УКР
8161 відвідувач онлайн
Українці розробили дотепну інструкцію зі стрільби з британського гранатомета NLAW. ІНФОГРАФІКА
Українці розробили дотепну інструкцію зі стрільби з британського гранатомета NLAW, що отримали ЗСУ як військову допомогу від Великої Британії.
Про це повідомив у фейсбуці користувач Паоло Лумиере, інформує Цензор.НЕТ.
Веселі ілюстровані рекомендації дозволять не лише без проблем запам'ятати основні моменти у використовуванні гранатомета NLAW, але й піднімуть настрій.
Топ коментарі
Там встановлений офігенний приціл Trijicon mini acog nlaw ta41.
2,5 кратна оптика та тритієва підсвітка. І кріплення на вівер. Як раз зручно для АК (через кронштейн, або квадрейл).
А коли все буде відпрацьовано до автоматизму, і коли голова не буде сіпатися під час спуску - тоді можна починати вивчати джавеліни з nlaw
https://www.youtube.com/watch?v=JWrrZ1U4wlA
2. Знаходиш тубус від РПГ-18 і холостиш. Повір, все не дуже просто. Треба пристосуватися до довбанутого прицілу, та й взагалі. Вкладатися - теж непросто. Без тренувань буде складно (як щокою прижатися, щоб і через ту дірочку бачити потрібну мушку, і не переплутати її з іншою, і щоб захист вух не заважав.)
Я абсолютно гарантую, дай вам в руки любу реактивну гранату (навіть якщо теоретично все будете знати досконально), при спуску ви смикнетесь тілом.
Нормальна реакція організму. За тонкою склопластиковою трубою, під самим вухом у вас відбувається мінівибух з реактивним вихлопом.
Ви до цього готуєтесь, а тому смикнетеся однозначно навіть, якщо будете навчатися на використаному тубусі.
Тому що?
Це називається - холощення. І нема різниці, що у вас в руках - радянський РПГ-7 чи *********** nlaw.
Слухай, бро, кінчай мені тут пургу гнати!
Не гірше за мене знаєш, що ніхто тобі тих нлавів не дасть. А от муху чи 7, сподіваюсь, надибаємо.
І не гірше за мене в курсі, як все відбувається. До речі, в тих 18 та 22 червона пімпочка спуску ще й хреново працює (пролежало 40 років чорт зна де).
І як воно трапляється, коли без досвіду забуваєш головою крутити, народ попереджувати про "постріл", і коли весло прикладу стирчить з-за спини, тому що на тобі хрєнова туча всього нахреноверчено....
Бачив таких. Воїни, мля. Елементарщини не знає, але самовпевненості на академію ЗСУ.
Такі як ти, що все типу знають, при заряджанні РПГ-7 не помічають сміття, тих обривків, силою запихують як-небудь. Потім "а шо це було?"
Такі як ти чихають в момент пострілу (було таке, рівно за 20 метрів епнулась. буквально ще б метр, і встала б на взвод.)
Специ, мля... Гоняти вас, спеців, і гоняти. Про правила поводження з стрілецькою взагалі мовчу. Тому що кабздець. Тільки подалі триматися від таких воїнів.
А почнеш лагідно підказувати - "зніми, друже, палець... а перевір патронник, а не направляй..." - так куями обкладуть.
Дятли!
Винить кого в интересе к вечному противостоянию средств нападения и защиты со времен пращи и плетеного из прутьев щита не будем, лучше обратимся к фактам.
1. 270 снарядов, Фаготов и Конкурсов возил в боеукладках своих боевых машин один, ВСЕГО ЛИШЬ ОДИН парашютнодесантный полк. На самом деле больше, это батальоны, но без учета разведроты и батареи ПТУР. Это всего лишь один, возимый боекомплект.
2. Патронив много никогда не бывает, поэтому война на Донбассе, и война в Сирии уже сожрали десятки тысяч ПТУРов. Они имеют ограниченные сроки годности, они совершенствуются, проводится замещение устаревшего новым, поэтому рано ли, поздно ли, а утилизировать их надо. Либо в карьер, обложить ВВ и чухнуть, либо сплавить куда то, где погорячее.
3. Линия противостояния на Донбассе занимает десятки километров. Много ли это - 900 ПТУРов? Крохи.
4. Дальность действия поставляемого ПТУРа по ТТХ - 800 метров.
Перед крупными учениями и маневрами нам давали возможность потренироваться на своей технике, снятой с хранения, тесезеть, погонять свои танчики.
Провел эксперимент - выстроил 9 боевых машин в условную линию обороны, установили ПУ на башни, сам на своей командирской машине + мой БТР-Д начали их "атаковать" с дальности примерно 3500 метров, наводчики должны были нас "уничтожить" В ходе наступления мы маневрировали, двигались с разной скоростью.
После "атаки" построил наводчиков и опросил - вид у них был довольно смущенный. По их словам, б / м прицеливание начало получаться примерно на 1500 и менее метров, лобовая проекция идущей в лоб машины прицеливание затрудняло, незаметные глазу складки местности вроде бы ровной, как стол площадки приземления сбивало с толку - цели пропадали, появлялись совершенно в другом месте и т.д. Кусты и небольшие рощицы березок делали стрельбу невозможной.
Сильно затрудняли прицеливание две дымовые шашки, которые зажег старшина, дымные хвосты тянулись как раз поперек площадки.
Мораль - в полигонных условиях ПТУР дает почти 100% поражения, а вот в обозначенных условиях такого не получается.
При условии, что противник применит артиллерию и авиацию по позициям обороняющихся, этого осетра рубить надо будет еще больше. Кроме того, создаст перед собой поле огня высокой плотности, когда высунуть голову - это еще храбрости набраться надо.
5. ВСУ испытывают недостаток боеприпасов собственного производства. Многочисленные взрывы военных складов, а также бездумная стрельба изрядно истощили запасы перворазрядного военного округа СССР, да и продали их много до 14 года по африкам. Собственные "Стугны" в массовое производство не пошли, хотя ПТУР неплохой.
6. ПТУР - отличное оружие. Но супротив залпа ТОСов по позициям ему не устоять. Не устоять против "дискотек", РЗСО со снарядами, набитыми КОБЭ и самоприцеливающимися боевыми элементами. В вялотекущей войнушке не уберечься от барражирующих боеприпасов и ударных беспилотников, работающих с приличных высот, ибо ПВО досыта нема.
Много раз говорил, считаю не лишним будет повторить - армия должна иметь комплекс вооружений, а не молиться на отдельные образцы. Экономика должна иметь собственное производство и обязано снабжать свою армию, а не смотреть в небо в ожидании чуда - прилета аглицкого борта.
Про те що під час війни зможу погуглити зі смартфона навіть не мрію.