Пам'ятник загиблим під Іловайськом відкрили в Кривому Розі
29 серпня в Кривому Розі відкрили пам'ятник загиблим на Донбасі - "Іловайський хрест". На створення монумента пішло понад 2 роки.
Про це журналістам розповів один з ініціаторів створення пам'ятника, колишній куратор батальйону "Кривбас" Микола Колесник, інформує Цензор.НЕТ із посиланням на "Радіо Свобода".
Сам пам’ятник і його підніжжя виготовлені з граніту, інші елементи – соняхи та хрест – із бронзи. Загальна вага скульптури складає 500 кілограмів.
"Пам’ятник – це збільшена у 40 разів копія народної нагороди "Іловайський хрест", який бійці, які вийшли з "котла", носять на грудях. Фактично – це недержавний орден, який вручають найдостойнішим, після ретельної перевірки. Ще один важливий елемент монумента – соняхи. Це вони рятували життя нашим бійцям, які виходили "зеленим коридором". Аби відтворити їх такими, якими вони є саме о цій порі – вже не жовтими, а чорними, – скульптор Микола Гапон спеціально виїздив у поля", – розповів Колесник.
За його словами, ескіз пам’ятника намалював він сам. Кошти збирали два роки, це – доброчинні пожертви бійців, волонтерів, усіх причетних до батальйону "Кривбас".
На церемонії відкриття пам’ятника родинам загиблих і волонтерам вручили відзнаки Міністерства оборони України "Знак пошани".
Такими должны быть памятники погибшим воякам !
Смерть російським окупантам!
Ми ідем в невідоме, де чатує скрізь смерть,
Там, де диму завіси і вогню круговерть.
Як здолати той клятий вогняний коридор?
Де стріляють безжально, де стріляють в упор...
На бортах ми - мішені. Черги з куль - точно в ціль.
Ворог, з крові скажений, шле вогню заметіль.
І сповзають "мішені " по бортах до землі,
Вічний спокій відчути у земному теплі.
Кулі рясно мов злива. І зневага і лють,
І пройти коридор нам ніяк не дають.
І тремтіли в руках перегріті стволи,
Пробивалися люто, крок за кроком ішли.
Чи проб'ємось ? Чи зляжем? Та потрібно іти!
Чи бігом, де можливо, чи натужно повзти.
Чуєш , земле, як б'ються українські сини?
Ти прикрий їх,чим можеш, від страхіття війни!
Хилить сонях голівки до самої землі,
Щоби нас приховати у вогненній імлі.
Шиють простір над нами навкруги трасери,
І осколків рої б'ють безжально згори.
Пили воду з землею - це факти живі,
Захлинались від ран, у багряній крові…
Та пройшли! Не зігнулись, xоч багато злягло,
І темніло від горя материнське чоло…
автор - боєць АТО "Коваль" (Рівно)