Дробович об украинских захоронениях в Польше: Нет смысла в новых запросах, если старые места памяти разбиты кувалдой и выброшены на свалки
Глава Украинского института национальной памяти (УИНП) Антон Дробович заявляет, что Украина не подавала запросов на проведение новых поисковых или эксгумационных работ на территории Польши, поскольку для начала просит восстановить разрушенные.
"Ситуация с украинскими захоронениями в Польше требует дополнительного изучения, но те данные, которые у нас есть, свидетельствуют о том, что есть целый ряд актов вандализма, значительная часть из которых не была исправлена... Сложная ситуация", - сказал Дробович на пресс-конференции в Киеве в четверг, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Интерфакс-Украина.
Глава УИНП заявил, что если подходить к проблемным вопросам украинско-польских захоронений конструктивно и прагматично, то это хозяйственные вопросы, которые могут быть решены в течение одного-двух сезонов за минимальные средства.
"Восстановить разрушенную в Польше табличку на горе Монастырь можно за неделю. И если в большой Польской Республике найдутся люди, которые готовы остановить этот позор и надругательство, готовы восстановить справедливость и оскверненное украинское место памяти, которое в Польше уже вскоре 10 лет будет таким, то это возможно сделать в течение нескольких дней", - добавил он.
Среди прочего, Дробович отметил, что Институт пока не слышал никаких заявлений с польской стороны о намерениях восстановить украинские места памяти, не говоря уже о будущих гарантиях их сохранения. Кроме того, он рассказал, что за его пятилетнюю каденцию Украина не подавала запросов на проведение поисковых или земельных работ на территории Польши, поскольку для начала Украина просила восстановить то, что уже есть и вандализировано.
"Какой смысл давать запрос на поисковые работы, для того чтобы найти останки, эксгумировать их для создания новых мест памяти, если те, что уже созданы, разбиты кувалдой и выброшены на свалки?" - пожаловался он.
У 1926 році Пілсудський здійснив державний переворот і повалив селянський уряд, встановивши диктатуру. Багато людей зазнали тортур і були вбиті. Лідер селянської партії Вінцентій Вітос, законний прем'єр-міністр, після показового судового процесу був вигнаний з Польщі. У той час у Польщі знову утвердився сарматський расизм. Владу захопила еліта шляхетських маєтків, яка продовжувала утримувати селян у кріпацькій злиденності. Життя українських селян майже не відрізнялося від життя польських селян. Великий селянський страйк (1937) був жорстоко придушений. Після цього расистська поліція заходила до будинків польських селян, вибивала вікна, зривала дахи, розрубувала меблі і ламала суглоби коням і коровам.
Усі країни світу викладають загальну історію свого народу для піднесення духу. Але ця жорстока і кривава історія вимагає досліджень та сміливості, щоб прийняти правду про власний народ.
Проте кожна порядна людина має вроджений інстинкт, який підказує, що кожне людське тіло слід гідно поховати. Інакше людські душі, добрі чи злі, не підуть, і виникає Егрегор, який знищує народ, що втратив такий інстинкт.
Навіть якщо твій ворог цього не дотримується, це не звільняє тебе від цього людського обов'язку. Навіть у цій війні тіло твого співвітчизника «орка» - це все одно людське тіло.
Сподіваюся, хоч уламки ракет впадуть на їх мерзенні голови. Буде їм ексгумація тих, хто приїхав ексгумовувати.
Але питання таки задається слушне. Якщо ви хочете ексгумації та вшанування пам'яті - то чи не варто якось дотримуватись цього принципу і по відношенню до нас, українців? Чи може нам теж треба спершу порозбивати всі таблички і понищити могили а тоді вже домовлятись так би мовити на рівних?
Швидше навпаки! То кого ви тоді намагаєтеся лікувати?
