Дробович про українські поховання в Польщі: Немає сенсу в нових запитах, якщо старі місця пам’яті розбиті кувалдою та викинуті на смітники
Голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Антон Дробович заявляє, що Україна не подавала запитів на проведення нових пошукових або ексгумаційних робіт на території Польщі, оскільки для початку просить відновити зруйновані.
"Ситуація з українськими похованнями в Польщі потребує додаткового вивчення, але ті дані, які в нас є, свідчать про те, що є ціла низка актів вандалізму, значна частина з яких не була виправлена... Складна ситуація", - сказав Дробович на пресконференції в Києві в четвер, передає Цензор.НЕТ з посиланням на Інтерфакс-Україна.
Очільник УІНП заявив, що якщо підходити до проблемних питань українсько-польських поховань конструктивно та прагматично, то це господарські питання, які можуть бути вирішені протягом одного-двох сезонів за мінімальні кошти.
"Відновити зруйновану в Польщі табличку на горі Монастир можна за тиждень. І якщо у великій Польській Республіці знайдуться люди, які готові зупинити цю ганьбу й наругу, готові відновити справедливість та сплюндроване українське місце пам'яті, яке в Польщі вже незабаром 10 років буде таким, то це можливо зробити протягом кількох днів", - додав він.
Серед іншого, Дробович наголосив, що Інститут поки що не чув жодних заяв із польського боку про наміри відновити українські місця пам'яті, не кажучи вже про майбутні гарантії їх збереження. Крім того, він розповів, що за його п'ятирічну каденцію Україна не подавала запитів на проведення пошукових або земельних роботи на території Польщі, оскільки для початку Україна просила відновити те, що вже є і вандалізовано.
"Який сенс давати запит на пошукові роботи, для того щоб знайти останки, ексгумувати їх для створення нових місць пам'яті, якщо ті, що вже створені, розбиті кувалдою та викинуті на смітники?" - поскаржився він.
У 1926 році Пілсудський здійснив державний переворот і повалив селянський уряд, встановивши диктатуру. Багато людей зазнали тортур і були вбиті. Лідер селянської партії Вінцентій Вітос, законний прем'єр-міністр, після показового судового процесу був вигнаний з Польщі. У той час у Польщі знову утвердився сарматський расизм. Владу захопила еліта шляхетських маєтків, яка продовжувала утримувати селян у кріпацькій злиденності. Життя українських селян майже не відрізнялося від життя польських селян. Великий селянський страйк (1937) був жорстоко придушений. Після цього расистська поліція заходила до будинків польських селян, вибивала вікна, зривала дахи, розрубувала меблі і ламала суглоби коням і коровам.
Усі країни світу викладають загальну історію свого народу для піднесення духу. Але ця жорстока і кривава історія вимагає досліджень та сміливості, щоб прийняти правду про власний народ.
Проте кожна порядна людина має вроджений інстинкт, який підказує, що кожне людське тіло слід гідно поховати. Інакше людські душі, добрі чи злі, не підуть, і виникає Егрегор, який знищує народ, що втратив такий інстинкт.
Навіть якщо твій ворог цього не дотримується, це не звільняє тебе від цього людського обов'язку. Навіть у цій війні тіло твого співвітчизника «орка» - це все одно людське тіло.
Сподіваюся, хоч уламки ракет впадуть на їх мерзенні голови. Буде їм ексгумація тих, хто приїхав ексгумовувати.
Але питання таки задається слушне. Якщо ви хочете ексгумації та вшанування пам'яті - то чи не варто якось дотримуватись цього принципу і по відношенню до нас, українців? Чи може нам теж треба спершу порозбивати всі таблички і понищити могили а тоді вже домовлятись так би мовити на рівних?
Швидше навпаки! То кого ви тоді намагаєтеся лікувати?
