Діти на зйомках "Дау. Дегенерація" плакали не від болю, - режисер Хржановський
Ніяких дослідів над дітьми ніхто не ставив, їхній плач - це природна реакція немовлят на навколишній світ. З дітьми були медсестри і нянечки, а зйомки проходили "в легальному полі".
Про це російський режисер Ілля Хржановський заявив у програмі "Обережно, Собчак", інформує Цензор.НЕТ.
"З ними нічого не робили, жодних дослідів. З усіма цими немовлятами були медсестри і нянечки - це видно в кадрі. Коли діти плакали, коли їх, там, переодягали, що в принципі властиво, як ми з тобою знаємо, як батьки немовлят. Так? І плач цей не означає вираз болю, а просто реакцію на світ", - сказав режисер.
Він підтвердив, що діти, задіяні в зйомках, справді сироти з соцзакладу.
"Це були немовлята з дитячого будинку. Це були немовлята, від яких відмовилися батьки. І мені було важливо саме показати цих немовлят, різних, зокрема немовлят, які не були абсолютно здорові. Але це знову-таки погоджено з лікарями, з різними установами. Але мені було важливо показати ось цю крихкість людини, з якої незрозуміло, що може вирости", - пояснив Хржановський.
Від зазначив, що не думав, що його можуть звинуватити в жорстокому поводженні або просто неетичності, і вважає, що нічого не порушив, адже все відбувалося "в легальному полі".
Нагадаємо, ювенальні прокурори прокуратури Харківської області зареєстрували кримінальні провадження у ч. 2 ст. 127 (катування), ч. 3 ст. 300 (ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства) КК України з приводу можливого насильства над дітьми з притулку під час зйомок фільму "Дау". Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводить слідче управління Головного управління Нацполіції в Харківській області під процесуальним керівництвом ювенальних прокурорів прокуратури області.
Раніше Уповноважений з прав дитини Микола Кулеба звернувся в поліцію через використання немовлят з Будинку дитини в Харкові під час зйомок фільму "Дау. Дегенерація" російського режисера Іллі Хржановського.
https://www.facebook.com/serhiyprytula/posts/2886911284718328?__xts__%5B0%5D=68.ARAld7kBZ73Hywgf_dSa4LhIP3XPYBNRDUxz9J8AoKcPIO2CC-AZP1_hJ2-gDOvFU5CNvr2LZj2gJDL6gTxGBQzMhoZN1mxa4Vp7c8gdNTpM9qMHkX0lWcknc-kvhP52Ojj6Ou9ESQaCsNiuIp97e8Nd2zzUDsYhufbE7-GySxBkMSHMjhWZWOis9quLZ3LXZPPDMeQwM5oNwsqef9h83aXyICc90wCSX-dTep55ntM1lsUE0oAo4DPcr1zts0DCFwWrTAgZozoykQC1KJiFswuPHyqaOSJTsT3fvCykiiJZUqWvrFtqEDIZfmmmF81DANYUqUa1DdpX0ekAtRjwSA&__tn__=H-R 23 год · https://www.facebook.com/igor.lyashenko.3#
місце, де під час окупації Києва було розстріляно більше 150 тисяч людей. Євреїв, ромів, українців. Десятки тисяч вбитих нацистами. Це місце - наша спільна травма.
І саме тут має постати Меморіал Бабиного Яру. Проект довготривалий, він пройшов безліч стадій обговорень та експертиз, в тому числі міжнародних, аж раптом в цьому проекті на запрошення російських олігархів Ґєрмана Хана та Михайла Фрідмана з'явився російський режисер Ілля Хржановський.
Звичайно, вже в цьому моменті ви можете почати задаватись питанням, яким чином в історії створення Меморіалу у Києві з'явилось стільки росіян, які будуть вирішувати якою буде пам'ять українців про історію злочинів на нашій землі.
Але це вже трохи інша історія. Сьогодні не про це, хоча і це важливо, в контексті питання національної гідності!
Зараз варто трішки прискіпливіше розглянути постать нового художнього керівника Меморіалу. Постать режисера Хржановського.
Цей режисер відомий лише одним фільмом - «Дау». Фільмом, в якому актори не грають біль, а їм справді роблять боляче. Дуже боляче. Фактично над людьми в цьому кіно безжально знущаються заради задоволення якихось психопатичних потреб режисера Хржановського.
Хочете приклад? У фільми Дау дівчину реально ґвалтують пляшкою. В інтерв'ю російському РБК Хржановський відкинув претензії в негуманності, а сцену зґвалтування пляшкою він прокоментував ось так: «А "мучается" - это что? …Мы же мучаем людей в жизни намного больше. Так устроены люди. Понимаете, все зависит от "квантового" взгляда наблюдателя… А что такое "на самом деле?"».
