Суд відправив військового Гнезділова під варту на два місяці
Печерський райсуд Києва обрав запобіжний захід для військовослужбовця 56 бригади Сергія Гнезділов - два місяці під вартою. Військового підозрюють у дезертирстві.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на hromadske.
Прокуратура просила для Гнезділова 60 діб тримання під вартою, до 12 грудня, без права застави. Сторона захисту просила відхилити клопотання.
Сторона обвинувачення вважає, що тримання під вартою, зокрема, унеможливить ризик переховування. Прокурори посилалися на те, що Гнезділов після СЗЧ постійно змінював своє перебування та контактні дані.
Захисник Гнезділова Олександр Шадрін вказав, що суд може призначити заставу. Також він просив врахувати той факт, що Гнезділов пішов на фронт у 19 років, уклавши контракт із ЗСУ на 3 роки, і мав звільнитися у березі 2022-го. Крім того, військовому все ще немає 25 років.
Низка людей, які прийшли на суд підтримати Гнезділова, зголосилися взяти його на поруки. Вони також вимагали встановлення чітких термінів служби.
Зазначається, що адвокати Гнезділова на початку засідання подали клопотання про відвід судді. Зокрема, захисник Олександр Шадрін пояснив, що у справі Гнезділова розгляд судової справи мав відбутися негайно після затримання військовослужбовця, однак це сталося лише через день після арешту. Тому, за словами Шадріна, є підстави вважати, що сторона обвинувачення намагається підібрати конкретного суддю для розгляду цієї справи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката про відвід судді. Так само було відхилене перенесення розгляду до Шевченківського райсуду.
Сам Гнезділов, як повідомлялося раніше, заявив, що готовий повернутися на військову службу, якщо Міністерство оборони внесе законодавчу ініціативу щодо встановлення чітких термінів військової служби.
Він також заявив, що оголосить голодування, якщо Міноборони не напрацюють законопроєкт про демобілізацію.
Що передувало?
Нагадаємо, 21 вересня 2024 року військовий написав у Facebook, що самовільно залишив частину, щоб привернути увагу до потреби встановити терміни служби для мобілізованих.
"Відсутність чітких термінів служби сприяє "чорній демобілізації": одруження на пенсіонерках з інвалідністю колись були мемом, а зараз - дуже поширене явище, розводяться з дружинами, щоб оформити одноосібне опікунство над дитиною, розводять своїх власних батьків, щоб оформити догляд за матір’ю чи батьком, йдуть в СЗЧ. В історії є багато чому повчитись, але, нажаль, ми не вчимо уроків історії.
Влада і досі не здатна на серйозний діалог із суспільством та нетолерантність до невиконання громадянського обов’язку широкою верствою громадян. Замість доктрини "воювати - обовʼязок кожного громадянина" держава пропонує безстроково призначати захисниками тих, кого змогли відловити на вулицях", - пояснив він.
56-та окрема мотопіхотна бригада призначила службове розслідування.
Згодом військовослужбовцю 56-ї окремої мотопіхотної бригади Сергію Гнезділову, який публічно повідомив про СЗЧ, вручили підозру за фактом дезертирства.
Гнезділов брав участь у боях на Донеччині, включаючи Піски та Бахмут. Також він є засновником культурного фестивалю "ВиделкаFest" у своєму рідному місті Вилкове на Одещині та ведучим подкасту від hromadske "++ подкаст", де говорить з військовими та порушує питання мілітаризації суспільства.
Раніше Цензор.НЕТ публікував інтерв'ю із Гнезділовим.
Весь фронт тримається на ентузіазмі командирів, яким не ***** на о/с та на територію за яку вони стоять.
Все інше по типу новостворених підрозділів, корпусів і бригад відверте лайно. Шкода лиш людей, які гинуть в таких підрозділах під керівництвом професійно не атестованих командирів-ідіотів.
Дивлячись на дану картину стає питання:
«Чому не створено вищий військовий орган, який визначає бойову ефективність того чи іншого підрозділу, чому не встановлені якісь мінімальні вимоги до новостворених підрозділів, чому не розформовують підрозділи, які не представляють жодної доцільності?»
Люди знімаються з позицій при будь-якій загрозі, навіть не розуміючи що таке «навʼязати бій», так стається коли в новостворених підрозділах немає координації управління, підтримки вогневих засобів, чітких задач та колективу, який міг би виховати «стержень бійця» у новеньких.
Ефективність підрозділів, які не мають свого відбору та часу на підготовку піхоти, повністю залежать від РУБпАК.
Немає дронів і забезпечення? Підрозділ - «Дирка», таких у нас багато.
Для того щоб нормально налагодити з нуля роботу одного взводу РУБпАК треба +-4 млн ₴(не враховуючи дрони)… якщо у тебе немає можливості добути ці кошти - бери і вішайся, за БпАК я взагалі мовчу.
