Українське книговидання знову нищить Росія. Які шляхи порятунку галузі?
Упродовж всієї війни, яку Росія веде проти України, вона знищує українські книжки. На окупованих територіях це відбулося централізовано і масово – на місце спалених україномовних книг та підручників були завезені російські. У вільних від Росії регіонах книжкова інфраструктура – друкарні, книгосховища, бібліотеки та книгарні – постійно страждає.
Майже після кожного масованого обстрілу на ранок виходять новини про влучання в ту чи іншу книгарню чи видавництво. За останні кілька місяців масштаби втрат українських видавців наблизилися до катастрофи.
Через ракетну атаку на Київ 19 липня зазнали великих руйнувань поліграфічні склади й підприємство "Конві Плюс" - як наслідок школи не отримали сотні тисяч готових до навчального року підручників. 1 серпня російським ударом по Харкову було знищено логістичний центр і склади видавництва "Ранок", де зберігалися і книги багатьох інших видавців. Ми втратили мільйони книжок, включаючи кілька накладів шкільних підручників.
А в ніч проти 28 серпня Росія вдарила по складських потужностях "Нової пошти" у Святопетрівському. До попередніх втрат додалися ще десятки або й сотні тисяч знищених книжок. Загальні збитки досі підраховують.
Міністр культури Тетяна Бережна повідомила про те, що від початку повномасштабного вторгнення зафіксовано щонайменше 21 атаку на об’єкти книжкової сфери. За літо 2026 року знищено понад 10 мільйонів книжок, а прямі втрати перевищують 1,2 млрд грн.
Для видавництва втрата складу - це не просто втрата приміщення. Це тисячі або десятки тисяч уже надрукованих книжок, у які вкладені кошти за права, переклад, редактуру, дизайн, друк. Це оборотний капітал компанії та результат роботи десятків людей, який може бути знищений за одну ніч.
Vivat, "Лабораторія", "Наш формат", "Урбіно", "Основи", #Книголав, "Видавництво Старого Лева", "АртБукс", "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", "Віхола", "Стилет і стилос", "Букшеф", "Ранок", "Жорж", "Фабула", "Рідна мова", "Читаріум", "Твоя підпільна гуманітарка", "Бородатий Тамарин", Видавництво "Видавництво", "Стретович", "Небо", MISON… Це дуже неповний перелік видавництв, які зазнали втрат внаслідок нещодавніх російських атак.
Міністр культури Тетяна Бережна на руїнах складу видавництва "Ранок"
Постраждали як видавництва-гіганти, так і спеціалізовані жанрові книгарі. Як академічні видавничі доми, так і проєкти для маскульту. Як видавництва зі славетною історією, так і молодий видавець, що тільки-но випустив свою першу книгу.
Співзасновник "Нової пошти" Євген Тафійчук заявив, що компанія компенсує збитки видавництвам і магазинам, чиї книги й товари були знищені через російський удар по її фулфілмент-центру і сортувальному депо.
Це у перспективі. Наразі маємо нестачу підручників і найменувань тисяч книжок, втрачену сировину для виробництва нових книг, зірвані презентації, скасований фестиваль "Книжкова країна", запровадження режиму економії, що зрештою позначиться на читачах, активності й відкритості української культури.
ПРО ЗБЕРІГАННЯ: ВЕЛИКІ СКЛАДИ, РОЗПОРОШЕНІСТЬ ЧИ ПІДЗЕМНІ СХОВИЩА?
У перші дні після атаки по Харкову чимало видавців несподівано для себе були змушені робити публічні пояснення, що подекуди межувало з виправданнями, - чому вони зберігали стільки книжок в одному місці, тим більше на поверхні, і чому взагалі лишаються працювати у містах, які є постійною мішенню. Ці питання були б логічними щодо творів мистецтва чи унікальних музейних колекцій. Пояснюємо, чому цей критерій не коректно застосувати щодо індустрії, в якій є постійний товарообіг, тим більше в умовах зростання інтернет-торгівлі.
Директорка поліграфічного підприємства "Конві" Вікторія Гайдай називає неможливим перенесення з Києва потужностей виробництва: "Це понад 150 людей, які працюють у холдингу. По-друге, переїзд такого масштабу виробництва займе навіть не один рік. Потрібно демонтувати лінії, потім змонтувати їх наново. Або це будуть дуже великі капіталовкладення, на які ніхто не готовий".
