Мирноград в оперативному оточенні, до класичного оточення лишається 5 км, - Ukrainian Witness

Покровсько-Мирноградська агломерація у пастці, "сіряк" на мапах розповзається буквально на очах, росіяни іпсошать про фактичне оточення. І хоч це не так, ситуація виглядає вкрай погано. Мирноград на тлі повністю "сірого" Покровська виглядає краще, але це омана — до класичного оточення міста станом на вечір 4 листопада лишається 5 км.
Проєкт Ukrainian Witness розпитав про ситуацію військового бригади, яка працює у Мирнограді та на його околицях. Читайте на Цензор.НЕТ.
Що відбувається у Мирнограді зараз?
Мирноград в оперативному оточенні, і вже досить давно. Про це заговорили більше зараз, тому що загострилося положення Покровська. Усі шляхи до Мирнограда контролює FPV-дронами ворог. "Люди сюди пробираються виключно на характері", — каже боєць. — І ситуація погіршується. Росіяни протиснули наші війська у Покровську, і під контролем України лишаються кілька вулиць у північній частині міста. Ворог також є у Красному Лимані і періодично виходить на траси Покровськ — Добропілля, Родинське — Гришине. Усе це створює для росіян більше можливостей і далі перерізати логістику до Мирнограда.
Чому так сталося?
Головною проблемою військовий називає логістику. Вона вкрай ускладнена, а почасти відсутня. Великі проблеми з’явилися ще на початку цього року, коли росіяни змогли пробити позиції на ділянці однієї з бригад. "І це, якщо чесно, не дивно, — говорить боєць, — бо піхоти у них не було". Ворог увійшов у фланги українських позицій, його вибили, але ціною високих втрат.
Росіяни потроху накопичувалися і врешті сформували Добропільський виступ. Звідти вони змогли планомірно нищити українську логістику далі. "Ми постійно потрапляємо у цю пастку, — розповідає захисник. — Суджа, Курахове, Велика Новосілка, Вугледар, Бахмут, Попасна, Сєвєродонецьк і багато інших населених пунктів ми втратили задовго до того, як туди зайшов ворог, і саме через знищену логістику". Та додає: "А ми, замість того, щоб поберегти людей і відтягнутися на вигідніші позиції, самовіддано трималися, а потім ще втрачали і підрозділ, і населений пункт".
Коли це все почалося?
Що ворог переріже логістику у Покровськ та Мирноград, було ясно вже у середині літа, але передумови складалися значно раніше. "Ми почали програвати технологічну війну, — розповідає боєць. — Якщо у січні — лютому ворожі FPV не могли шкодити логістиці, бо позиції пілотів противника тримали під постійним ураженням, на початку весни росіяни встановили від Новогродівки на схід, в бік Костянтинівки, "штору" — дуже щільну та насичену смугу РЕБ. Це позбавило українські сили можливості вражати російських пілотів. Авіація була вкрай рідкісним гостем на напрямку, тим більше її майже ніколи не застосовували по позиціях російських екіпажів безпілотників.
Рішення для проблеми знайшли у другій половині літа, і це було пізно. Крім того, росіяни почали масово застосовувати матки з FPV-дронами. "Вони довели нашу логістику до такого стану, що зараз у нас люди ходять пішки на позиції по кілька десятків кілометрів, — каже захисник. — Цей шлях не долається за один день, евакуація стає дуже складною історією".
Є проблеми і з підготовкою позицій. Військово-цивільні адміністрації, що це роблять, не враховують потреб військових. Тож траншеї можуть з’явитися в тилу українських військ, вбити логістику і відрізати доступ до позицій. Так сталося у Мирнограді. "Ми з копачами часом сварилися, робили додаткові проходи, все це закінчувалося доганами і службовими розслідуваннями щодо наших командирів, які приймали рішення якось відродити логістику, — говорить боєць. — Але нам казали, що ми підриваємо обороноздатність Мирнограда".
Чого очікувати?
За будь-якого розвитку подій ситуація виглядає погано. З висоток Покровська російські пілоти сягають аж до Добропілля, тож на відстані 20—30 км на північ логістика буде знищена. Передумов для її покращення немає.
Поки за Покровськ йдуть бої, ми втрачаємо багато військ. "Зараз тут воюють залишки старої гвардії, — каже військовий. — Її не можна отак просто про**обувати. А ми саме цим і займаємося". Ким замінити бійців, коли пастка між Покровськом та Мирноградом остаточно закриється, невідомо.
На напрямок зараз спрямовано підкріплення із спецпризначенців та штурмовиків, але це не так важливо, бо все одно не вирішує проблему логістики. "Ви можете загнати хоч 200 тисяч людей, але їм все одно треба йти під нескінченними каруселями FPV", — каже захисник.
Бо вони досі думають, що інформацію, як 50 років тому, можна отримати тільки з підконтрольних владі газет та телевізора.
Це важко писати... Далі гірше
«Вийти вдалося не всім нашим.
Ситуація жахлива: росіяни просуваються, на висотках виставляють снайперів, аби унеможливити рух наших штурмовиків.
І це при тому, що за містом, у кількох кілометрах, в окопах наша піхота.
Ми втрачаємо місто. Але найстрашніше, ми втрачаємо людей на околицях, яким нема як вийти. Бо рішення прийняли запізно».
Ось у чому справжня трагедія і ми не нагнітаємо.
Тримаємо кулаки за наших, які залишаються там.
Молимося за живих. Пам'ятаємо загиблих.
Зеленський - найуспішніший ліквідатор України та українців.
Танці на граблях продовжуються.
Ось прямо фото декількох сторінок:
https://i.postimg.cc/pV6B3TbM/Anulja-1.jpg
https://i.postimg.cc/XYwcZkZc/Anulja-2.jpg
https://i.postimg.cc/nL242VGt/Anulja-3.jpg
https://i.postimg.cc/W34MHR5Y/Anulja-4.jpg
https://i.postimg.cc/kG0KG2qF/Anulja-5.jpg
https://i.postimg.cc/bwj1jS6v/Anulja-6.jpg
Автор книги "Jingle BellZ", раскрывает две фундаментально разные стратегии выживания в российском плену. Он объясняет, почему многие выжившие почти ничего не помнят: их главной задачей было "просто дожить до утра". Сам Ануля, напротив, поставил себе миссию - запомнить всё до мельчайших деталей, превратив свою память в оружие. Он рассказывает, как многолетний опыт кикбоксинга научил его мозг концентрироваться и фиксировать информацию даже в нечеловеческих условиях страха и сверхнагрузок.
Алексей Ануля делится выводами о природе российского общества, которые он сделал, пройдя через ад плена. По его словам, главное и фундаментальное отличие россиян - они не видят в человеке душу и уникальность, воспринимая его просто как "мясо", которое "бабы новых нарожают". Ануля описывает российскую систему ФСИН как "канализацию", где садизм является нормой, а вертухаи не выгорают от монотонной жестокости. Это не просто война наций, утверждает бывший пленный, - это война цивилизации против варварства. Он объясняет, почему россияне "умеют пробивать дно" и почему у этого падения нет предела.
Відеоінтерв'ю https://www.youtube.com/live/N_sVVPQ2gWs