Заявления Герасимова о "прорыве" россиян в Лимане - фейк, - Третий армейский корпус
Так называемый "прорыв" россиян в Лимане – ложь высшего командования армии РФ.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-центр Третьего армейского корпуса.
Там напомнили, что начальник генштаба армии РФ доложил Путину о якобы прорыве России в Донецкой области, где оборону удерживают 63-я и подразделения 60-й ОМБр Третьего армейского корпуса.
"Подразделения корпуса отражают около 40 вражеских штурмов в день на подступах к Лиману и не позволяют противнику зайти в город", - заверил командир корпуса, бригадный генерал Андрей Билецкий.
В частности, за последний месяц враг совершил десяток попыток инфильтрации малыми группами на окраинах города. И оккупанты каждой из них были ликвидированы или взяты в плен.
Так, один из пленных россиян на видео благодарит российского военкома за "слив" в Telegram их позиций. Враг был оперативно обнаружен нашими бойцами. Часть группы уничтожили на месте, а ему повезло попасть в плен и выжить.
"За четыре года Герасимов "сжег" свою армию, не взяв под полный контроль ни одной украинской области. Поэтому пока наши подразделения подавляют в зародыше любые попытки РФ приблизиться к Лиману, он докладывает Путину о несуществующих успехах", - добавил командир 63-й ОМБр, полковник Павел Юрчук.
У НАТО дипломатично натякнули те, про що на Банковій воліли би не говорити: Покровськ уже не просто «частково втрачено» - його немає. Там не йдеться ні про «сіру зону», ні про «виснажливі вуличні бої». Росіяни контролюють місто та підступи настільки щільно, що неокупованою лишається тільки жменька землі, де, здається, навіть миші відмовилися жити. Але в офіційних зведеннях це називається «місто не захоплене». Ну так, за такою логікою й Торецьк рік був «вільним», бо на краю залишалася умовна смужка степу без будівель.
А от в Мирнограді черговий "котел". Тут ситуація вже не просто критична - це фронтовий апокаліпсис. В НАТО прямо говорять: місто в оточенні, війська заблоковані, коридор на вихід є - але настільки вузький, що ним хіба що дрон пролізе, і той під обстрілом. Військові в котлі, але команда «відходити» не надходить. Замість цього від влади чуємо мантру про «оборону до останнього». Тобто до останнього солдата, без шансів, без сенсу, але з гарною картинкою для піару - чергова «фортеця», черговий міф.
Росіяни, зі свого боку, рапортують про зачищений Покровськ і полонених із Мирнограда - і, судячи з їхніх телеграм-відео, реальність там дійсно дуже далека від офіційного оптимізму Києва.
Втрата цих двох міст - це не трагічний збіг, а симптом системної недієздатності. Коли російські війська минулого року стояли вже за кількадесят кілометрів від Покровська, місцеву владу більше хвилювали ремонти фасадів, плиточка і освоєння бюджетів. Пріоритети, так би мовити.
Оборона? Реформи ЗСУ? Адекватні кадрові рішення? Ні, не чули. У результаті маємо армію, доведену до виснаження та демотивації, яку намагаються кинути в бій під керівництвом людей, що мали би сидіти у тилових штабах або взагалі далеко від командування. Наслідок - непотрібні втрати, деморалізація й масові втечі.
Покровськ і Мирноград стали не просто черговими точками на карті втрат. Вони стали вироком тій моделі управління, де піар важливіший за людей, де стратегія підміняється самозаспокоєнням, а реальність замінюється пропагандою.
Вадим Кирпиченко https://www.facebook.com/vadim.kirpichenko