Зараз ми програємо цю війну. Це очевидно, - комбат 3 ОШБр Кухарчук
Наразі Україна програє війну, втрачаючи території та найкращих людей.
Про це командир Другого батальйону Третьої штурмової бригади Дмитро Кухарчук заявив в інтерв'ю "УП", інформує Цензор.НЕТ.
Так, зараз ми програємо цю війну. Це очевидно. Ми втрачаємо території, ми втрачаємо найкращих людей. Багато хто говорить: все нормально, зараз ми мирний договір укладемо з Росією, буде статус-кво, і розсосеться. Основне питання: навіщо це РФ?", - відповів він на питання, чи зараз ми програємо цю війну.
Також комбат прокоментував оперативну обстановку на фронті, зокрема наміри ворога захопити Часів Яр на Донеччині.
"(Ймовірне. - Ред.) взяття Часового Яру означає не більше, ніж взяття Часового Яру. Імовірне взяття Костянтинівки, Дружківки, Слов'янська та Краматорська означає не більше, ніж взяття цих населених пунктів. Наскільки це критично? Критично. Але якщо говорити відверто, будь-який населений пункт нічим не важливіший за інший населений пункт. Так, у Часіку є висоти, але так само в Костянтинівці є висоти. Тому драматизувати момент абсолютно не потрібно. Але при цьому потрібно розуміти, що у противника немає цілей і задач взяти Донецьку і Луганську область або Харківську, Сумську чи Київську. Вони будуть йти, поки ми їх не будемо зупиняти", - каже Кухарчук.
Він нагадав, що його батальйон і бригада наразі перебувають на іншому напрямку в Харківській області. Третя штурмова бригада зараз воює там проти Третьої дивізії 20-ої армії Російської Федерації. Кожен день противник штурмує, та українським воїнам вдається їх відбивати.
"Часів Яр, Вовчанськ, напрямок Райгородки, Запорізький напрямок – це тактичні наступальні операції противника, які мають собі на меті повне знищення спочатку лівобережної, а потім всієї України", - додає він.
Украина обречена.
Бо інакше зустріч з гарячими кавказькими та бурятськими хлопцями неминуча.
Їм всі підходять, не дивлячись на вік і навіть стать.
А Сирський любить буханути - легко маніпулювати.
То це, виявляється, Залужний розмінував Чонгар та заборонив підривати мости на шляху до Херсона. І він же неодноразово наполягав на підриві Варварівського мосту в Миколаєві? Он воно як...
Де докази, що Залужний не брав участі у розмінуванні Чонгару та де докази, що він дав наказ підірвати мости на шляху до Херсона, але підлеглі не виконали?
Маячню від можна читати як "Південь було окуповано при Руслані Стефанчукові", чому ні? Ви ще скажіть, що то Залужний планував запускати "шатли" на Крим
Якщо ви хочете звинувати генерала Залужного, тоді ви й приводьте докази його вини, не переставляйте місцями коня та воза. Частково вам вже відповіли вище () стосовно повноважень генерала.
Мені ніхто не відповідав і я не Алекс Дімітров.
Тому саме зараз, в літку вирішується доля України на фронтах цієї безжальної війни.
Щоб допомогти нашим ЗСУ, просто треба навчитись економити на всьому. Якщо вчителі, працівникі культури, пенсіонери отримають половину бюджетних виплат, або виплати будуть на тимчасовій паузі, прожити за рахунок заощаджень, городини, свіжих овочів якось можна, а ось якщо прийде русня - жити вже не буде ніхто!
Кращий боксер може померти від того, що "всього лише" відмовили нирки.
А які у них заощадження, ви про що? Пропонуєте пенсіонеру виплачувати не 2500, а 1250 грн?
А от "елітним пенсіонерам" дійсно слід було б трохи схуднути. Чому суддя, котрий ще працюючи "наколядував" стільки, що навіть правнукам вистачить, досі отримує пенсію рівнозначну зарплаті воїна на фронті?
смертельна хвороба року - єпілепсія, зі смертельними нападами.
найгламурніші професії року - клоуни, розносчики піцци, діти високопосадовців, криптовалютчики..