Тільки в останній атаці Vivat втратило понад 35 500 примірників книжок. Орієнтовна вартість знищених запасів становить понад 16,6 млн грн. Це ще не остаточна цифра втрат: Юлія Орлова, СЕО та співзасновниця видавництва, зазначає, що cьогодні в Україні немає місця, яке ми могли б вважати абсолютно безпечним:
"Ми свого часу вирішили, що зберігати всі книжки у Харкові ризиковано через близькість до фронту, тому частину перевезли до Києва. Зараз бачимо, що відбувається в Києві, і перевозимо частину далі, до Львова. Але й у Львові за останні роки росіяни неодноразово знищували складські приміщення.
Другий момент — книжковий склад має досить специфічні вимоги. Папір гігроскопічний, він дуже добре вбирає вологу, тому потрібні відповідні температура і вологість, взимку приміщення необхідно опалювати. Йдеться про десятки тисяч квадратних метрів і високі приміщення, зазвичай від 5–7 метрів і вище, зі складними стелажними системами та спеціальною технікою.
Розпорошити весь наклад на багато маленьких складів також не означає просто розкласти книжки по різних приміщеннях. У Vivat одночасно в обігу приблизно 5–7 тисяч найменувань. На кожному складі потрібні обладнання, навчений персонал, складська система і програмне забезпечення, яке має розуміти, де саме лежить кожен товар і з якого складу комплектувати замовлення інтернет-магазину, книгарні чи великої мережі. Неможливо наперед передбачити, скільки конкретних книжок завтра замовить той самий "Епіцентр", NOVUS чи інший партнер і на якому складі має лежати необхідна кількість примірників. Саме тому і в Україні, і за кордоном бізнес переважно будує великі централізовані склади. Це економічно і логістично виправдано".
Щодо підземних складів, то, на її думку, це прекрасно звучить лише в теорії. "Практично я не знаю в Україні доступної підземної інфраструктури на десятки тисяч квадратних метрів, яка відповідала б усім вимогам до зберігання книжок, - пояснює Орлова. - А будувати її спеціально настільки дорого, що в результаті книжки справді стануть золотими. Видавничий бізнес таких інвестицій просто не потягне".
Письменник Андрій Кокотюха, наклади книжок якого також частково згоріли, наводить приклад, коли збереження примірників на дрібному складі під землею обернулося бідою для конкретного видавництва: "Здавалося б, це просто - роздрібнювати по невеличких складах, а ще простіше ховати його під землю. Але це папір, треба створювати такі умови, щоб він не псувався, щоб під землею зберігалася певна температура.
У червні видавництво "Смолоскип" спіткала біда і без російських ракет. Знищені тисячі книжок, які якраз лежали на невеликому складі під землею - у підвалі. Стався прорив теплотраси, книжки почало заливати окропом. Через нехлюйство комунальників, які не подбали про збереження труб, книжки залило".
АНТИКРИЗОВІ ЗАХОДИ ВИДАВЦІВ: ВІД СКОРОЧЕНЬ І ЛОГІСТИКИ ДО ЗМЕНШЕННЯ КНИГ
Склад видавництва "Лабораторія" був знищений у ніч з 15 на 16 серпня, руйнування дуже значні. Через одну частину будівлі ракета пройшла фактично крізь усі чотири поверхи - там не залишилося нічого, що можна було б відновити чи врятувати, крім частини обгорілих металевих стелажів. Директор і засновник "Лабораторії" Антон Мартинов зазначає, що немає одного рецепту порятунку для всіх видавців, але він також говорить про очевидний крок – децентралізацію залишків:
"Не зберігати весь товар в одній точці, розподіляти тиражі між кількома локаціями. Ми почали це робити й будемо продовжувати. Але треба чесно розуміти: неможливо визначити, куди прилетить наступна ракета.
Після удару ми переглядаємо всю модель логістики "Лабораторії": розподіляємо залишки між різними локаціями, шукаємо нові складські потужності та думаємо над тим, який обсяг книжок взагалі доцільно концентрувати в одному місці. Це дорожче й операційно складніше, але війна змушує закладати резервування не тільки в ІТ чи енергетиці, а й у звичайну складську логістику.
