Фіцо відмовився захищатися у разі нападу Росії: Не хочу, щоб Словаччина була втягнута у війну через 5 статтю НАТО
Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що не хоче, щоб його країна була втягнута у військовий конфлікт у разі застосування статті 5 Північноатлантичного договору.
Як інформує Цензор.НЕТ із посиланням на Українську правду, про це словацький прем'єр заявив 17 вересня під час виступу перед студентами та працівниками лікарні в Прешові. Його виступ підтверджує і канцелярія уряду Словаччини.
Під час виступу Фіцо критикував європейських політиків за те, що назвав "войовничою риторикою". Він, зокрема, запитав, з ким саме Європа має намір воювати.
"Здається… що іноді з'являється тенденція підміняти нездатність вирішувати такі проблеми, як нелегальна міграція, конкурентоспроможність, високі ціни на енергоносії тим, що ми пропонуємо ось ці войовничі розмови: мовляв, давайте, давайте битися. Заради Бога, з ким ми хочемо битися? З ким?" – заявив словацький прем'єр.
Прем'єр Словаччини не хоче відправляти військових
Фіцо також заявив, що не бажає, щоб Словаччина стала учасницею військового конфлікту через застосування статті 5 НАТО.
"Чи можете ви уявити, пані та панове, що була б застосована 5 стаття договору НАТО? Хтось може собі це уявити? Хтось може уявити, що нам скажуть: готуйте 5 тисяч солдатів, 10 тисяч солдатів, і вони підуть кудись битися? А ми навіть не знатимемо, з ким, чому і за що", – сказав він.
"Я не бажаю, щоб Словаччина була частиною якогось військового конфлікту через якусь 5 статтю. Як прем'єр-міністр я робитиму все для того, щоб Словаччина ніколи не була втягнута у військовий конфлікт", – додав Фіцо.
Що передбачає стаття 5 НАТО
Стаття 5 Північноатлантичного договору встановлює принцип колективної оборони: збройний напад на одного або кількох членів НАТО в Європі чи Північній Америці розглядається як напад на всіх союзників. Кожна країна-член зобов'язується надати допомогу державі, яка зазнала нападу, вживши таких заходів, які вважатиме необхідними, включно із застосуванням збройної сили.
Водночас договір не встановлює автоматичної вимоги відправляти конкретну кількість військовослужбовців. НАТО зазначає, що кожен союзник сам визначає, які дії необхідні для виконання зобов'язання щодо допомоги.
Статтю 5 НАТО застосовували лише один раз в історії Альянсу – після терористичних атак у США 11 вересня 2001 року.
