Генерал-майор ЗСУ Марченко звільняється зі служби через стан здоров’я

Генерал-майор ЗСУ Дмитро Марченко, який у 2022 році керував  обороною Миколаєва, повідомив про звільнення зі служби за станом здоров’я.

Як інформує  Цензор.НЕТ, про це він написав у фейсбуці.

"Звільнення зі служби стало найважчим рішенням, яке я ухвалював у своєму житті. Проходжу необхідне лікування. Адже навіть незламних іноді потрібно трішечки підлатати, щоб втримати на плаву. Врешті-решт, служба у війську завжди вимагає жертвувати здоров’ям. І без своєчасного відновлення все може стати марним", - написав Марченко.

Читайте також: Генерал Содоль звільнився із ЗСУ через ВЛК, - "слуга народу" Безугла

Генерал Марченко перерахував у дописі шлях своєї служби:

"Розвідка в окупованому Криму, виведення 75 побратимів з оточення в Ізваринському котлі, Донецький аеропорт, десятки тисяч кілометрів по безкрайнім степам Донбасу, в часи коли мало хто розумів де свої, а де ворог. Тяжка праця по реформуванню речового забезпечення і введення нової системи харчування, розробка і боротьба за нові сухі пайки в Міністерстві оборони України. Сфабриковані карні справи і СІЗО. Рідна Миколаївщина і Херсонщина... довгий не легкий шлях, який трансформував мене на кожному етапі та зробив тим ким я є", - написав він.

Також читайте: Комбриг 72 ОМБр Віннік після звільнення подякував воїнам за службу: Не опускайте рук і крокуйте до перемоги

Нагадаємо, 5 листопада 2019 року п'ятьом чиновникам Міноборони оголошено про підозру в закупівлі неякісних бронежилетів. 11 листопада Печерський суд ухвалив рішення про арешт генерал-майора Дмитра Марченка з можливістю виходу під заставу в 76 млн грн. 28 листопада Київський апеляційний суд скасував рішення Печерського суду у справі генерала Дмитра Марченка і призначив йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до 3 січня з можливістю внесення застави в розмірі 20 млн грн, зменшивши таким чином суму застави. Фонд Порошенка вніс заставу в розмірі 19 млн за генерала Марченка.

У 2022 році Дмитро Марченко керував успішною обороною Миколаєва.

Автор: Леся Карпенко