В яких випадках соцслужби можуть забрати дитину: що має знати кожна українська родина за кордоном

Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українських родин виїхали до країн Європейського Союзу. Попри високий рівень соціальної підтримки, яку надають українським мігрантам, деякі сім’ї стикаються з неочікуваною загрозою — вилученням дітей з родини місцевими органами опіки.

Про масштаби цієї проблеми, її причини та необхідні дії з боку української держави розповіла голова Європейської асоціації жінок України, радниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Віолетта Дворнікова, передає Цензор.НЕТ.

За її словами, йдеться не про окремі випадки, а про досить системне явище. "З початку війни до Європи виїхали понад 8 мільйонів українців, з них щонайменше третина — діти. Частина родин проживає у стресі, без чіткого правового статусу, іноді — без достатнього розуміння місцевих правил. Це створює ґрунт для конфліктів із соціальними службами", — каже Дворнікова.

За останніми даними МЗС, відомо вже про сотні випадків вилучення дітей у таких країнах, як Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Чехія та Польща.

Як пояснює радниця омбудсмена, підставами для втручання найчастіше стають побутові конфлікти, мовний бар’єр, скарги сусідів або поведінкові реакції батьків у стресі. При цьому деякі сім’ї навіть не усвідомлюють, що вже перебувають у рамках офіційної процедури, оскільки в багатьох країнах спілкування із соцслужбами автоматично фіксується як адміністративне провадження.

"Найгірше — це не реагувати. Батькам у жодному разі не можна ігнорувати офіційні листи чи виклики від органів опіки. Потрібно негайно звертатися по допомогу: до української громади в країні, до консульства або посольства, і обов’язково — шукати адвоката, бажано з досвідом у сімейному праві", — наголошує Дворнікова.

Вона також радить завжди зберігати документи, повідомлення, листування з органами опіки й не передавати дитину стороннім людям без письмових гарантій та адвокатського супроводу.

Окремо експертка підкреслює, що Україна має перейти від реактивної моделі захисту дітей до системної. За її словами, йдеться не лише про допомогу в окремих випадках, а про побудову сталої державної політики в контексті цієї проблеми.

"Має бути централізований облік подібних ситуацій, юридична допомога на місцях, підтримка через посольства, координація дій між структурами. Ми не можемо залишати родини сам на сам із правовими механізмами інших країн. Це питання національної безпеки — діти не можуть втрачати родини через брак знань або мовний бар’єр", — підсумовує Дворнікова.

Вона закликає українську державу визнати захист дітей за кордоном одним із ключових гуманітарних пріоритетів, оскільки саме зараз мільйони родин опинилися в нових правових реаліях, де їм критично бракує підтримки та правової обізнаності.

Читайте: У Раді ЄС заявили, що скорочення зовнішньої допомоги від США шкодить поверненню викрадених Росією українських дітей

Автор: Богдан Русінко