МЗС Естонії звільнило співробітницю за наукову роботу про "український націоналізм"
МЗС Естонії звільнило секретарку візової секції посольства Естонії в Анкарі через її наукову роботу про націоналізм в Україні.
Про це пише видання Postimees, інформує Цензор.НЕТ.
Йдеться про Марію Саранцеву, яка 7 березня 2024 року представила свою наукову роботу в університет Хаджі Байрама Велі, і 28 травня університет її затвердив.
Стаття під назвою "Зростання націоналізму в Україні: психоаналітичний підхід Еріха Фромма" була опублікована в науковому журналі Journal of Crises and Political Research ("Журнал кризових та політичних досліджень". - Ред.), який виходить двічі на рік.
"У своїй роботі, заснованій переважно на російських джерелах, Саранцева стверджує, що коріння українського націоналізму лежить у травмі, спричиненій розпадом Радянського Союзу. Вона також називає Революцію Гідності 2013-2014 років в Україні "держпереворотом", проводить паралелі між сучасною Україною та нацистською Німеччиною, а також називає російське вторгнення до Донецької та Луганської області у 2014 році "відділенням Луганської та Донецької республік", - зазначило видання.
Респект!!!!
Плохо одно - мы никогда не станем такими ,как прибалты
И ,судя по всему - война нас не вылечит от совковости
Какая это страшная болезнь
Хуже рака.....
а писала б статтю про 400 річний московський фашизм залишилась би працювати але фесбешка за таке не заплатить
Є і націоналізм...
До фені забобони...
Але коли переходиш кордони...
Починаєш скидати бомби...
Це і є нацизм та фашизм...
Або рашизм-
Як квінститенція оюох форм...
але хитрості їм не займати скільки народів вони угробили та заставили пахати на себе
Біса та Бога...
І різче-
Неіснує Тебе!-
Голов, й рук- та ноги-
Ти складова частина тисяч...
Як кислота... чиста!
Що вбиває нечитсь...
В організмі кліток...
Націгналіста...
Інші демократії пропустили б: це ж точка зору, плюралізм, має право на існування.
А естонці миттю відчули запах онуч.
До речі, маршал Баграмян в 1970 році по заданію ГлавПура вирішив написати мемуари про 1941 рік (писав сам, бо був освіченним) звернувся за дозволом на роботу з паперами 41 року, дозвіл давав наоперуправління Генштабу. Йому надали відповідні документи, на свій подив побачив, що з 1946 року він перший, хто звернувся по цій тематиці. Працівник архіву підтвердив, що не було бажаючих ні генералів ні навіть воєнних істориків.