Рік бика для Зеленського: бикування дружочків, два плювки у бік США та дороги в блекаут

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Щороку опівночі в телевізори українців приходить президент України, щоб розповісти їм, яким був їхній рік як країни. Але перед тим, як у ваше шампанське президент спробує додати свою пілюлю радості, варто згадати деякі речі, про які президент точно не захоче говорити.

Екватор президентства Володимира Зеленського чітко показав якщо не куди він іде, то точно, якими цінностями користується. І що президента цікавлять лише ті реформи, де можна отримати у кишеню, але не ті, де можна втратити контроль. Тому гральний бізнес ми реформуємо, ринок землі започатковуємо, забудовникам життя полегшити допомагаємо, а от всю вашу антикорупційну єресь, будь ласка, забудьте.

1.Боротьбі з корупцією тут не місце

У 2021 році в Україні відбулися два конкурси, які в ідеалі мали б підсили антикорупційну роботу в державі. Натомість вони перетворились на загальнонаціональне позорисько.

21 січня Верховна Рада проголосувала за створення Бюро економічної безпеки, яке мало б суттєво посилити боротьбу держави з економічною корупцією, а заразом послабити тиск держави на бізнес. Втім, вже в серпні стало зрозуміло, що на відомстві просто змінять вивіску, бо з Банкової прийшла команда поставити туди дуже конкретного кандидата – колишнього керівника Державної фіскальної служби Вадима Мельника, чиє оточення сформувалось в рамках януковичівського Мінздоху (Міністерства доходів і зборів). Вже з першого етапу конкурсу за начебто не підтверджений диплом був вибитий колишній секретар РНБО Олександр Данилюк. А далі конкурс перетворився настільки на профанацію, що на етапі співбесіди її вів аж один вірний солдат Банкової Тимофій Милованов. Решта членів комісії просто вимкнули камери у своїх "зумах". Було феєрично. І здавалось би, більшого рівня профанації досягти важко. Але знайшлись, знайшлись люди, які зуміли поглибити це дно.

Півтора року Україна живе без антикорупційного прокурора. І навіть якщо пересічному українцю це не дуже болить, то насправді одна з найбільших реформ у державі – антикорупційна – якщо і не зведена до нуля, то повністю нейтралізована. Без керівника САП це відомство тепер у своїх справах повністю залежить від Офісу генерального прокурора, який почав цей рік тим, що забрав у НАБУ і САП справу про корупцію заступника голови Офісу президента Олега Татарова.

Олег Татаров

Навесні активісти створили петицію до президента, щоб він звільнив Татарова, який вочевидь фігурує в оборудці з квартирами для Міноборони, але попри те, що вона набрала необхідну кількість голосів, президент її проігнорував. Натомість саме Татарова ті ж активісти називають негласним куратором конкурсів на голів БЕБ, САП і ДБР (цей на третій рік простою активізували під Новий рік).

Отож, повернімось до конкурсу на голову САП. Від початку журналісти і активісти критикували склад комісії, вказуючи на те, що частина представників від ВР так чи інакше афільована з Татаровим. І в принципі, якби квота ради прокурорів не була б віддана міжнародникам, то конкурс на голову САП чекала б та ж історія, що і конкурс на БЕБ. І вибрали б близького до Банкової голову правого комітету Ради Андрія Костіна. Але силами міжнародників Костін не пройшов співбесіду на доброчесність.

Далі все просто – з літа зрозуміло, що на конкурсі перемагає детектив НАБУ Олександр Клименко, який набрав найбільшу кількість балів. Той самий детектив НАБУ, який і вів ту саму горезвісну справу Татарова. Але татарівська частина не може це визнати.

І от вже другий тиждень частина комісії імені Татарова не може підтвердити перемогу людини, яка Татарова наздоганяла. Деякі члени комісії вже вочевидь з радістю рвонули б в Ленінград, щоб не чути послів, що до Нового року треба затвердити голову САП. Але ж літаки не літають…

1. Обдурити ключового партнера – це ми можемо

Один з найбільших ризиків історії конкурсу на керівника САП в тому, що вона засвідчила, що український президент не вміє тримати слово.

1 вересня цього року президенти США і України зробили спільну заяву, де підкреслили важливість чесного конкурсу, а Україна поручилась за "негайне обрання нового голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідно до найкращих міжнародних практик".

31 грудня 2021 вже зрозуміло, що українська влада цінує слово, дане своєму головному міжнародному партнеру, менше ніж "обязи" перед друзями.

Навесні влада вже раз наплювала на обіцяне міжнародним партнерам і провела в своїх інтересах заміну голови правління "Нафтогазу". А для цього втрутилась в роботу наглядової ради компанії, хоча 7 років до того держава вибудовувала архітектуру невтручання в цю сферу.

В результаті на зустрічі з представниками громадськості держсекретар США Ентоні Блінкен не приховував шоку від руйнування корпоративного управління в Нафтогазі. І наголосив, що від рівня проведення реформ у галузі управління та антикорупції залежатиме підтримка України з боку Штатів.

Сенс цього розчарування став зрозумілий кількома місяцями пізніше, коли США не стали запроваджувати санкції проти оператора Північного потоку -2 - Nord Stream 2 AG.

В результаті крім проведення Кримської платформи українській владі нічим похвалитись на міжнародній арені, зокрема і важливими перемовинами. Бо хто ж домовлятиметься з тим, хто не може дотримати слова.

Та ще й після того, як президент фактично збрехав про "Вагнергейт" і того, що згодом розповіли українські розвідники.