У мене особисто з Пілсудським чимала проблема. До 1926 року він був національним героєм, а потім став диктатором. Від героя до диктатора - це тоді було правилом у багатьох країнах. Я б йому пам'ятник не поставив. Він ліквідував демократію і зупинив економічний розвиток Польщі. Найбільшим злочином була повна відсутність освітньої системи та мізерна кількість підготовлених інженерів. З демократією та такими людьми, як Вінцентій Вітос (який почав би з побудови освітньої системи для мільйонів селян), Польща досягла б значно більшого економічного успіху.
Варто пам'ятати, як у 1920 році, коли Пілсудський зазнав поразки від Червоної армії, він звернувся до Вітоса, щоб той врятував Польщу. І Польща перемогла Червону армію завдяки селянським рекрутам. А в 1926 році він встромив ножа в спину Вітосу і селянським героям тієї війни.
Злочини вчинили переважно російські колаборанти (РОНА), у Варшаві СС-Галичина не було.
Злочини відбулися в іншому місці.
Zatem nawet określenie "marginalny" jest niedopowiedzeniem.
Jak wcześniej pisałem, każdy naród pomija swoją wstydliwą historię. Trzeba mocno grzebać aby odszukać prawdę o własnym narodzie. Zwłaszcza ostatni nakaz aresztowania z Hagi za zbrodnie wojenne świadczy o tym, że nie ma świętych narodów.
https://uk.wikipedia.org/wiki/14-%D1%82%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B7%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%84%D1%84%D0%B5%D0%BD_%D0%A1%D0%A1_%C2%AB%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0%C2%BB 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» - Вікіпедія
"На початку лютого 1944 року в Гайделягері сформували бойову групу «Байерсдорф», яка трьома ешелонами виїхала до України і включилася в бойові дії проти радянських і польських партизан в північно-західній частині Галичини і Холмщини"
"Словацький історик Міхал Шмігель у спільній монографії з російським істориком з Томського університету Олександром Черкасовим наводять матеріали про те, що солдати дивізії можливо брали участь у рейді на село Смерцани, де було спалено 80 зі 120 будинків і вбито чотирьох мирних жителів, у селі Нижня Боца - п'ятеро, у січні 1945-го солдати дивізії провели обшук у Подгоріє, де ховалися вісім євреїв.[25] 16 жовтня 1944-го у селі Плешіва дивізійники вбили трьох цивільних, серед них була дворічна дівчинка. У Радошці вони вбили і пограбували чоловіка, що переховував партизан. За деякими даними, під час відступу зі Словаччини у січні 1945-го дивізійники за наказом нацистів відбирали в місцевого населення коней та вози.[9][26""
https://pl.wikipedia.org/wiki/14_Dywizja_Grenadier%C3%B3w_SS_(1_ukrai%C5%84ska) 14 Dywizja Grenadierów SS (1 ukraińska) - Wikipedia, wolna encyklopedia
W Polsce obecnie toczy się śledztwo pionu śledczego Instytutu Pamięci Narodowej w sprawie zbrodni wojennej popełnionej w Hucie Pieniackiej przez funkcjonariuszy SS-Galizien i nacjonalistów ukraińskich[34] gdzie 28 lutego 1944 zamordowano 868 Polaków. 16 kwietnia 1944 roku policjanci 4 pułku policji zamordowali Polaków w Chodaczkowie Wielkim, gdzie zginęło według różnych źródeł od 250 do 854 mieszkańców wsi[35].
Główna Komisja Ścigania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu prowadzi również śledztwa w sprawie okoliczności pacyfikacji wsi Prehoryłe i Smoligów[36]. Dnia 2 lutego 1944 jednostka ukraińska brała udział w pacyfikacji wsi Borów oraz okolicznych wsi. Oddziały żandarmerii i SS w sile około 3 tysięcy żołnierzy wkroczyły w nocy do wsi całkowicie niszcząc całość 280 gospodarstw przy użyciu broni pancernej[37].
https://pl.wikipedia.org/wiki/Zbrodnia_w_Hucie_Pieniackiej Zbrodnia w Hucie Pieniackiej - Wikipedia, wolna encyklopedia