І водночас я був би дуже обережним із порадами іншим видавцям. Після чергового удару легко сказати: треба було рознести склади, зробити резерв, переїхати в інший регіон. Набагато складніше це реалізувати, коли ти щодня маєш відвантажувати тисячі книжок, платити зарплати, друкувати нові наклади й утримувати бізнес".
Мартинов наголошує, що війна змушує цілком переосмислити логістику книжкового ринку: "Зробити можна практично все, питання в ресурсах та економіці. Логістика завжди побудована навколо ефективності: великі склади й розподільчі центри існують саме тому, що дозволяють концентрувати запаси, швидко комплектувати замовлення і зменшувати вартість доставки кожної окремої книжки.
В умовах війни ця економічна ефективність вступає в конфлікт із безпекою. Тому нам потрібна не просто найдешевша система доставки книжки. Нам потрібна система, яка може пережити втрату окремого складу чи логістичного вузла і продовжити працювати наступного дня".
Група компаній "Фактор", до складу якої входить видавництво Vivat,почала вживати антикризових заходів ще після атаки на її поліграфічний комбінат у 2024 році. Юлія Орлова розповіла про цей довід, а ми наводимо її слова для розумінням масштабів кризи для окремо взятого видавництва, індустрії й української культури загалом:
"Ми насамперед розділили операційні витрати та інвестиційні проєкти і через нинішню кризу були змушені фактично заморозити інвестиції у розвиток. Зокрема, до кінця цього року ми більше не плануємо відкривати нових книгарень. Для мене це дуже болюче рішення, тому що ще нещодавно ми активно розвивали мережу.
Наступний великий дроп передзамовлень плануємо на 8 вересня. Але масштаби видавничого плану вже суттєво змінилися. До липня ми щомісяця відкривали передзамовлення приблизно на 18–25 книжок. У серпні таких тайтлів було лише два, у вересні плануємо дев'ять.
Переглянули і план друку. Є критичні додруки книжок категорій А та частково Б, без яких ми не зможемо виконувати план продажів. А є книжки, які ми за нормальних умов обов’язково додрукували б, навіть якщо вони повільніше обертаються, бо вони мають бути у видавничому портфелі. Зараз частину таких додруків ми просто не можемо собі дозволити.
Ми також переглядаємо план купівлі авторських прав. Не припиняємо купувати права на нові книжки, але кількість таких проєктів зменшуємо. Є вже окремі випадки, коли доводиться відмовлятися від видання книжок, у великий комерційний потенціал яких ми зараз не віримо.
Окремо працюємо з іноземними літературними агенціями, пояснюємо ситуацію в Україні, домовляємося про відтермінування окремих платежів і роялті. Не всі ставляться до цього з розумінням, тому нам важливо постійно пояснювати, що відбувається з українською книжковою галуззю.
На жаль, довелося оптимізувати і команду. Це, мабуть, одне з найважчих рішень, тому що книжки створюють люди. Але коли стоїть питання виживання видавництва, доводиться переглядати і штат.
Усе це ми робили не одномоментно. Крок за кроком дивилися на доходи, витрати, грошовий потік і вирішували, що ще можемо скоротити. У результаті нам вдалося привести витрати більш-менш у відповідність до нинішніх доходів".
ЗАЯВИ ДЕРЖАВИ І ВИДАВЦІВ ЗБІГАЮТЬСЯ. ЧИ ПЕРЕЙДУТЬ СЛОВА В ДІЮ?
Усі видавці об’єднані довкола думки, що держава має зіграти ключову роль у підтримці книговидання, адже ідеться про сферу, яка живить ідентичність і освітню базу нації.
Орлова наполягає на тому, що ми дійшли до ситуації, коли окремими зусиллями видавців проблеми не вирішити: "Нам потрібно, щоб держава визнала: збереження українського книговидання під час війни — це не питання комфорту бізнесу. Це питання збереження української культури та ідентичності. Ми працюємо з Мінкультом, Мінекономіки, Мінфіном та іншими державними органами. Намагаємося не просто говорити, що галузі важко, а формулювати конкретні рішення. Проблема в тому, що навіть коли пропозиції підтримує Мінкульт, далі вони часто губляться на міжвідомчому рівні.
