"У тому бою моя рота знищила дев’ять танків", - інтерв'ю Героя України танкіста Пономаренка
Навесні цього року після захоплення Ізюма російські війська планували швидким ривком оточити ЗСУ в районах Слов’янськ — Краматорськ — Бахмут. Для цього окупантам потрібно було вийти на рубежі в районі Барвінкового. Проте реалізувати задум росіянам не вдалося. Під час тривалих боїв їх зупинили українські бійці. За підсумками одного з таких боїв звання Героя України отримав командир роти 3-ї танкової бригади Сергій Пономаренко.
Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на Громадське.
Ось розповідь Пономаренка як все відбувалося:
"Бій, за результатами якого мене нагородили, не був для мене якимось особливим. У кожному бою, абсолютно у кожному, ти намагаєшся відпрацювати на максимум, видати все можливе з того, що маєш.
Тоді була спроба нашого підрозділу у взаємодії з 25-ю бригадою (25-та окрема повітряно-десантна бригада — ред.) штурмувати Топольске (село на околиці Ізюма — ред.). За розвідданими там було зосереджено не досить багато сил противника. Але коли ми вступили в бій, то зрозуміли, що сили противника там значно переважають. Для розуміння: на 6 наших танків було близько 20 їхніх. І це лише ті, які бачили. До того ж — підтримка артилерії. До бою порахувати все це не можна було, все було замасковано.
Ми висувались одночасно двома напрямками. Перший — з Великої Комишувахи, а другий — з Малої Комишувахи. Наміри були увійти в Топольське й за підтримки піхоти закріпитися там. Піхота дещо висунулась уперед лісосмугою та чекала, щоб увійти в населений пункт після того, як ми подавимо вогневі сили противника.
Коли ми вступили в бій, зрозуміли, що сили противника там переважні. Ми завдали по максимуму вогневого ураження, відкотилися для того, аби дозарядити боєкомплект. Цієї миті ворог почав активно застосовувати артилерію різних калібрів і не дав змоги більше вийти на вогневі позиції.
Під час бою була підбита машина командира взводу Ярощука, тому було ухвалено рішення ще раз увірватися однією машиною, щоби не наражати інших на небезпеку, ще раз завдати вогневого ураження, аби подавити вогневі точки противника. Під час цього виїзду підчепили пошкоджену машину і витягли з поля бою.
Я не веду лік особистим заслугам, рахую тільки заслуги роти. Так от у тому бою моя рота знищила дев’ять танків. Це ті, щодо яких візуально підтверджено, що згоріли. Але були ще ті, які були завалені спорудами, які били із приміщень, з ангарів. Були й ті, в які влучали, але вони не горіли і, можливо, з часом були евакуйовані противником. Точну кількість (знищених у бою танків ворога — ред.) доволі складно назвати, адже безпілотники наші не літали, і візуальної чи відеофіксації якоїсь не відбувалося.
На жаль, попри всю знищену техніку, не вдалося подавити вогневий спротив противника. Він продовжувався і навіть нарощувався. Я так розумію, що, можливо, десь за цим населеним пунктом, Топольським, у лісосмугах були якісь резерви, які потім підтягувались і вступали в бій. Знищувався один танк, а на його місце виїжджали ще два.
Досить складно було порахувати кількість ворожого війська. Усе було у вогні, в диму, і під час бою важко було виявляти нові цілі. Працювали по спалахах, зокрема по спалахах у приміщенні. Але, зважаючи на пораховану знищену техніку і приблизно орієнтуючись на час між розривами, можна визначити, скільки по тобі працює гармат. Тому приблизно можемо визначити, що працювали в тому напрямку близько 20 одиниць ворожої техніки. Це ми говоримо лише про танки. БМП, "Тигри" їхні — це не рахуєш, тому що коли працюють танки, то менший калібр просто не помічаєш".
