Правозахисники повідомили про знущання з українського політв’язня Марченка у Росії
Український політв’язень Олександр Марченко, який відбуває строк у виправній колонії суворого режиму №8 в Улан-Уде (Бурятія), зазнає постійних знущань.
Про це повідомила правозахисна організація "Перший відділ" із посиланням на листи ув'язненого, передає Цензор.НЕТ.
Зокрема, у російському СІЗО йому не видавали ліки та не давали зв'язатися із родичами, не надавали лікаря. У колонії в Бурятії Марченко постійно зазнає покарань, для яких адміністрація спеціально провокує приводи. Так, за останні два роки ув'язнення Марченко провів 85 діб у ШІЗО, дев'ять місяців у бараку посиленого режиму — приміщенні камерного типу (ПКТ) та шість місяців у єдиному приміщенні камерного типу — найсуворіших умовах ув'язнення. 10 січня його знову відправили до ПКТ.
Знущання з Марченка посилилися після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Силовики змушували його кричати "Слава Росії!", називати окупований Крим російським у відповідь на запитання "Чий Крим?".
Справа Олександра Марченка
Олександра Марченка затримали 17 грудня 2018 року на окупованій території Донецької області співробітники так званого "МГБ ДНР". У Донецьку чоловік планував подати документи на повернення викраденого автомобіля, який на початку бойових дій залишив у місті на СТО. Два місяці його утримували в секретній тюрмі "Ізоляція" на території військової бази. За словами політв’язня, до нього застосовували тортури через що він був вимушений підписати "зізнання".
Через два місяці Олександра Марченка незаконно перевезли на територію Російської Федерації та віддали співробітникам ФСБ. Під час перебування в СІЗО міста Краснодара Олександру інкримінували різні справи для продовження терміну утримання: непокора представникам правоохоронних органів, незаконна трудова діяльність на території Росії, намір перевести через російський кордон плати зенітно-ракетного комплексу.
Наприкінці грудня 2019 року Марченку було пред'явили додаткове звинувачення за ст.276 КК РФ ("Шпигунство"), а вже 26 листопада 2020 року Краснодарський крайовий суд засудив Олександра до 10 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму.
3 грудня 2019 року Правозахисний центр "Меморіал" визнав Олександра Марченка політв’язнем.
На гранітному пам'ятнику над могилою Валерія Марченка викарбувані слова, які сказав про нього Рональд Рейган, - «Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу».
Правозахисник 37-річний Валерій Марченко помер у тюремній лікарні в Ленінграді - тепер Санкт-Петербург, 7 жовтня 1984 року. У чоловіка відмовили нирки.
Хвороба розпочалась під час першого ув'язнення. 1973 року його звинуватили в антирадянській агітації і пропаганді та призначили шість років таборів і два роки заслання. До того працював у газеті "Літературна Україна" та писав критичні статті, викладав українську мову та літературу, займався перекладами, популяризував працю Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?".
Після відбуття покарання у Пермі повернувся до Києва, уже мав інвалідність. Це не завадило йому активно долучитися до правозахисної діяльності. Став членом Української Гельсінської Групи. Марченко виступав проти радянської тоталітарної системи, насадження російської мови в українських школах.
За це у жовтні 1983 його арештували вдруге. Визнали особливо небезпечним рецидивістом та дали 10 років таборів і п'ять років заслання, при цьому із родини стягнули 159 руб. на "користь держави".
Покарання знову мав відбувати у Пермі. Витримав лише рік, потім його здоров'я критично погіршилось. До лікарні перевели лише через тиск міжнародної спільноти, але було уже пізно.
Хотілося б, щоб правозахисники також звернули увагу на знущання нашими «правоохоронними» органами, скажімо, над Червінським.
Почали московіти військові злочини проти Українців, ще у 2014 році…
Меркель Сарказі берлусконі про таке добре ЗНАЛИ, але ж… ООН теж замовчали …