Снайпер влучає у ворожий безпілотник. ВIДЕО

в армии США уже давно используются пулемети с картечью

Просто картечь не так ефективна как картечь которая раскрывает нейлоновую сеть диаметром1,5-2 метра.

Кроме того на 0 не потаскаешь за каждым бойцом пулемет с ящиком патронов с картечью. А вот легкими ружьями с десятком таких патроном можно обеспечить каждого второго бойца.

фигню несешь
сюда смотри
AA-12 - американский автоматический дробовик

А Стерненко?

Потрібне якесь вузькоспрямоване випромінювання, котре просто палитиме електроніку дрона (такий собі міні-ЕМІ). Але це вже питання до "чарівників" з відповідною освітою...

Вічна гонитва засобів ураження і засобів захисту. Як тільки таке "щось від дронів для кожного бійця" з'явиться в когось на фронті - через 3 місяці, максимум, воно буде в кожному підрозділі. Після чого - з'явиться якийсь "круто-шифруючий і стійкий до перешкод модуль зв'язку для дронів". І так - по новій.

Потрібне не просто "щось для кожного", а "щось для кожного, аби дуже залежало від вмінь бійця та його мотивації".

Наведу приклад: коли верхмахт почав війну проти совка, він мав в рази менше танків в складі. І не просто в рази менше, а і значно гірші за совкові. Але! Навченість, скоординованість, освіта офіцерів, мотивація солдатів вермахту були на такому рівні, що переважна більшість танкових боїв совки програвали з розгромним рахунком. Почитайте про "битву під прохорівкою", де зіткнулися 290 таків і САУ вермахта та 850 такнів і САУ ркка. Результат - знищено 500 совкових танків і лише 3 остаточно знищені танки вермахту. Долю битви вирішила не кількість техніки, а якості солдатів та офіцерів!

На підтвердження тези про кількість техніки.
Найбільша танкова битва в світовій історії, відома як битва за Дубно - Луцьк - Броди відбулася в червні 1941 року. Однак радянська історія про це не поспішала розповідати, бо результати, м'яко кажучи, приголомшливі. СРСР втратив 2648 танків а Третій Рейх втратив 150 танків.

Я знаю про цю "битву (Дубно-Луцьк-Броди). Просто в моїй свідомості - це серія оперативно-тактичних операцій на доволі великій дільниці фронту. Це не був "один бій, на одному полі". Там була купа факторів сторонніх, що призвели до такого видатного (для вермахту) результату. Настільки видатного, що наступні 2 роки чи не половина тієї втраченої техніки воювала в складі вермахту і з неї організовували реально дивізії.

"битва під прохорівкою" - це фактично реально один танковий зустрічний бій. Одна доба. На одному фізично полі. Сила на силу. Обидві сторони - максимально підготовані. Не втомлені. З повним БК та паливом. Ніяких сторонніх факторів, окрім технічних показників, вмінь та волі до перемоги.