Ракетний удар по інфраструктурі Броварів: Обійшлося без жертв та постраждалих
Зранку 17 квітня війська РФ завдали ракетного удару по інфраструктурі Броварів.
Ппро це повідомив у фейсбуці мер міста Ігор Сапожко, інформує Цензор.НЕТ.
"Повністю розумію ваше занепокоєння та купу питань з приводу ранкової ракетної атаки по Броварах. З відомих всім причин не можу надавати подробиць цього інциденту. Тому хочу проінформувати вас про те, як відбувається робота з ліквідації наслідків ракетної атаки", - зауважив він.
Сапожко нагадує, що відбулося пошкодження об’єктів міської інфраструктури. Внаслідок цього виникли перебої з електропостачанням та водопостачанням у місті. Залишилась без світла частина будинків.
"Наразі у Броварах задіяні всі відповідні служби для ліквідації наслідків ворожої атаки. Ситуація поступово налагоджується, робимо аварійні переключення, щоб забезпечити електропостачання по всьому місту. Також виправляємо ситуацію щодо водопостачання та водовідведення, що теж потребує певного часу. У місті працюють всі бювети", - додає очільник міста.
"І найголовніше. За попередніми даними, обійшлося без жертв та постраждалих. Буду й надалі інформувати вас про хід ліквідації наслідків воєнної атаки", - резюмує Сапожко.
Високоточною зброєю московія знищує стратегічний об'єкт - бак для сміття
9- го травня на Хрещатику !
Трохи почитала експертів, наших і ненаших, щоб зрозуміти, що означає знищення "ґвардєйского ракєтного крєйсєра", який "гордость русского флота" і "аналоговнєт". Пишуть, що востаннє Росія втрачала флагман флоту - 117 рр. тому, в битві при Цусімі (ноу коментс!). І що втрата "Москви" ставить під удар всю наступну, «південну» фазу путінської «спецоперації», бо там ніби мали важливу роль грати морські десанти, а тепер нема чим їх прикривати. Тобто, схоже на те, що вчора в війні таки відбувся нарешті довгожданий перелом: Росія отримала дуже важке поранення, а ми - крутезну тактичну перемогу.
Ну а про морально-символічне значення цієї «збитої скрєпи» нема що й казати: міф Росії як «великої морської держави» якщо й не цілком пішов на дно, то забулькав дуже голосно… Слава ЗСУ, спасибі Нептуну і всім морським богам, і всім героям, живим і мертвим (всі ж в курсі, що на острові Зміїному була могила Ахілла? Я сама довідалась недавно, коли Романа Грибова звільнили, - і зацінила культурологічну інтуїцію тих європейців, котрі порівнювали його відповідь «рускому кораблю» з Molon labe царя Леоніда: «наш, наш Палладіон, сюди, герої!» - як волав Агамемнон у Лесі Українки…)
І тільки один момент мені дибить шерсть на загривку - це коли західні аналітики дивуються, що от, мовляв, до чого докотилася Росія - втратила флагман флоту у війні з країною, яка взагалі флоту не має! І наші послушно їм підтакують: еге ж, отакі ми, гречкосії, куди нам до флоту, а бачте, як ловко впоралися…
Є тут глибоко закладене культурне непорозуміння, котре, парадоксальним чином, досі було нам на руку: ми звикли прибіднятися, росіяни, навпаки - по-бандитському блефувати («тут мне карта и поперла!»), і кожна сторона проектує себе на іншого. Логіка українська: росіяни хвастають - це, мабуть, вони ще ж і прибідняються, то скільки ж там іще в шухлядах-коморах-резервах має бути заховано! Логіка російська: х@хли бідкаються - то наскільки ж у них все має бути ЩЕ гірше, шапкамі забросаєм!.. А противника, зрозуміло, краще переоцінити, ніж навпаки.
Але що працює у війні з колишнім колонізатором, те не працює (ба навіть шкодить!) у діалозі з Заходом.
Не треба повторювати за ними їхніх про нас стереотипів: вони так само погано нас знають, як і росіяни. Не треба прибіднятися, а у випадку з флотом і поготів не маємо права цього робити - маємо голосно казати, що це не хто, як ми, українці (спільно з німцями, правда)) зробили, 200 з гаком рр. тому, Московію - морською державою! Хто не в темі - гаряче рекомендую видану за рік перед війною (якось напрочуд багато вчасних книжок у нас перед війною встигло вийти!) док. повість Антона Санченка «Круз та Лис» - про першу російську (мабуть, краще в лапках - «російську») довколасвітню подорож під орудою остзейського німця Крузенштерна і нашого ніжинського, з козацької старшини поповича Юрія Лисянського. Весь історичний контекст там якраз про те, як наші козаченьки вчили в Петербурзі мckалів морської справи, писали їм Морський устав (Прокопович) та підручники з навігації (Гамалія), - і як імперія тих х@хлацьких отців-фундаторів «русского флота» (тих, кого ТГШ згодом скептично обізвав «дядьки отечества чужого»), от хоч би й того-таки Лисянського, банально поприховувала та позаписували в русскіє, тобто змародерила, як планшети й телевізори з підкиївських сіл…
(Книжка має бути в Книгарні Є і на Якабу, вони працюють).
Так що - ні, це не Росія докотилась до того, що «якась там» Україна їй флагман флоту затопила.
Це продовження того самого «ми вас хрестили, ми вас і відспіваємо»: тепер - на морі.
І за Севастопіль, qrwa, ви нам «іщо отвєтітє».
Слава Україні.
https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko?ref=stream