"Вас должно было быть десять, но один уже труп": історія "херсонської девятки", засудженої в Росії

Як ФСБ фальсифікувала справу херсонської дев’ятки

На початку цього року у Ростові-на-Дону Південний окружний військовий суд виніс вирок дев’ятьом жителям Херсону, яких російське слідство призначило "міжнародними терористами".

Як повідомляє Цензор.НЕТ, із посиланням на "Медіазону", попри детальні свідчення про викрадення, двомісячне утримання в підвалі, катування струмом та смерть одного з учасників від тортур, суддя Кирило Крівцов призначив українцям від 14 до 20 років суворого режиму.

Провідний метод ФСБ: підвал, струм і "пакети"

Згідно з розслідуванням "Медіазони", заснованим на матеріалах справи та свідченнях підсудних, дев'ятьох людей по черзі викрали влітку 2022 року. Офіційне затримання оформили лише 6 жовтня, хоча весь цей час їх тримали в підвалі колишнього управління Нацполіції на вулиці Лютеранській у Херсоні.

Василь Стеценко, співробітник екологічної інспекції, мав стати десятим у справі. Однак він помер на очах у співкамерників 3 серпня 2022 року, не витримавши тортур. Його тіло винесли в чорному пакеті, а силовики пізніше казали іншим в’язням: "Вас мало бути десять, але один уже труп, що з ним робити - не знаємо". Слідчий комітет РФ відмовився розслідувати його смерть.

Методи "зізнання" включали:

Тортури струмом: підсудний Денис Лялька розповів, що від ударів струмом у нього крошилися зуби через спазми щелеп.
Імітація розстрілів: полонених виводили в коридор, стріляли над головою та вимагали "зізнань".
Гігієнічна та харчова катастрофа: на камеру видавали літр води на добу, замість туалету була пляшка, а митися не дозволяли місяцями.
Психологічний тиск: були також погрози зґвалтуванням кийками та розправою над рідними.

Справа повністю базується на зізнаннях, отриманих під тортурами.

Багатьох фігурантів змушували брати участь у "оперативних зйомках" для каналу "Росія-1", де вони за заздалегідь написаним сценарієм зізнавалися в підготовці замахів на колаборантів (Стремоусова, Булюка та Ковальова).

Крім того, ФСБ стверджує, що група спілкувалася в чаті "Продукти", де нібито обговорювали бомби ("пироги"). Захист довів, що в реальності чоловіки (багато з яких були волонтерами або займалися бізнесом) обговорювали постачання продуктів і щебеню.

Долі обвинувачених

Серед засуджених — люди різних професій: від капітана далекого плавання до митника та власника рибного господарства.

Сергій Ковальський (військовослужбовець ЗСУ): просив визнати його військовополоненим, але суд відмовив. Його катували найжорстокіше.
Сергій Офіцеров - допомагав Ковальському стежити за технікою окупантів; підписав зізнання лише після погроз зґвалтуванням.
Костянтин Резник (61 рік): Підписав зізнання лише після того, як його привезли до будинку вагітної доньки й пообіцяли "забрати її в підвал".
Сергій Кабаков — співробітник Резніка, якого силовики змусили брати участь у постановчих зйомках "затримання" зі змонтованою вибухівкою.
Олег Богданов — колишній посадовець міськради та капітан далекого плавання, якого звинуватили в перевезенні вибухівки через лінію фронту на власному авто.
Денис Лялька — колишній контрактник ЗСУ, якому під час тортур струмом зламали ребра та вибили зуби; займався волонтерством.
Юрій Каєв — волонтер "Червоного Хреста" та підприємець, який бачив у підвальних катівнях викрадених дітей і задокументував смерть Василя Стеценка.
Сергій Гейдт — директор рибоводного господарства, якого першим кинули до підвалу; він зміг винести з ув'язнення список із прізвищами 24 інших полонених.
Юрій Тавожнянський — колишній заступник начальника митного поста, якого викрали просто біля дому за передачу грошей на ліки людині з інвалідністю.

Судове рішення

Попри те, що підсудні в суді впізнали в "засекреченому свідку" свого ката з позивним Хмурий, суд ігнорував заяви про злочини ФСБ.

30 січня 2026 року суддя Кирило Крівцов виніс вироки, які фактично є смертними для старших за віком фігурантів. Захист наполягає на тому, що єдиний злочин "херсонської дев'ятки" - це відмова співпрацювати з окупаційною владою та допомога своїм співгромадянам під час війни.

"Для того, щоб з військовополоненого перетворитися на міжнародного терориста, знадобилися лише дві речі: чистий аркуш паперу та дуло біля скроні", - заявив у своєму останньому слові Сергій Ковальський.

Сьогодні ці люди залишаються за ґратами в російських колоніях суворого режиму, а їхні родини продовжують боротьбу за включення імен своїх близьких до списків на обмін.

Автор: Ангеліна Шорохова