такого було в молоці її матері? Чим таким годують цих воїнів тисячі волонтерських рук?
Знаєш, світе, а ти справді не знаєш. І ми теж, напевно, не знали по-справжньому донині. Не знали, що в нас є така сила. Така міць. І така любов. Завжди була. Просто роками лежала під руїнами совка, руського міра, пір'ям голубів миру і гіллям дерев любові. Лежала й чекала, щоб вибухнути. Вибухнути не страхом. Страх - це те, що нині відчуваєш ти, світе. А ми відчуваємо дещо інше.
Ми відчуваємо лють. За кожну вбиту дитину. За кожну понівечену долю. За кожне спалене місто. За кожну зруйновану мрію. І ця лють дає нам сили.
Ми відчуваємо свободу. Вперше. По-справжньому. Так гостро і сильно. Голу, вразливу і водночас таку потужну свободу. І ця свобода дає нам сили.
Ми відчуваємо любов. Ох, як же ми відчуваємо любов. Коли нема своїх і чужих. Коли всі максимально рідні. Коли мільйони рук методично викладають шлях до перемоги кожен на своєму місці. І ця любов дає нам сили.
Тому, світе, не бійся. Ми на сторожі. І якщо ти раптом соромився запитати, ми скажем самі: так, весна прийде, і вона буде жовто-блакитна. Незалежно від того страшно тобі чи ні
Нам усе одно хто йде. Всі тут навіки у землі залишаться.
С появлением зелени приближение к лесу станет очень затруднительным.