Нардеп "ЄС" Сюмар про події в Казахстані: Ми знову опинилися перед загрозою повернення України в російську зону впливу при мовчазній згоді Заходу
Україна у 2014 році була за крок від того, що зараз відбувається у Казахстані - якби Янукович не втік і пересидів десь на Сході, ми цілком могли б мати вторгнення російської армії і те саме на вулицях Києва.
Про це заявила нардеп "ЄС" Вікторія Сюмар, коментуючи ситуацію в Казахстані, передає Цензор.НЕТ.
"Шокуючі кадри з Казахстану і висновки для України… Ми були за крок від цього в 2014. Якби Янукович не втік і пересидів десь на Сході, ми цілком могли б мати вторгнення росармії і те саме на вулицях Києва… За 8 років, ця загроза нікуди не зникла. І треба це усвідомлювати", - зазначила політик.
"Росія жорстко, армією і кулями окреслює "свої території". Азербайджан і Вірменія з російським контролем над Карабахом. Білорусь зі з'їхавшим з котушок бацькою. Розстріляний і зачищений Казахстан з путінською маріонеткою на чолі… При повній мовчанці Заходу", - додала вона.
"У вас є питання, хто наступний в цій черзі? Очевидно, що Україна, яка так їм потрібна для відновлення своєї "неоімперії". В цій новій імперії Путіна не може бути якоїсь змінності лідерів - тут вони вічні. Тут немає демократичних виборів, а є "електронні" зі 100% гарантованими результатами. Тут немає свободи слова і ЗМІ, або навіть їх плюралізму, а є лише державні холдинги. Тут зачищають опозицію і плюють на права людини. І це лише "квіточки". Російська імперія здатна на "більше". І ми це добре пам’ятаємо з історії 20-го століття, з Голодомором, колективізацією, Червоним терором", - зазначила Сюмар.
"Все це я до того, що через вісім років, як і в 2013-му ми знову опинилися перед загрозою опинитися в цій путінській "неоімперії". І так само як тоді долю України вирішують без нас, ставлячи нас перед вибором: приймати автономію Донбасу і "вшивати" всіх проросійських бойовиків в політичне тіло України, або - ось вам "картинка з майбутнього", з вулиць Казахстану. І все буде швидко. Обидва ці сценарії про одне й теж - про повернення України в російську зону впливу при мовчазній згоді Заходу. І знову віра в одне - в Бога і в самих себе. Не владу, але в народ. І в свою армію, яка стала найкращою інвестицією країни в шанс на інше, краще і мирне майбутнє", - резюмувала нардеп.
Ну разве что ты мерзкое, злобное животное, обожравшееся шЫколадом... Так это и так все знают....
Чомусь саме наші громадяни, як навіжені, надрочували на Білорусь - «східноєвропейську Швейцарію», трохи менше на «стабільний і успішний Казахстан» чи «багату рф».
Було дуже важко переконувати окремих віруючих, що увесь цей «успіх» і «стабільність» результат лише і виключно стабільної роботи пострадянського телевізора. Який в цих країнах з «дєдушкі лєніна» просто переключився на вилізування всіляких локальних єлбаси.
Але зараз ми бачимо - нічого там не вийшло.
Ніякого там багатства і успіхів насправді немає. А лише бідні, голодні і загнані під шконку ментовською дубиною люди. Які зараз і виходять, тому що їм вже просто нема чого втрачати.
Саме так виглядають сьогодні «багаті і щасливі» поціновувачі стабільності.
І незалежно від того, хто там переможе чи ні - мені байдуже. Це ж тільки початок, і хто б там сьогодні не «всидів» - завтра буде валятись в калюжі власного лайна і крові.
Лопаються ці воровські бантустани, як повітряні кульки, і далі буде тільки цікавіше.
Але я дуже тішусь, що мій народ все це бачить і вимиває потихеньку зі своїх забитих інформаційним гівном голів ці міфи.
Не міняється демократія на хлібушок і навпаки.
Не буває успішних автократів на пострадянському просторі.
І чим більше ви залижете чергову владну дупу, тим складніше потім буде вибратись всім із цієї ями. Тим більше ментовських машин треба буде спалити потім, щоб отримати свій «хлібушок».
https://www.facebook.com/2170688466513405/posts/3038264369755806/ Останній Капіталіст: Казахстанські еліти покидають країну. У Москву звісно. А ви куди думали? Казки про західну орієнтованість начиталися?
Еліти, які розстрілювали і вбивали. Катували і зачищали політичне поле. На постсовітських теренах тікають лише в Москву.
Загалом у казахів дуже складна ситуація. Опозиційні еліти зачищені. Провідників мало. Культури політичної альтернативної мало. Небезпек багато.
Але хто може їх звинуватити у тому, що вони одного дня перестали це все терпіти?
Хіба можна старше покоління. Яке віддало посткомуністам владу. А молодь - ні.
Побажаємо їм удачі. Їх чекає багато складнощів. Але коли справжня свобода виборювалась інакше?