1. Самостійних в команді президента немає

Рік 2021 запам’ятається відставками двох державних діячів, які дозволили собі мати свою думку, альтернативну президентській. Мова, звісно, про колишнього спікера Дмитра Разумкова та колишнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Дмитро Разумков

Арсен Аваков

Формально все почалося з того, що Разумков не підтримав на засіданнях РНБО голосування за введення санкцій проти народного депутата від "ОПЗЖ" Тараса Козака і телеканалів NewsOne, ZIK та "112 Україна", а потім обоє політиків не підтримали вже запровадження санкцій проти Фірташа.

Звільнення Авакова відбулось без видимих причин влітку, а Разумкова зняли восени за стримування закону про олігархів.

Фактично Банкова таким чином ліквідувала дуже потужну башту впливу в державі, де Аваков контролював 300 тисяч силовиків, а спікер впливав на ухвалення законів.

Крім цього була проведена і виховна робота серед депутатів "Слуг". Позаочі вони визнають, що ті, хто голосує проти потрібних президенту законів, втрачають право на конверт з доплатами. Але публічно ця історія, звісно, заперечується.

1. Дружочкам все, ворогам - закон

Щоразу новий президент України обіцяє, що він буде іншим ніж попередник. І щоразу після цього на поверхню починають виходити їхні "любі друзі" та клани. Так було з Ющенком, з Януковичем, з Порошенком. Так відбувається із Зеленським.

Але ще жодного разу ситуація не доходила до того, щоб за кілька місяців країну просто засипали відео з бикуванням оточення президента.

Спочатку керівник державного Укрексімбанку Мецгер вирішує взяти в заручники і відібрати знятий матеріал у журналістів "Схем", а потім заступник міністра внутрішніх справ Гогілашвілі проривається через блокпост з вимогою до поліцейських вивчити його "#бало".

Мецгер – чоловік подруги акторки "Кварталу" Олени Кравець. Гогілашвілі – чоловік особистої помічниці президента Марії Левченко.

В обох випадках ідеться про сімейні підряди, які завдяки зв’язкам з "Кварталом" покращили свій соціальний статус та матеріальні статки.

При цьому виявилось, що Левченко навіть не була оформлена на роботу в Офіс президента - помічниця президента 2 роки отримувала зарплату у "Кварталі", щодня маючи доступ до державних таємниць. І не тільки в епізоді з "Вагнергейтом".

Крім цього, її чоловік мав російське громадянство і при цьому товаришував з головним розвідником країни.

Якби не бикування, мало хто помітив би ці два сімейства. Так як не помічають існування компанії ТММ, яка досі не повернула 750 мільйонів гривень боргу Ощадбанку. Фіндиректором компанії, яка, до речі, веде бізнес в Криму, є дружина відомого гравця КВН Лариса Чивуріна. Так от, коли банки спробували продавати майно ТММ, СБУ Івана Баканова завела стосовно них своє провадження. А от попереднє провадженням про ТММ і роботу в Криму СБУ, вочевидь, закрила.

Поряд із захистом майна ТММ просто макабричною є історія бізнесмена Ігоря Тинного, який 12 років тому перейшов дорогу бізнес-партнерам Івана Баканова. І тепер має 19 проваджень по своїх компаніях, зокрема і тих, які перекупив.

І, звісно ж, не можна показувати президенту чи голові його Офісу середній палець, так само як і перегравати президента у словесній дискусії. Інакше вами дуже швидко зацікавиться ДБР. Так як Гео Леросом та Юрієм Бутусовим.

1. Журналісти нам не друзі

У 2021 президент Зеленський перейшов свій Рубікон – від "кожен з нас президент" до "я – президент, Михайло" і почав воювати з журналістами. І якщо на початку каденції представники преси ставились до нього дуже прихильно і досить довго знаходили виправдання навіть сумнівним речам, то одночасна атака на Юрія Бутусова, Савіка Шустера та Михайла Ткача, змусила переглянути своє ставлення до президента багатьох журналістів, які зазвичай належать до різних "тусовок" і працюють на дуже різні аудиторії.

В результаті президент за лічені тижні отримав сотні дрібних порізів по своєму іміджу, які вочевидь матимуть негативний накопичувальний ефект. Але головне - Зеленський втратив симпатії і тепер змушений з маргінальних телеканалів робити альтернативу найпопулярнішим інтернет-виданням та каналам групи Ахметова, які є лідерами ринку.

1. Деолігархізація

Це головна політична фішечка від президента цього року. Щоправда, жодні економічні інтереси олігархів у цій грі суттєво не постраждали. Навіть Ріната Ахметова, з яким президент веде скоріше політичну боротьбу як негласним інформаційним спонсором кількох політичних сил, ніж економічну. Бо як зауважив журналіст "Наших грошей" Юрій Ніколов, на одного футболіста "Шахтаря" Ахметов витратить більше, ніж на ставки на руду. Жоден Ігор Коломойський в цій боротьбі взагалі не постраждав. І навіть отримає новий аеродром за бюджетні гроші.

1. Дороги до блекаутів

Очевидний і головний здобуток Зеленського за цей рік – це будівництво доріг. Їх, правда, будували. І правда, там, де їх десятки років не було. Але на них пішли, зокрема, і гроші з газпромівського боргу, які отримав "Нафтогаз". Замість того, що закупити дешевший газ у сховища України.

Зараз ціни на газ рекордні. І попри розпіарений президентом меморандум, який зберігає комунальні тарифи, українці отримали не лише перспективу блекаутів у разі лютневих морозів, але і неприємного підвищення цін на продукти харчування, включаючи хліб і молочку, через високі ціни на газ та електроенергію для підприємств.

От з цим усім ми і підемо в Новий рік.

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор.НЕТ