Суд отправил военного Гнездилова под стражу на два месяца
Суд избрал меру пресечения для военнослужащего 56-й бригады Сергея Гнездилова - два месяца под стражей.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ.
Прокуратура просила для Гнездилова 60 суток содержания под стражей, до 12 декабря, без права залога. Сторона защиты просила отклонить ходатайство.
Сторона обвинения считает, что содержание под стражей, в частности, сделает невозможным риск сокрытия. Прокуроры ссылались на то, что Гнездилов после СЗЧ постоянно менял свое место пребывания и контактные данные.
Защитник Гнездилева Александр Шадрин отметил, что суд может назначить залог. Также он просил учесть тот факт, что Гнездилов ушел на фронт в 19 лет, заключив контракт с ВСУ на 3 года, и должен был уволиться в марте 2022-го. Кроме того, военному все еще нет 25 лет.
Ряд людей, пришедших на суд поддержать Гнездилова, вызвались взять его на поруки. Они также потребовали установления четких сроков службы.
Отмечается, что адвокаты Гнездилова в начале заседания подали ходатайство об отводе судьи. В частности, защитник Александр Шадрин объяснил, что по делу Гнездилова рассмотрение судебного дела должно было состояться немедленно после задержания военнослужащего, однако это произошло только через день после ареста. Поэтому, по словам Шадрина, есть основания полагать, что сторона обвинения пытается подобрать конкретного судью для рассмотрения этого дела.
Суд отказал в удовлетворении ходатайства адвоката об отводе судьи. Также был отклонен перенос рассмотрения в Шевченковский райсуд.
Сам Гнездилов, как сообщалось ранее, заявил, что готов вернуться на военную службу, если Министерство обороны внесет законодательную инициативу по установлению четких сроков военной службы.
Он также заявил, что объявит голодовку, если Минобороны не наработают законопроект о демобилизации.
Что предшествовало?
Напомним, 21 сентября 2024 года военный написал в Facebook, что самовольно покинул часть, чтобы привлечь внимание к необходимости установить сроки службы для мобилизованных.
"Отсутствие четких сроков службы способствует "черной демобилизации": женитьба на пенсионерках с инвалидностью когда-то были мемом, а сейчас - очень распространенное явление, разводятся с женами, чтобы оформить единоличное опекунство над ребенком, разводят своих собственных родителей, чтобы оформить уход за матерью или отцом, идут в СЗЧ. В истории можно многому поучиться, но, к сожалению, мы не учим уроков истории.
Власть до сих пор не способна на серьезный диалог с обществом и нетолерантность к невыполнению гражданского долга широким слоем граждан. Вместо доктрины "воевать - обязанность каждого гражданина" государство предлагает бессрочно назначать защитниками тех, кого смогли отловить на улицах", - пояснил он.
56-я отдельная мотопехотная бригада назначила служебное расследование.
Впоследствии военнослужащему 56-й отдельной мотопехотной бригады Сергею Гнездилову, который публично сообщил о СЗЧ, вручили подозрение по факту дезертирства.
Гнездилов участвовал в боях в Донецкой области, включая Пески и Бахмут. Также он является основателем культурного фестиваля "ВиделкаFest" в своем родном городе Вилково Одесской области и ведущим подкаста от hromadske "++ подкаст", где говорит с военными и поднимает вопрос милитаризации общества.
Ранее Цензор.НЕТ публиковал интервью с Гнездиловым.
Весь фронт тримається на ентузіазмі командирів, яким не ***** на о/с та на територію за яку вони стоять.
Все інше по типу новостворених підрозділів, корпусів і бригад відверте лайно. Шкода лиш людей, які гинуть в таких підрозділах під керівництвом професійно не атестованих командирів-ідіотів.
Дивлячись на дану картину стає питання:
«Чому не створено вищий військовий орган, який визначає бойову ефективність того чи іншого підрозділу, чому не встановлені якісь мінімальні вимоги до новостворених підрозділів, чому не розформовують підрозділи, які не представляють жодної доцільності?»
Люди знімаються з позицій при будь-якій загрозі, навіть не розуміючи що таке «навʼязати бій», так стається коли в новостворених підрозділах немає координації управління, підтримки вогневих засобів, чітких задач та колективу, який міг би виховати «стержень бійця» у новеньких.
Ефективність підрозділів, які не мають свого відбору та часу на підготовку піхоти, повністю залежать від РУБпАК.
Немає дронів і забезпечення? Підрозділ - «Дирка», таких у нас багато.
Для того щоб нормально налагодити з нуля роботу одного взводу РУБпАК треба +-4 млн ₴(не враховуючи дрони)… якщо у тебе немає можливості добути ці кошти - бери і вішайся, за БпАК я взагалі мовчу.