Галузі потрібні державні механізми, які допоможуть видавцям відновлювати обігові кошти після таких втрат, зокрема доступне страхування воєнних ризиків, кредитування та інші інструменти підтримки, адаптовані до специфіки видавничого бізнесу. Це дозволить не просто компенсувати вже втрачене, а й не зупиняти видавничі процеси та продовжувати видавати книжки".
Видавці сформулювали ці пропозиції у відкритому листі Президенту України, тому що "зараз галузі потрібні вже не окремі розмови, а конкретні рішення". Орлова їх перелічує:
"Перше — компенсація збитків видавництвам, друкарням і книгарням, які постраждали від російських атак, і окремий механізм відновлення знищених накладів, насамперед підручників.
Друге — реальне страхування воєнних ризиків. Сьогодні основний актив видавця — наклад книжок, тобто товар в обороті, — фактично не захищений. Механізм страхування та компенсації має поширюватися і на готову продукцію.
Третє — доступне кредитування. Після знищення виробництва або накладу бізнесу потрібні оборотні кошти на відновлення. Видавництва, друкарні та книгарні повинні мати доступ до державних програм пільгового кредитування.
Четверте — повернення прямої державної закупівлі книжок для бібліотек. Це одночасно підтримка видавців, оновлення бібліотечних фондів і можливість зробити книжку доступнішою для читача за рахунок більших накладів.
П’яте — нарешті запустити передбачену законом компенсацію оренди книгарням. Вона потрібна не лише маленьким містам. Книгарні потерпають у Києві, Харкові, Одесі та інших великих містах. Наприклад, Vivat зараз змушений залишити лише одну з двох книгарень в Одесі, зокрема через надто високу орендну плату".
Є ще одна принципова річ, зазначає вона, - потрібна постійна міжвідомча робота. Книжкова галузь залежить не тільки від Мінкульту. Тут є питання Мінекономіки, Мінфіну, МОН, Держкомтелерадіо, Українського інституту книги. Тому видавці пропонують створити робочу групу, "у якої буде одна точка входу і конкретні строки виконання рішень".
Антон Мартинов серед найголовніших завдань держави бачить два. Через бібліотеки забезпечити широкий доступ до сучасної книжки, а через прямі культурні програми - підтримати платоспроможний попит. Це буде допомога не окремим компаніям, а всій культурній екосистемі - від автора і перекладача до видавця, книгарні та зрештою читача, вважає він.
"У багатьох бібліотеках досі половину фондів становлять морально застарілі, зокрема радянські, видання. Водночас книжка за останні роки стала відчутно дорожчою, і далеко не кожна родина може регулярно купувати новинки, - нагадує видавець.
Тому оновлення бібліотечних фондів - це не просто підтримка видавців. Це передусім доступ людей до сучасної української та світової літератури незалежно від їхніх доходів і місця проживання. А в нинішніх умовах це ще й можливість розосередити частину книжкових накладів по всій країні замість їхньої концентрації на кількох великих складах. Замість того щоб тисячі примірників нових українських книжок лежали на кількох великих складах видавництв, частина цих книжок могла б опинитися на полицях бібліотек по всій країні".
Щодо прямого стимулювання попиту, то як приклад він приводить державну програму 2021 року: "Подібний механізм варто було б запустити знову - умовну "єПідтримку" для культури, де держава не визначає, яке видавництво, книгарню чи автора потрібно підтримати. Цей вибір робить сам читач".
Андрій Кокотюха також вважає, що роль "культурної тисячі" досі недооцінена. "Держава могла би, по-перше, долучитися до популяризації читання, а читання означає купівлю книжок. Неможливо не згадати програму, яку дуже критикували перед повномасштабним вторгненням. Вона зараз дуже знадобилася б. Наприкінці 2021 року ту тисячу гривень можна було витратити на культурний продукт: книги, кіно, концерти, вистави і подорожі.
Найбільше витратили саме на книжки - понад 2 мільярди гривень. Ці гроші зависли, як і належить, на казначейському рахунку у січні, потрібен був час, щоб їх опрацювати. А у кінці лютого почалося повномасштабне вторгнення, всі процеси зупинилися.
