Заяви Герасимова про "прорив" росіян у Лимані - фейк, - Третій армійський корпус
Так званий "прорив" росіян у Лимані - брехня вищого командування армії РФ.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Третього армійського корпусу.
Там нагадали, що начальник генштабу армії РФ доповів Путіну про начебто прорив Росії на Донеччині, де оборону утримують 63-тя та підрозділи 60-ї ОМБр Третього армійського корпусу.
"Підрозділи корпусу відбивають близько 40 ворожих штурмів на день на підступах до Лиману та не дозволяють противнику зайти до міста", - запевнив командир корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.
Зокрема, за останній місяць ворог здійснив десяток спроб інфільтрації малими групами на околицях міста. І окупантів кожної з них було ліквідовано або взято в полон.
Так, один із полонених росіян на відео дякує російському воєнкору за "злив" у Telegram їхніх позицій. Ворога оперативно виявили наші бійці. Частину групи знищили на місці, а йому пощастило потрапити до полону і вижити.
"За чотири роки Герасимов "спалив" свою армію, не взявши під повний контроль жодної української області. Тому поки наші підрозділи придушують у зародку будь-які спроби рф наблизитися до Лиману, він доповідає путіну про неіснуючі успіхи", - додав командир 63-ї ОМБр, полковник Павло Юрчук.
У НАТО дипломатично натякнули те, про що на Банковій воліли би не говорити: Покровськ уже не просто «частково втрачено» - його немає. Там не йдеться ні про «сіру зону», ні про «виснажливі вуличні бої». Росіяни контролюють місто та підступи настільки щільно, що неокупованою лишається тільки жменька землі, де, здається, навіть миші відмовилися жити. Але в офіційних зведеннях це називається «місто не захоплене». Ну так, за такою логікою й Торецьк рік був «вільним», бо на краю залишалася умовна смужка степу без будівель.
А от в Мирнограді черговий "котел". Тут ситуація вже не просто критична - це фронтовий апокаліпсис. В НАТО прямо говорять: місто в оточенні, війська заблоковані, коридор на вихід є - але настільки вузький, що ним хіба що дрон пролізе, і той під обстрілом. Військові в котлі, але команда «відходити» не надходить. Замість цього від влади чуємо мантру про «оборону до останнього». Тобто до останнього солдата, без шансів, без сенсу, але з гарною картинкою для піару - чергова «фортеця», черговий міф.
Росіяни, зі свого боку, рапортують про зачищений Покровськ і полонених із Мирнограда - і, судячи з їхніх телеграм-відео, реальність там дійсно дуже далека від офіційного оптимізму Києва.
Втрата цих двох міст - це не трагічний збіг, а симптом системної недієздатності. Коли російські війська минулого року стояли вже за кількадесят кілометрів від Покровська, місцеву владу більше хвилювали ремонти фасадів, плиточка і освоєння бюджетів. Пріоритети, так би мовити.
Оборона? Реформи ЗСУ? Адекватні кадрові рішення? Ні, не чули. У результаті маємо армію, доведену до виснаження та демотивації, яку намагаються кинути в бій під керівництвом людей, що мали би сидіти у тилових штабах або взагалі далеко від командування. Наслідок - непотрібні втрати, деморалізація й масові втечі.
Покровськ і Мирноград стали не просто черговими точками на карті втрат. Вони стали вироком тій моделі управління, де піар важливіший за людей, де стратегія підміняється самозаспокоєнням, а реальність замінюється пропагандою.
Вадим Кирпиченко https://www.facebook.com/vadim.kirpichenko