Одна із французьких кінозірок, з якою спілкувались журналісти французького Le Monde відмовилась від роботи з Хржановським, побачивши його фільм, який мала дублювати, цитую: «Я не можу цього дозволити. Ця жінка страждає насправді!» - кричала вона на режисера. «Та насрати, вона всього лише проститутка, котру я знайшов в БДСМ-борделі», - відповів Хржановський».
"Понимаете, все зависит от "квантового" взгляда наблюдателя…"
Квантовий садист Хржановський на цьому, звичайно не зупинився.
У його фільмі також мучать дітей. Немовлят! Саме про це написала Яніна Соколова і закликала відреагувати нашого уповноваженого з прав дітей та поліцію, відреагувати на факти насильства російського режисера. Чому на це має реагувати українські чиновники та правоохоронці? Тому що російський режисер використав у своєму кіно українських дітей з сиротниців.
Хржановський у кіно знущався над українськими сиротами, ґвалтував жінку і співпрацював з російськими неонацистами та антисемітами. А тепер він приїхав, щоб будувати Меморіал Бабиного Яру, щоб українці краще пам'ятали знущання та вбивства нацистів.
С*ка, я відмовляюся розуміти цей трешняк!
І навіть це не кінець історії. Я познайомився з "концепцією", яку запропонував Хржановський для Меморіалу. І в мене склалось враження, що його мета - переплюнути знущання над немовлятами.
Для мене очевидно, що "нова концпеція Хржановського" переслідуює цілком російські цілі - перетворити українську трагедію на український злочин. Зробити з постраждалих - убивць.
Хржановський відверто каже, що хоче виділити історію Бабиного Яру з історії Голокосту, з історії злочину нацистів проти людяності, він хоче розповісти українцям історію унікального особливого "українського Голокосту". Відчуваєте? Київ - українська столиця. Злочини - нацистів. Тому росіянин розкаже про "особливий український Голокост".
Бабин Яр - це величезна рана, не пережита до кінця трагедія, яку схиблений псих намагається використати, щоб тепер зробити боляче цілій країні, а не тільки людям на знімальному майданчику.
Я закликаю керівників та членів наглядової ради Меморіалу відреагувати негайно. І відреагувати не вступаючи в полеміку про мистецтво, а відразу звільнивши з посади цього Хржанівського. Бо це вже не про мистецтво. Це про гідність. І це про біль мільйонів людей. Поряд з яким такі нелюди не можуть навіть стояти. Не те що чимось керувати.
А дискусії про мистецтво ми перенесемо на інший раз, я, наприклад, знаю історію про художника, який розпочав світову війну, давайте його призначимо посмертно керівником десь в росії, тим більше, що якийсь час цей художник дуже плідно співпрацював з СРСР, правонаступником якого стала расєюшка.
"Ответ российских кинематографистов украинским коллегам.
На вечер 8 марта под письмом поставлено более 120 подписей...
Upd (13.03) На момент отправки письма было собрано 169 подписей. На данный момент их уже больше 200.
Дорогие друзья и коллеги!
С болью прочли ваше письмо и выслушали ваше обращение. Вы справедливо говорите о беспрецедентной антиукраинской кампании, развязанной российскими государственными каналами и о народном восстании против позорного режима Януковича.
Мы, как и вы, категорически против лжи в освещении судьбоносных для Украины событий и тем более против российской военной интервенции в Украину. Нас слишком многое связывает, чтобы мы поверили состряпанной пропаганде.
Поэтому отвечаем лаконично и недвусмысленно: не сомневайтесь в нас.
Мы на стороне правды и мы с вами!
Андрей Прошкин
Андрей Смирнов
Виталий Манский
Борис Хлебников
Эльдар Рязанов
Эмма Абайдуллина
Лия Ахеджакова
....
Илья Хржановский
....."
Приклад їх творчості. Одразу перематуйте на 42:42 і насолоджуйтесь переглядом продуктом дегенератів.
К искуству это не имеет никакого отношения.
Почему своих детей не предоставил кацапу?
У него их пятеро.
https://glavcom.ua/amp/ru/news/gordon-stal-otcom-v-sedmoy-raz-632407.html
Поведают ли нам список этих "всяких инстанций?"
З відгуків:
"Джонни взял ружье" - один из самых страшных фильмов, снятых за всю историю кино. Но это не хоррор, и даже не триллер. Страшны в нем не мясные картины, которые в фильме отсутствуют, а страшен сюжет. Это печальнейшая драма, история человека, который потерял все (и это не метафора). Трудно представить себе судьбу более страшную и жизнь более обреченную. Такие фильмы меняют сознание раз и навсегда.