І коли кацапів відігнали з Київщини, Харківщини, Чернігівщини, Сумщини і потроху люди перевели подих, то з'ясувалося, що ці 2 мільярди з гаком нікуди не ділися й лежать на рахунку. Вони стали позитивною ін'єкцією в книжкову галузь. Ці гроші дозволили книжковій індустрії вже у квітні-травні почати активно працювати. Саме за рахунок цього стартового капіталу державних коштів і спостерігали видавничий бум останніх двох років. Започатковували нові серії, з’являлися нові фестивалі, відкривалися книгарні і мережі книгарень, бо ці книжки треба було десь продавати.
Отже, сотні тисяч і мільйони книжок, які згоріли на складах, там з'явилися внаслідок правильної державної політики. Її багато критикували, але я зараз показав, що вона правильна. І це тільки один епізод, як можна підтримати галузь".
Міністр культури Тетяна Бережна анонсувала державну підтримку галузі, що перегукується з цими пропозиціями. Зокрема вона оголосила про відновлення держпрограми з поповнення бібліотечних фондів, розширення програми єКнига, компенсації оренди книгарням та гранти для постраждалого бізнесу. Наскільки ці пропозиції дійдуть від Мінкульту до уряду й інших компетентних інституцій – варто сподіватися, що нарешті це буде реалізовано.
ДРУКАРНІ: БАЗА ГАЛУЗІ
Усі згадані заходи з додруку книжок можуть бути можливі лише за наявності технічних площ та обладнання, тобто достатньої кількості друкарень. У липні російські обстріли частково знищили виробничі потужності друкарні "Конві" у Києві. Два роки тому дуже постраждав харківський поліграфічний комплекс повного циклу "Фактор друк" (найбільший такий в Україні).
Нищачи друкарні, наш ворог вибиває ґрунт одразу в кількох галузях, адже ідеться ще й про друк шкільних підручників.
"Фактор друк" відновив роботу на повну більше року тому, у тому числі, завдяки донорам. Цей процес курирував уряд, а про допомогу підприємству звітувала прем’єрка Юлія Свириденко.
Друкарня "Конві" поки рахує збитки і задається питанням: "Що робити далі?". Комерційна директорка "Конві" Вікторія Гайдай пояснює ситуацію на поточний момент:
"Стосовно грантів і благодійних програм. Шукає і держава, і ми шукаємо. Поки результату ні в нас, ні в них немає. Стосовно грантових коштів, які надаються під закупівлю нового обладнання, то ми не можемо скористатися цією програмою. А ця програма за собою тягне зокрема розширення робочих місць. На сьогодні, коли ми втратили 50% потужності, нам потрібно тримати той сталий колектив, який є. Про розширення робочих місць ми навіть не говоримо.
Державний пільговий кредит (на перший рік під 0,1% і далі 5-7-9%) для виробничих потужностей - це також трошки складна історія, тому що, наприклад, запуск однієї друкарської машини, якщо вона приїде просто з заводу в Німеччині, займе від 3 до 8 місяців. І тільки потім вона починає запускатися. Тобто нам не вистачить року для того, щоб вкластися у пільговий період і отримати цей кредит на другий рік. Ми просто не витягнемо такі відсотки".
ЗНИЩЕНІ ПІДРУЧНИКИ: ДО ЛИСТОПАДА ДОДРУКУЮТЬ
Нагадаю, що окрім "Конві Плюс" сталося також влучання в логістичний склад видавництва "Ранок", де було накопичено певну кількість підручників, які сортувалися на дрібні партії і доставлялися до закладів освіти східного регіону. Росіяни обрали для атаки літо – це піковий період, коли підручники перебувають на фінальній стадії друку і доставки. Внаслідок цих двох подій було знищено один мільйон двісті тисяч підручників.
Директор Інституту модернізації змісту освіти Євген Баженков говорить, що передусім це стосується підручників для 9 класу і 4 класу і декілька позицій для 6-7 класів. Втрати орієнтовно становлять 150 мільйонів гривень. Деякі підручники були на стадії друку, інші - на стадії доставки.
"Певні наклади були втрачені на 100%, але це не говорить про те, що з цих конкретних предметів діти залишаться без підручників. Наприклад, повністю знищено підручник з біології, автор Горобець. Однак знищені 100% підручників - це 12 тисяч примірників. Крім цього альтернативні 3 або 4 видавництва також випускають підручники з біології іншого авторства. Тобто станом на вересень недоотримають підручники не всі заклади освіти, а ті, які на конкурсних засадах обрали підручник видавництва, наклади якого наразі знищено. Наразі це питання вирішується".