Жувати соплі можна довго, але моя думка незмінна:
Замість того, щоб дати людей бойовим бригадам з готовою базою, наше командування створює купу нових організмів, розпихує туди офіцерів, який вигнали з інших бригад, не дає цим бригадам достатньої кількості часу для комплектування, а потім «запитує» з них, як від умовної 3 ОШБр.
Що з цього виходить всі і так бачать.
тому стався такий випадок...
Шевченко служив у ракрутах 25 років,
половину життя...
Не можна,щоб одні воювали,а інші пили
пиво.Якщо живеш в нашій країні,то
повинен її захищати.
Шевченко розказує з глибоким болем і огидою про знущання над ним поручика
Кампіньоні - це був аморальний тип, п'яниця, грубіян, тупий армійський солдафон. Тараса
Григоровича викликає комендант, в душі він сподівався, що комендант вручить йому таку
довгожданну й очікувану бумагу про його свободу. "Прихожу. И комендант, вместо приветствия,
молча подает мне какую-то бумагу. Я вздрогнул, принимая эту бумагу как несомненную вестницу
свободы. Читаю и глазам не верю. Это рапорт на имя коменданта от поручика Кампиньони о том,
что я в нетрезвом состоянии наделал ему мерзости матерными словами. В чем свидетельствуют и
вновь прибывшие офицеры. И в заключении рапорта он просит и требует поступить со мной по
всей строгости закона, то есть немедленно провести следствие. Я остолбенел, прочитав эту
неожиданную мерзость. "Посоветуйте, что мне делать с этой гадиной?" - спросил я коменданта,
придя в себя. "Одно средство - сказал он, - просите прощения, или по смыслу дисциплины вы
арестант. Вы имеете свидетелей, что вы были трезвы, а он имеет свидетелей, что вы его ругали". "Я
приму присягу, что это неправда", - сказал я. "А он примет присягу, что это правда. Он офицер, а
вы все еще солдат". Делать нечего, спрятал гордость в карман, напялил мундир и отправился
просить прощения. Простоял я в прихожей у мерзавца битых два часа. Наконец, он допустил меня к
своей опохмелившейся особе. И после многих извинений, прошений, унижений даровано мне было
прощение условием сейчас же послать за водкой. Я послал за водкой.
"Что, Батюшка, - сказал один из них, подавая мне дрожащую с похмелья руку, - вам не
угодно было познакомиться с нами добровольно, как следует с благородными людьми, так мы вас
заставили". На эту краткую и поучительную речь уже пьяная компания захохотала, а я чуть-чуть не
проговорил: мерзавцы! да еще и патентованные мерзавцы" [4, c. 388].
Його ввідали в солдати і в той час термін служби був 25 років.
В ХІХ сторіччі не було світових війн і воювали тільки солдати, призову на війну не було, на вулицях нікого не ловили і на возах до військ не привозили.
"что самовольно покинул часть, чтобы привлечь внимание к необходимости установить сроки службы для мобилизованных."
На початку повномасштабки було популярне гасло "Рабів до раю не пускають". І якось останнім часом давно не бачив його. Схоже всі зрозуміли хто тут "раби".
Але це тільки для чесних, які не ховалися а пішли служити. Ті хто косить - ті вільні люди, їх це не стосується.
А потім дивуються чому ніхто в армію не хоче. Та тому що людині притаманно бути вільною, рабом ставати не хоче ніхто, це природно.
Може хтось і зассить іти в СЗЧ, але працювати від цього краще не стане, а якраз навпаки. А хтось взагалі почне шукати інші способи - через медічку (правда ВЛК ті самі підари) , самострєл і т.п. Ну або прсото пошле всіх накуй і влаштує італійський страйк.
Я коли дивлюсь на полонених тупо заздрю. І от дійсно, якби це працювало і вони здавались пачками то ок. Але ні, на кількисть полонених це ніяк не впливає, тепличні умови роблять прсото так - чисто щоб партнери не обідєлісь.
Того хто відтарабанив п'ять років - під варту. А ті хто весь цей час гуляв в генделиках - продовжує гуляти. Справедливість по-українські.
Яка так дякує людини за службу.
Якщо достатньо одного протесту, щоб забути вчинки - то держава не варта порятунку.
1) поліцію та МВС треба відправляти на фронт, бо їх потужне лоббі завжди "вирішить" питання з Татаровим та єрмаком
2) держслужбовці мають бути на фронті
3) оплата в 470 тис грн в місяць (та страхування життя і здоров'я у страхових структурах ЄС та США) кожній особі на передку. Треба взяти до уваги, що фактично ці кошти солдати ЗСУ на 70% витрачають на пальне, автозапчастини, etc.
4) строк служби саме на фронті по мобілізації має бути 3 роки (з можливісю повернутись за власним бажанням на фронт)
Тому ці слова треба брати в лапки.