Литва офіційно відмовилася видати Тіхановську Білорусі, - генпрокурор РБ Швед
Литва відмовилася видати Білорусі одного з лідерів білоруської опозиції - Світлану Тіхановську.
Про це повідомив генеральний прокурор Білорусі Андрій Швед, передає Цензор.НЕТ із посиланням на БЕЛТА.
Він зазначив, що Тіхановська - не єдина опозиціонерка в Литві, на видачу якої розраховує режим "президента" Лукашенка, який захопив владу в Білорусі.
"Ми вживаємо всіх можливих правових заходів, щоб ці злочинці були видані білоруському правосуддю. У нас дуже хороші результати роботи в цьому напрямку з російськими колегами, за що ми їм дуже вдячні. Якщо є правові підстави, такі особи нам видаються в межах законодавства. Що стосується партнерів з інших країн, то ми направили і надсилаємо відповідні документи. Поки реакції не спостерігаємо, за винятком громадянки Тіхановської. Справді, прийшли документи, вже офіційно можу підтвердити, про відмову Литви в її видачі, але в них немає жодного обґрунтування, на підставі чого вони нам відмовили. Тобто правових підстав ми в цьому не побачили", - сказав Швед.
(с)
Я не знаю литовської мови , однак знаючи старослов"янську, в оригіналі читаю "Литовський статут" та інші юридичні документи часів ВКЛ! А юридичні документи ЗАВЖДИ у державі пишуться мовою, що є домінуючою у ній! (Була Англія католицькою, служби в церквах правилися "латиною", однак "Хартія вольностей" була написана староанглійською, а не "латиною"!!!
Питання : якщо ******* Литва - "правонаступниця ВКЛ", то чому литовці розмовляють мовою "балтів"? Чому відмовилися від "власної" мови - "руської", якою користувалися в якості "державної" у ВКЛ? Не ображайся, однак я "трішки краще" в "державному праві" розбираюся!
Маленький приклад - кілька століть тому Китайську імперію захопили маньчжури і утвердили свою маньчжурську династію - "Цинь" Скажи мені будь ласка - "Як зараз іменується ЦЯ територія? "Маньчжурія"? Та сама аналогія (з точки зору державного права) і в "претензіях" ******** литовців на "правонаступництво" ВКЛ з опорою на Міндовга, Ягайла, Кейстута і інших середньовічних правителів, невідомо, насправді, якої національності! З таким же успіхом шведи можуть претендувать на "правонаступництво" в Україні, бо кілька століть її територією правила шведська династія Рюриковичів!
Робить не було чого імператриці як їздить по Україні і "займаться лісонасадженнями"!
Щодо мов - нічого сказать не можу Згідно з переписом часів Катерини ІІ основною групою населення що проживала навкруги ********* Вільнюса і в ньому самому були білоруси За ними - євреї та караїми На третьому місці - поляки Литовців було не більше 4% Так це ж 18 століття! А ти мені пишеш про 16-те!!! На Донбасі, до Голодомору, більшість населення - українці Після нього - до третини - росіяни!
"Началось еще 1690 году, когда московский патриарх Иоаким, издал указ о запрете печатания «…полские и литовские (белорусские) печати книг…». Это тот патриарх, который тогда сам писал о своих, «московитских» священниках, что «…иерархи, назначенные, грамоте не знают…», а священников наиболее грамотных из Киева тянули в Московию чуть не два века.. Выпускник Киево-Могилянской академии, Дмитро Туптало (позже, в истории «русской» православной церкви, именовался епископом Димитрием Ростовским, канонизированный Российской православной церковью, как «русский святой»), Стефан Яворский, ведущий церковный иерарх при Петре Первом, был им лично из Киева приглашен. Достаточно «копнуть» фамилии священников тогдашних - процентов семьдесят украинские…
А потом «понеслось»! 1720 год - «…дабы внов книг никаких, кроме церковных прежних изданий, не печатати, а оные старые книги с такими же церковными книгами справливать прежде печати, с теми же великороссийскими печатьми, дабы никакой розни и особаго наречия в них не было…».
(Кстати, а не скажете, куда из Москвы, при Иване Грозном, делись первопечатник Иван Федоров и его помощник, «литвин» Мстиславец, после того, как мракобесы московские «печатню» сожгли? Ведь целый век после этого книг в Московии не печатали!
Правильно, в более культурную землю - в Украину сбежали, на Волынь, во владения князей Острожских, где продолжили печатание книг. Украина до сих пор помнит и чтит «первопечатника», поэтому в «сердце украинской «самостийности» - во Львове, ему, «москалю!», высится величавый памятник (А в Москве, в 1909 году, через сутки после открытия памятника Федорову у подножия появился венок с надписью: «Первому мученику русской печати». Полиция тогда «с ног сбилась», «крамольника» разыскивая. То-то же…).
Со времен Богдана Хмельницкого чуть ли не в каждом селе, а не то, что в сотенном местечке, существовали школы. Там, стараниями священников, а также «мандрівних дяків» («путешествующих дьяков»), то есть, «спудеев» (студентов), выпустившихся из семинарии и ищущих себе место службы, даже дети простых крестьян грамоте обучались. (В такой школе, в своё время, учился Тарас Шевченко). (И это в те времена, когда многие родовитые бояре Московии крест вместо подписи ставили, а для чтения дьяков звали, так как сами «грамоте не разумели». Что, неправда?! А вспомните, как Петр Первый «в науку» своих русских дворянских «недорослей» палкой загонял!).
Начали «борьбу за просвещение» при Екатерине ІІ, «просвещённой» императрицы, с «мандрівних дяків». Хватали, били кнутом и ссылали в монастыри, по большей части, на северо-восток империи, «на покаяние». Там - монастырская темница, хлеб и вода. И каторжный труд, «во искупление греха». Потом взялись за сельские школы. Через два века сельские школы в Украине были уничтожены: 1740 г. - на Левобережной Украине было 866 украинских школ, а в начале ХІХ века, Черниговский епископ уведомляет генерал- губернатора, что у него нет «малороссийских» школ.
1863 год - Валуевский циркуляр, утверждающий, что «… никакого особого малороссийского языка не было, нет , и быть не может, а наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши…»
Затем 1876 год - Эмский указ (примерно, о том же, но «покруче»). (Оказывается, не собака виляет хвостом, а хвост собакой… Не из Киева славянский язык в «Московию» пришел, а «»Московия» славянский язык Киеву «подарила»…(Кстати, документ этот был составлен поляком, ненавидевшим все украинское, но!... продавшимся Российской империи и ненавидимый, за это, своими же земляками…).
1933 год - насильственный перевод на русский язык преподавания 240 школ Кубани, педтехникумов в Краснодаре и станице Полтавской, ликвидация украинских отделов при Краснодарском рабфаке, пединституте, сельхозинституте…(А песни украинские, еще 16-19 века, до сих пор на Кубани и на Тереке поют…).
Даже в создание украинско-русских словарей влезла «русификация» - если имелось слово-синоним, подобное русскому, то в словарь вводилось оно, а оригинальное, исконно украинское, но кардинально отличающееся от русского, объявлялось «малоупотребимым диалектизмом» и исключалось из словаря, выпадая таким образом, в дальнейшем, и из употребления…
«Добре, брате,
Що же ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав'яне».
«Слав'яне! слав'яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!"
Тепер питання - а сама цитата, що мною приведена, містить "литовські" слова", чи вони, все-таки, більше схожі на ******* слова білорусів та українців?
Наберіть у Гуглі "реставрація фресок Соіївського собору граффіті" і почитайте ту "староболгарську"