У мене особисто з Пілсудським чимала проблема. До 1926 року він був національним героєм, а потім став диктатором. Від героя до диктатора - це тоді було правилом у багатьох країнах. Я б йому пам'ятник не поставив. Він ліквідував демократію і зупинив економічний розвиток Польщі. Найбільшим злочином була повна відсутність освітньої системи та мізерна кількість підготовлених інженерів. З демократією та такими людьми, як Вінцентій Вітос (який почав би з побудови освітньої системи для мільйонів селян), Польща досягла б значно більшого економічного успіху.
Варто пам'ятати, як у 1920 році, коли Пілсудський зазнав поразки від Червоної армії, він звернувся до Вітоса, щоб той врятував Польщу. І Польща перемогла Червону армію завдяки селянським рекрутам. А в 1926 році він встромив ножа в спину Вітосу і селянським героям тієї війни.
Злочини вчинили переважно російські колаборанти (РОНА), у Варшаві СС-Галичина не було.
Злочини відбулися в іншому місці.
Zatem nawet określenie "marginalny" jest niedopowiedzeniem.
Jak wcześniej pisałem, każdy naród pomija swoją wstydliwą historię. Trzeba mocno grzebać aby odszukać prawdę o własnym narodzie. Zwłaszcza ostatni nakaz aresztowania z Hagi za zbrodnie wojenne świadczy o tym, że nie ma świętych narodów.
https://uk.wikipedia.org/wiki/14-%D1%82%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B7%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%84%D1%84%D0%B5%D0%BD_%D0%A1%D0%A1_%C2%AB%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0%C2%BB 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» - Вікіпедія
"На початку лютого 1944 року в Гайделягері сформували бойову групу «Байерсдорф», яка трьома ешелонами виїхала до України і включилася в бойові дії проти радянських і польських партизан в північно-західній частині Галичини і Холмщини"
"Словацький історик Міхал Шмігель у спільній монографії з російським істориком з Томського університету Олександром Черкасовим наводять матеріали про те, що солдати дивізії можливо брали участь у рейді на село Смерцани, де було спалено 80 зі 120 будинків і вбито чотирьох мирних жителів, у селі Нижня Боца - п'ятеро, у січні 1945-го солдати дивізії провели обшук у Подгоріє, де ховалися вісім євреїв.[25] 16 жовтня 1944-го у селі Плешіва дивізійники вбили трьох цивільних, серед них була дворічна дівчинка. У Радошці вони вбили і пограбували чоловіка, що переховував партизан. За деякими даними, під час відступу зі Словаччини у січні 1945-го дивізійники за наказом нацистів відбирали в місцевого населення коней та вози.[9][26""
https://pl.wikipedia.org/wiki/14_Dywizja_Grenadier%C3%B3w_SS_(1_ukrai%C5%84ska) 14 Dywizja Grenadierów SS (1 ukraińska) - Wikipedia, wolna encyklopedia
W Polsce obecnie toczy się śledztwo pionu śledczego Instytutu Pamięci Narodowej w sprawie zbrodni wojennej popełnionej w Hucie Pieniackiej przez funkcjonariuszy SS-Galizien i nacjonalistów ukraińskich[34] gdzie 28 lutego 1944 zamordowano 868 Polaków. 16 kwietnia 1944 roku policjanci 4 pułku policji zamordowali Polaków w Chodaczkowie Wielkim, gdzie zginęło według różnych źródeł od 250 do 854 mieszkańców wsi[35].
Główna Komisja Ścigania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu prowadzi również śledztwa w sprawie okoliczności pacyfikacji wsi Prehoryłe i Smoligów[36]. Dnia 2 lutego 1944 jednostka ukraińska brała udział w pacyfikacji wsi Borów oraz okolicznych wsi. Oddziały żandarmerii i SS w sile około 3 tysięcy żołnierzy wkroczyły w nocy do wsi całkowicie niszcząc całość 280 gospodarstw przy użyciu broni pancernej[37].
https://pl.wikipedia.org/wiki/Zbrodnia_w_Hucie_Pieniackiej Zbrodnia w Hucie Pieniackiej - Wikipedia, wolna encyklopedia