Що ми програємо вже було очевидно, після втрат Соледару і Бахмуту, він правильно констатує факти і той хто бодай трішки аналізує ситуацію, розуміє переваги і стратегію РФ, зараз РФ ще більш відшліфувала стратегію просування з застосовання кабів.
Але ані він, ані наші західні партнери НАТО, нічого не говорять, які засоби-стратегія потрібна нам, щоб цьому успішно протистояти та вигнати РФ.
Можливо їх в принципі нема тоді, що далі?
Особисто моя точка зору , головна причина у неспроможності керувати армією та країною вищим військово-політичним керівництвом.
Тому, це вище військово-політичне керівництво держави вигадує різні відмазки, щоб вигородити себе свою профнепридатність.
Типу солдатів бракує, хоча само заявляє, що є більше 1,3 млн. військовослужбовців.
Снарядів немає, хоча снаряди є на фронті, особливо зараз.
На днях американці заявили, що тільки США поставили Україні 5 млн. снарядів за два роки. А ще ж європейці поставляли і поставляють.
Висновок, програєм з за неспроможності керівництва нормально керувати державою і армією.
Если слушать всё интервью.
Это конечно же... ухилянты.
Це все люди в погонах, які злісно ухиляються від фронту, плюючи на свій обов'язок перед державою, захищати її на фронті.
За що вони отримують грощі, які їм платить держава з податків цивільних людей.
Для чого вони взагалі потрібні, якщо не виконують свої прями обов'язки?
Ведь это ваш родной язык, как ни крути.
Это ли не жест толерантрости и человеколюбия?
А по сути, победа или поражение зависит от того какие цели поставлены.
Например, если цель разгром рф, парад Победы в Москве и свержение путинского режима, то тогда даже выход на кордоны 91го это поражение...
Реалистичные цели надо ставить и их добиваться.
Для Украины выстоять в такой войне и отбиться - уже победа.
Кацапам дуже вигидний такий розмін, непотріб на кращих українців, у будь якому разі вони вийдуть переможцями з цієї війни.
Але багато хто покладає сподівання на "пєрєміріє".
Той же Друзенко зі штанців вистрибує, як у 2019, коли зєлю рекламував.
Гм. Є над чим замислитись. Чи коректно так казати?
А якщо порівняти з березнем 2014-го в Криму, коли рашистські війська захоплювали міста, селища, кораблі, аеродроми і території дислркації військових частини ЗСУ без бою, то коли було відчуття поразки тоді чи зараз?
А порівнюючи із серпнем 2014-го після Іловайського котла, коли з'явився "мінськ-1", чи з лютим 2015 після Дебали і "мінська-2" - зараз поразка чи ні?
А у лютому-березні 2022-го, коли ворог просунувся напівкільцем до Києва і Харкова, наступав на Миколаїв і Одесу, оточив Суми і Чернігів, коли не було знати де фронт, а де тил, де свої позиції, на які можна спертись, а де ворог, чи беде завтра чим стріляти чи ні? То тоді було як? Було відчутия поразки?
Втім, такі думки є зрозумілі для багатьох українців, хто з перших днів війни з пітьмою йшов "пробігти свою стометрівку", але приходиться "бігти марафон".
И для упоротых:
"Україна вже перемогла, я підкреслюю - вже, тому що наступальний потенціал рф-еї зведений практично до нуля. Єдина, в чому вона ще переважає - це швидкість просування живих мерців; вони йдуть швидше, ніж їх встигають вбивати. Але це ненадовго. Дуже ненадовго".
А чтобы делать выводы - проиграли или выиграли, то сначала надо выяснить какая задача была поставлена.
А она следующая: "вымотать военный потенциал страны (рф) как можно больше. Желательно - до полного отсутствия". Степень успешности ее выполнения показал "парад победобесия на 9 мая". И это факт, а не ипсо или еше что-нибудь.
Якщо в інших місцях, "Бог" не почує, швидко не закінчиться.
Думаю висновок комбата очевидний - творожок показав для чого зайняв високу військову посаду. Без якісних змін ЗСУ на користь України не буде і змін на фронті.