Хроніка херсонського підвалу: опубліковано щоденник в’язня російської катівні
Видання "Медіазона" опублікувало щоденник українця, якого російські військові утримували в катівні, облаштованій у підвалі управління Нацполіції в раніше окупованому Херсоні.
У своїх записах українець описував нелюдські умови перебування та критичну переповненість камер, повідомляє Цензор.НЕТ.
Ключові факти з щоденника полоненого
Полон дітей: Автор згадує про 14-річного хлопчика, якого окупанти утримували в камері та водили на допити. Дитину затримали нібито за фотографування ворожої техніки. Попри обіцянки військових відпустити підлітка додому, його продовжували тримати в підвалі.
Побутові умови та тиск: В’язні тривалий час перебували без світла, що було для них додатковим психологічним випробуванням. Харчування було мінімальним — іноді раціон складався лише з галет.
Переповненість камер: Бранець зазначив, що людей тримали по сім осіб у чотиримісних камерах, а одиночні камери були забиті чотирма людьми одночасно. Серед полонених панував страх перед переведенням до СІЗО, де умови могли бути ще непередбачуванішими.
Нові затримані: Автор описує прибуття нових полонених, зокрема власника автомийки, якого перед цим добу тримали пристебнутим наручниками до решітки. Цивільні, що потрапляли до підвалу, часто не усвідомлювали жахів реальності, сподіваючись на елементарні гігієнічні умови, яких там не існувало.
Психологічний стан: У щоденнику зафіксовані постійні звуки відпрацювання вояками "техніки ударів" на допитах та гнітюче очікування невідомого майбутнього.
Продовження щоденника полоненого, опубліковане "Медіазоною", розкриває ще жахливіші подробиці катувань та психологічного тиску, яких зазнавали українці в херсонській катівні ФСБ перед деокупацією міста.
Жорстокі катування та знущання: Автор розказав про тортури струмом, топлення та систематичні побиття. Одного з в’язнів, Миколу, тримали пристебнутим стоячи до решітки кілька діб, попри те, що через внутрішню кровотечу він був у критичному стані. Згодом його жорстоко били нові підрозділи військових, які влаштували справжній терор, змушуючи співкамерників брати участь у побиттях під загрозою розправи. Доля Миколи так і невідома.
"Розваги" окупантів: Російські військові вривалися до камер уночі, влаштовуючи перевірки на "лояльність": викрикували "Слава Україні", змушуючи полонених хором відповідати "У складі Росії".
Імітація правосуддя: Перед відступом окупанти почали готувати документи для вивезення полонених до Криму. Людей змушували підписувати протоколи, не даючи їх прочитати. В тих фрагментах, які вдалося побачити автору, йшлося про фальсифіковані зізнання у співпраці з СБУ з метою "дестабілізації регіону".
Атмосфера страху та депресії: Автор зазначає, що в підвалах "тхнуло смертю та насильством". Полонені потерпали від спраги (лише 2 літри води на шістьох), відсутності гігієни та загрози хвороб через надмірну вологість. До того ж окупанти не розкривали полоненим місця їхнього майбутнього перебування, залишаючи людей у стані глибокої депресії та страху перед новими тортурами.
Остання зафіксована дата у щоденнику — початок жовтня, коли російські силовики почали згортати свою діяльність у Херсоні, готуючи депортацію полонених українців перед наступом ЗСУ.
Росіянина не гріх убити бо він чорт.