Український воїн з "Карпатської Січі" Антон Нікулін загинув на Харківщині. ФОТО
1 серпня під час виконання бойового завдання загинув український воїн Антон Нікулін.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це написав у Фейсбуці Руслан Андрійко.
Він зазначив "Нікулін Антон Юрійович. (10 березня 1993, Бердянськ, Запорізька обл. – 01 серпня 2022, Ізюмський напрямок, Харківська обл.)
"Добру людину одразу видно по світлій аурі"
В Карпатській Січі з березня 2022. До війни працював в Польщі. Після битви за Київ Антон, не роздумуючи, пішов в лави ЗСУ, аби продовжити боротьбу на східному напрямку. Побратими відкликаються про нього, як про Воїна, чесну, відверту людину. У Нікуліна були золоті руки та щире серце. Друзі знали, що він завжди готовий прийти на допомогу.
"Одружусь на твоїй дочці. По чарці пити будемо, а зі свого кулемета стріляти не дам. Будеш бавити внуків", - жартував він з побратимом Андалузом, який на фронті став йому другом та батьком.
"Його мати має пишатись тим, що виростила такого сина", - каже Андалуз.
Після перемоги Антон хотів продовжити працювати по професії – токарем, зварювальником. Любив зброю, розумівся на тонкощах цієї справи краще будь-якого професіонала. Вмів із закритими очима зібрати, розібрати макарова. Любив мотоцикли.
Неймовірно любив маму і бабусю, завжди із захопленням розповідав про них. Мріяв звільнити своє місто.
Спогади побратима Либідя.
Познайомились ми на роботі, в Польщі. Вже виїхавши до Києва, на війну, стали як вогонь і вода. В мене є старший брат, але і він мені як брат став… По зброї, чесно кажучи, він майстер. А по питаннях – щось організувати – я.
В планах було поїхати на море, він хотів показати де він живе, як. Дуже любив свою маму. Бува каже: "Мамо, я вишлю тобі гроші", вона: "не треба, я відкладу, не буду тратити твої гроші…". Бува сварилися, але дуже маму любив.
В нього вдома була вівчарка, любив цю собаку. В розмовах ніхто не збирався помирати, хотіли щоб це закінчилося, щоб всі повернулись"
Украіна сумує, за Вами , дорогі наші синочки 😪😪😪
Вічна пам'ять..
Співчуття рідним!
Спочивай з миром брате!
Воспоминания побратима Лыбидя.
"Познакомились мы на работе в Польше. Уже выехав в Киев, на войну, стали как огонь и вода. У меня есть старший брат, но и он мне как брат стал… По оружию, честно говоря, он мастер. А по вопросам - что-то организовать - я.В планах было поехать на море, он хотел показать, где он живет, как. Очень любил свою маму. Бывало говорит: "Мама, я вышлю тебе деньги". Она: "Не надо, я отложу, не буду тратить твои деньги…" Бывало ссорились, но очень маму любил.У него дома была овчарка, любил эту собаку. В разговорах никто не собирался умирать, хотели, чтобы это закончилось, чтобы все вернулись"