Скандализующий. Провокационный. Шокирующий фильм. И ранящий в самое сердце не спецэффектами, не изощрённой жестокостью, а сырой жизненной правдой. В ленте режиссер даже не пытался давить на жалость. Слезы польются рекой не от грусти, не от тоски и не от жалости. А от горьких криков возмущения внутри, от несправедливости и от вскрывшихся в подсознании архаичных страхов. Вместе с Джонни мы кричим внутри, не в силах выдавить слово, и мы не грустим, мы боимся до крика, до исступления, до битья головой в стену. Потому что такое может случиться, и такое случается, но о таких историях знают только медсестры, которым приказано молчать, и службы, которым плевать на милосердие.
Неизвестный солдат №47. Ранен в последний день Первой Мировой. Руки и ноги оторваны взрывом. Вместо лица - одна огромная влажная дыра. Нет глаз, носа, челюстей, барабанные перепонки лопнули от взрыва. Дыхание через пластиковый клапан. Еда подается из капельницы. Отходы выводятся через трубку.
Но внутри этого куска мяса по-прежнему живёт разум, у которого обрублены все контакты с реальным миром. Джонни слеп, глух, нем, лишен обоняния и вкуса. Доступно лишь осязание, вибрации, ощущения тепла или холода.
Разум не поймёт, где он оказался. Это рай? Ад? Или дурной сон, от которого невозможно проснуться?
"Джонни" способен вогнать в депрессию всерьёз и надолго. Кино буквально сочится отчаянием, а концовка такая, что остается только взять пистолет и застрелиться.
Впрочем, у людей иного мировоззрения (я отношу себя к ним) может наблюдаться иная реакция - радость. Беспричинная. Просто за то, что у тебя есть глаза, лицо, руки и ноги. А твой разум не пойман в капкан.
Пробирающее кино.
К чёрту все оценки.
"Скафандр и бабочка" (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA фр. Le scaphandre et le papillon) - https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%84%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BC художественный фильм режиссёра https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D1%8C,_%D0%94%D0%B6%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%B0%D0%BD Джулиана Шнабеля , вышедший на экраны в https://ru.wikipedia.org/wiki/2007_%D0%B3%D0%BE%D0%B4_%D0%B2_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE 2007 году . Фильм рассказывает о 43-летнем редакторе журнала https://ru.wikipedia.org/wiki/ELLE ELLE https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D0%96%D0%B0%D0%BD-%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BA Жане-Доминике Боби , перенёсшем сильнейший https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82 инсульт , в результате которого он был полностью парализован. Сценарий фильма основан на https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%B8_%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0_(%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0) автобиографической книге Боби.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%BD-%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%91%D0%BE%D0%B1%D0%B8 Жан-Доминик Боби , редактор журнала https://ru.wikipedia.org/wiki/ELLE Elle France , 8 декабря 1995 году в возрасте 43 лет перенёс https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82 инсульт . Через двадцать дней Боби вышел из https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B0 комы и обнаружил, что у него парализовано всё тело, кроме левого глаза. Врачи в клинике придумали специальный алфавит для Боби. Подмигивая оставшимся непарализованным левым глазом, когда сидящий рядом человек называл нужную букву, Жан-Доминик рассказал всё о своем внутреннем мире, начиная с психологической пытки, из-за того что ты заперт внутри собственного тела, и заканчивая воображаемыми историями о мирах, которые он посещал лишь в своих мечтах. Жан-Доминик таким образом стал надиктовывать книгу. 9 марта 1997 года, спустя два дня после её публикации, он умер от https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%8F пневмонии .
Але згадував "Джонні..." і одразу розумів, що мій трабл - зуйня у порівнянні з його безвихіддю (ще й без жодної можливості навіть самовистругатися).
https://filmix.co/drama/141376-dau-natasha-2020.html
Жанр: https://filmix.co/drama Драмы , https://filmix.co/otechestvennye Отечественные
Показ Мир: 26 февраля 2020
Страна:https://filmix.co/films/c34 Украина , https://filmix.co/films/c6 Россия , https://filmix.co/films/c3 Германия , https://filmix.co/films/c13 Великобритания
Год:https://filmix.co/filmy/y2020 2020
Смотреть подробнее: https://filmix.co/drama/141376-dau-natasha-2020.html
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D1%83_(%D1%84%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BC)#%D0%A1%D1%8A%D1%91%D0%BC%D0%BA%D0%B8_%D0%B2_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5 https://ru.wikipedia.org/wiki/Дау_(фильм)#Съёмки_в_Харькове
Какой-то город актеров-любителей.
Интересно, что ответила бы Собчак на подобное предложение "режиссера"?!!!
