Ліквідовано командира артилерійського дивізіону донецьких терористів Шейка
Ввечері 17 жовтня стало відомо, що ЗСУ ліквідували псевдопідполковника, керівника артилерійського дивізіону донецьких терористів Володимира Шейка.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це написав у твіттері офіцер ЗСУ, блогер Анатолій Штефан.
Він зазначив: "Володимир Шейко "Медведь", псевдо підполковник, командир артилерійського дивізіону орків 1 АК РОА успішно демобілізований".
.Читайте на "Цензор.НЕТ": ЗСУ ліквідували полковника російської армії Бабаєва
Топ коментарі
(man go shake - "человек идти трясти"... це якесь диско 80-х. Мэн гоу шейк
І ось таке попередження - що станеться із чотким пацанчиком, якщо у танк прилетить Джавелін чи Стугна. "Эх, Вася, Вася... Вот и всё, что осталось..."
Коротке ХРЯК! - і нема Володимира Шейка.
...
и ковать из него настоящего полковника. Причем ковать желательно "понедельником"
("балда", "понедельник", "машка", "володя", "дядя ваня" - большая кувалда. Источник: http://miningwiki.ru/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D1%91%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%BD Шахтерский жаргон )
Точно!
Ай! Бяда-бяда! Сплашное агарчение!
Борис Михайлович Моисе́ев (4 марта 1954, Могилёв, Белорусская ССР, СССР - 27 сентября 2022, Москва, Россия)
(не всіх, ясен пінь... тільки тих, кого не ініціювали до смерті)
(а барда у спині, бо губи́ харчувати не багав-єс)
Мабуть, гриби бідолаха збирав у березовім гаю та й не примітив тієї халепи, що мухомори чи поганки потрапили у кошик, а звідти у страву. Ото вочевидь і отруївся - смерть його вхопила, от і все 🍄🍄🍄
(а сокира у спині, бо гриби їсти не хотів)
це неавіть гуглперекладач не бере.
Ще зі шкільних і студентських років вподобав "гуцульську плеяду" письменників - Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина etc... І, звичайно, "Тіні забутих предків" Коцюбинського - абсолютна перлина української літератури. Хоча якщо дивитися з наукової крапки зору (
От власне й ******** такі лінгвістичні вправи - бо мова справді колоритна ))
якось вони щось/когось не поділили
то такий капєц капєцький був, що я дотеперка розумію наразі, чому нашим хлопцям - зв"язківцям не потрібні шифрувальники, якщо спілкуються двоє з полонин
и намагалися втюхати ще й те, що русини - це руські
Урок російської літератури у верховинській школі.
Вчителька:
- Дети. Что вам было задано?
Діти:
- Читати Тургенєва "Муму".
- Прочли? Василько, иди к доске, рассказывай сюжет.
Василько:
- Ає! Книжка про вто, як єден дуже худобний ай до того глухонімий хлоп мав єдной малинькой псятко. А дуже вун тото псятко любив. Так го бавив ай сокотив што. Бо бов самий на світі ги перст.
- Василько, рассказывай, пожалуйста, на русском языке.
- Но пак чекайте, дораз буде... А тот хлоп, што кликався Ґєрасім, робив у єдної дуже гамішної панії. Но... такой всякой юй чинив: води принести, дривцят нарубати ци може іщи дашто...
- Василько, пожалуйста, на русском языке!!
- Тадь чекайте, дораз буде, но!!! А тота панія дуже тото псятко не любила. Ревновала, ци што? Ага... А псятко тот сигінь-хлоп кликав Муму. Тадь бо глухонімий був, нє? Ай казала панія Ґєрасімові жеби тото псятко утопив.
- Василий, отвечай на русском языке!!! У нас урок РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ!!!
- Но щи мало чекайте, дораз буде, но! Чекайте. Не хтів сарака топити псятко, айбо што мав чинити - кіть панія така ги пес збісний гамішна. Узяв мотуз, єдну тиглу, пушов ид ріці. Заязав псяткови тиглу на шию, тай, промикавучи слізи, вер го у воду. А оно, сигіняшноє, упхало му удтіть писок, та й чисто тобі по-псячи'му каже:
- Ґєрасім! За что?!
якщо у нього у кишені було хоч зернятко соняшника то щ такою кількістю добрив по ньому на наступний рік маск без ракети до марсу добереться