Жувати соплі можна довго, але моя думка незмінна:
Замість того, щоб дати людей бойовим бригадам з готовою базою, наше командування створює купу нових організмів, розпихує туди офіцерів, який вигнали з інших бригад, не дає цим бригадам достатньої кількості часу для комплектування, а потім «запитує» з них, як від умовної 3 ОШБр.
Що з цього виходить всі і так бачать.
тому стався такий випадок...
Шевченко служив у ракрутах 25 років,
половину життя...
Не можна,щоб одні воювали,а інші пили
пиво.Якщо живеш в нашій країні,то
повинен її захищати.
Шевченко розказує з глибоким болем і огидою про знущання над ним поручика
Кампіньоні - це був аморальний тип, п'яниця, грубіян, тупий армійський солдафон. Тараса
Григоровича викликає комендант, в душі він сподівався, що комендант вручить йому таку
довгожданну й очікувану бумагу про його свободу. "Прихожу. И комендант, вместо приветствия,
молча подает мне какую-то бумагу. Я вздрогнул, принимая эту бумагу как несомненную вестницу
свободы. Читаю и глазам не верю. Это рапорт на имя коменданта от поручика Кампиньони о том,
что я в нетрезвом состоянии наделал ему мерзости матерными словами. В чем свидетельствуют и
вновь прибывшие офицеры. И в заключении рапорта он просит и требует поступить со мной по
всей строгости закона, то есть немедленно провести следствие. Я остолбенел, прочитав эту
неожиданную мерзость. "Посоветуйте, что мне делать с этой гадиной?" - спросил я коменданта,
придя в себя. "Одно средство - сказал он, - просите прощения, или по смыслу дисциплины вы
арестант. Вы имеете свидетелей, что вы были трезвы, а он имеет свидетелей, что вы его ругали". "Я
приму присягу, что это неправда", - сказал я. "А он примет присягу, что это правда. Он офицер, а
вы все еще солдат". Делать нечего, спрятал гордость в карман, напялил мундир и отправился
просить прощения. Простоял я в прихожей у мерзавца битых два часа. Наконец, он допустил меня к
своей опохмелившейся особе. И после многих извинений, прошений, унижений даровано мне было
прощение условием сейчас же послать за водкой. Я послал за водкой.
"Что, Батюшка, - сказал один из них, подавая мне дрожащую с похмелья руку, - вам не
угодно было познакомиться с нами добровольно, как следует с благородными людьми, так мы вас
заставили". На эту краткую и поучительную речь уже пьяная компания захохотала, а я чуть-чуть не
проговорил: мерзавцы! да еще и патентованные мерзавцы" [4, c. 388].
Його ввідали в солдати і в той час термін служби був 25 років.
В ХІХ сторіччі не було світових війн і воювали тільки солдати, призову на війну не було, на вулицях нікого не ловили і на возах до військ не привозили.
"что самовольно покинул часть, чтобы привлечь внимание к необходимости установить сроки службы для мобилизованных."
На початку повномасштабки було популярне гасло "Рабів до раю не пускають". І якось останнім часом давно не бачив його. Схоже всі зрозуміли хто тут "раби".
Але це тільки для чесних, які не ховалися а пішли служити. Ті хто косить - ті вільні люди, їх це не стосується.
А потім дивуються чому ніхто в армію не хоче. Та тому що людині притаманно бути вільною, рабом ставати не хоче ніхто, це природно.
Може хтось і зассить іти в СЗЧ, але працювати від цього краще не стане, а якраз навпаки. А хтось взагалі почне шукати інші способи - через медічку (правда ВЛК ті самі підари) , самострєл і т.п. Ну або прсото пошле всіх накуй і влаштує італійський страйк.
Я коли дивлюсь на полонених тупо заздрю. І от дійсно, якби це працювало і вони здавались пачками то ок. Але ні, на кількисть полонених це ніяк не впливає, тепличні умови роблять прсото так - чисто щоб партнери не обідєлісь.
Того хто відтарабанив п'ять років - під варту. А ті хто весь цей час гуляв в генделиках - продовжує гуляти. Справедливість по-українські.
Яка так дякує людини за службу.
Якщо достатньо одного протесту, щоб забути вчинки - то держава не варта порятунку.
1) поліцію та МВС треба відправляти на фронт, бо їх потужне лоббі завжди "вирішить" питання з Татаровим та єрмаком
2) держслужбовці мають бути на фронті
3) оплата в 470 тис грн в місяць (та страхування життя і здоров'я у страхових структурах ЄС та США) кожній особі на передку. Треба взяти до уваги, що фактично ці кошти солдати ЗСУ на 70% витрачають на пальне, автозапчастини, etc.
4) строк служби саме на фронті по мобілізації має бути 3 роки (з можливісю повернутись за власним бажанням на фронт)
Тому ці слова треба брати в лапки.