Баженков прогнозує, що примірники, щодо яких є нестача, будуть додруковані протягом двох місяців, а зараз триває пошук засобів, щоб пришвидшити цей процес:
"Перше, пошук донора для компенсації зазнаних втрат для видавництв і підприємств. По-друге, наразі ми вирішуємо питання про продовження терміну друку і доставки. Орієнтовно це відбудеться вже у листопаді. Деякі видавництва знайшли ресурси і можливості взяти кредит і вже додруковують підручники. А, до речі, загальна сума втрачених накладів від загального накладу становить приблизно 9,5%. Багато залежить від матеріалів, від паперу, адже весь папір виробляється у Європейському Союзі. Тобто потрібен час на його закупівлю і доставку в Україну".
Вікторія Гайдай розповіла, як триває робота щодо додруку власне книг для шкіл:
"На період друку підручників влітку задіюють додаткові лінії, збільшують потужності і розширюють штат. Тобто зараз окрім втрати частини обладнання нам потрібно також шукати можливості дозапустити потужності. Яким чином зараз ми виходимо з ситуації, щоб діти отримали підручники в школах? Нам дуже сильно допомагають наші партнери - видавці, які з нами працюють. Вони надавали нам і фінансову допомогу. Також це наші постачальники, особливо наш найбільший постачальник, він зараз забезпечений повністю папером і готовий чекати оплати.
Також іноземні компанії по виготовленню паперу зробили невеличкі знижки - 10%, - але це також для нас є кошти. Тобто вони не вимагають попередньої оплати, як завжди було за всі попередні роки".
Баженков визнає, що компенсація друкарням ускладнена тим, що не вони є остаточними постачальниками підручників, тому це здійснюється через видавництва.
"За контрактом, знищені підручники унаслідок військового стану не є форс-мажорними обставинами. Тому питання компенсації з державного бюджету не розглядається, оскільки це юридично, законодавчо неможливо зробити, - пояснює він. - Ми та Міністерство освіти шукаємо донора, є зараз перемовини з певними людьми.
Але держава зі свого боку вирішує питання, надає підтримку, щоб видавництва могли отримати, наприклад, безвідсотковий кредит на рік-два для того, щоб мати обігові кошти і вони могли зараз надрукувати ці підручники. Тим більше видавництво – це низькорентабельний бізнес, підручник створюється рік-півтора, а рентабельність встановлена на рівні 5%".
У цій історії є позитивні моменти, які дають дороговкази, щоб мінімізувати можливі втрати від майбутніх ударів по виробництвах і складах книжок. Завдяки децентралізації з доставки підручників вдалося уникнути найгіршого варіанту, за якого були б знищені значно більше позицій підручників.
"У плані законодавчому правила були змінені ще рік тому, і ми відмовились від централізованої доставки одночасно всіх підручників, - говорить Баженков. - Тепер видавець має доставляти підручник до закладу освіти. Але враховуючи те, що зараз небагато видавництв мають логістичні спроможності, то вони добровільно об'єднувалися між собою по 3-4 видавництва, щоб зберігати й довозити книги і таким чином забезпечували доставку підручників.
Надалі спробують мінімізувати накопичення підручників в одній локації. А друге - зараз пропрацьовуємо питання страхування на всіх етапах ризиків, які пов'язані з війною. Тобто щоб була можливою компенсація від страхових компаній у разі настання таких випадків".
І можна скільки завгодно намагатися зрозуміти непояснювану логіку росіян і заспокоїти себе, що Росія б’є по видавничій інфраструктурі не прицільно. Мовляв, книжки страждають побіжно, тому що вороги б’ють по загальних складах, а не прицільно по видавництвах. Мовляв, росіяни такі наївні, що думають, ніби у друкарнях виготовляють дрони. Мовляв, підручники потрапили під обстріл випадково… Однак є факт того, що знищення української книжкової галузі росіянами набуло системного характеру, відбуваються множинні влучання в одне й те саме місце, а значить, атака на книгу є частиною культурного геноциду. Тому про системне знищення української книжкової галузі варто говорити на весь світ.
Ольга Скороход, Цензор. НЕТ
Фото: сторінка Тетяни Бережної у фейсбуку