Я, здається, знаю, яким буде Меморіал Голокосту у Бабиному Ярі. Це той, який фінансують росіяни Хан та Фрідман. І, якщо правильно розумію, на нас усіх чекає великий і скажений п….ць. Побоювання і раніше були, але вони стосувалися російського фінансування. Та це не найстрашніше.
Два слова, про джерело моїх припущень. Подивилася 8 перших годин фільму "https://gazeta.ua/articles/np/_nasillya-nad-ditmi-u-filmi-dau-degeneraciya-prokuratura-vidkrila-dva-provadzhennya-18-/961779 Дау " Іллі Хржановського. Він же - недавно призначений арт-директор Меморіалу. Після призначення частина людей встигла звідти звільнитися в "нєдоумєнії".
Так от, ось вам мої обережні прогнози про Меморіал. Наголошую - базовані на фільмі та ідеях режисера, він же арт-директор.
Ходити музеєм і читати інфу про загиблих - це олдскул. Це звично, нудно і не дає відвідувачам справжнього розуміння трагедії. Ну, так, ми можемо собі уявити, що було страшно, жорстоко, блаблабла. Але найстрашніші історії ніколи не пояснять нам трагедії у Бабиному Ярі. Пояснить лише занурення та особистий досвід. Що відчувала жертва? Що відчував агресор?
Уявіть собі, що вас проводять серією перформенсів. Кожен з яких усе більше і більше викликає толерантність до насильства. З вами працюють спеціальні люди (приміром, колишні кадебісти, неонацисти, учасники допитів на війні). Подати інформацію вони вміють, залежно від психотипу відвідувача. І ось, ви доходите до того, що одягаєте нацистську форму, вам дають спеціальну зброю та пускають на такий собі арт-об'єкт. Це міні-копія урвища з "трупами", ви ходите по них і маєте завдання - застрелити тих, хто рухається. А згодом до вас підходить куратор, ляскає по спині і каже: бачите, як працює людська психологія. Ще недавно ви і не підозрювали, що таке зробите. Тепер знатимете - людину можна змусити до чого-завгодно. - https://gazeta.ua/blog/53266/v-dau-nibi-zasudzhuyetsya-totalitarizm-i-nacizm-ale-rezhiser-diye-timi-zh-metodami
Частина запрошених до зйомок ох..ли та повтікали. Частина лишилася, але потім про все публічно розповіла. Приміром чоловік, який грав французького фізика. Його навмисне напоїли так, щоб він займався сексом на камеру. Взагалі, алкоголь став помічником режисера. У кадрі часто усі бухі і роблять казна-що.
Втім, частина учасників твердить, що на усе була згода. Що ніякого насильства не було. Приміром, сцена залякування кадебістом буфетниці Наташі. Він б'є її, принижує, примушує роздягтися та вводить їй у вагіну пляшку з-під коньяку. Акторка-Наташа каже, що усе було добровільно. Асистента тої ж таки Абрамовіч, який грав психолога, насмерть залякали Марцинкевич з бандою. Чувак всерйоз думав, що його убють через гомофобію.
Чому одні розказують жахи, а інші їх заперечують - питання просте. Я в житті такого бачила пачками. Тому не завадило б навкого цього фільму провести серйозні розслідування.
Всього зняли 700 годин. Їх розділять на окремі фільми, два з яких вже у доступі. "Дау" показували закордоном, глядачі і преса мають дуже полярні погляди - від крайнього засудження до захоплення.
Я особисто дуже люблю тему насильства у мистецтві, завжди її захищаю, якою б жорстокою вона не здавалися. "Дау" мені теоретично теж видався доволі цікавим проєктом. Але. Реальне насильство не можна виправдати нічим. Який би там шедевр не відбувся. Це цілком і повністю неприпустимо.
ДАУ. Наташа
Смотреть подробнее: https://filmix.co/drama/141376-dau-natasha-2020.html
Жанр: https://filmix.co/drama Драмы , https://filmix.co/otechestvennye Отечественные
Показ Мир: 26 февраля 2020
Страна:https://filmix.co/films/c34 Украина , https://filmix.co/films/c6 Россия , https://filmix.co/films/c3 Германия , https://filmix.co/films/c13 Великобритания
Год:https://filmix.co/filmy/y2020 2020
Смотреть подробнее: https://filmix.co/drama/141376-dau-natasha-2020.html https://filmix.co/drama/141376-dau-natasha-2020.htm
, те кто давал разрешение снимать детей у них нормально с восприятием творившегося.И ведь у всех есть дети и не по-одному и неужели ни у одного не сжалось сердце глядя на творимую мерзость
нацистские концлагеря и гулаг тоже были в легальном поле )))
Нашли чем заняться в прокуратуре...
Ничего,к году спокойнее стал, и вырос здоровым, умным, красивым. Жестокое обращение говорите???.. ))))