Розповідь очевидиці блокади Маріуполя, якій вдалося вижити. ВIДЕО

Можливо для когось те ,що я скажу будут неприємним!? Але,але є така непоодинока думка!
РуцкАгаварящіє українці ,завдяки вам скаженна потвора путлеру ,вирішив ,що не має ніяких країнців і не буде України!! І коли ви говорили ''а какая разніца на каком язика, лишби кАлбаса била'' .І от коли прийшов руцкій мірр ,прямо до вас у квартиру і стеля впала на ваших дітей, 70%втікли у 'гейропу''і на захід України!! І тепер дехто ,(чув на власні вуха,від переселенця ) каже лучше било здатися,тільки не било вАйни!! Звичайно ,що дехто взяв зброю і став на захист держави.Так ,що після перемоги є розмова!!!

Елена Пыхтина уже в Италии.... в адресс агрессора и убийцы, или я прослушал, много сказала слов проклятий?, или вообще его не вспомнила кроме безликой фразы в конце - "не просили нас освобождать"?

Моєї племінниці подруга-однокурсниця з однорічними близнюками евакуювалась з Бердянська у Запоріжжя. Поки доїхали пережили сто кругів пекла, по дорозі на блокпостах, а було їх не менше 30, рашистські фашисти влаштовували обшуки й терор. Так от що вона розказала.

В Запоріжжі евакуйовані пересіли у евакуаційний потяг Запоріжжя - Івано-Франківськ, в купе було 11 осіб, 9 - дітей та двоє дорослих. Найстаршому з дітей було 13 років, найменшим один рік. Історія трьох братиків з цих 9 дітей: маму вбили в Маріуполі, хлопчики залишилися самі. Артем, 13 років (старший), Микита 6 років і Богдан 4 роки, були без їжі та води 5 днів, після чого Артем зібрав молодших і вони пішли з Маріуполя у Мангуш. Вже в Мангуші на них натрапили люди та привезли у Запоріжжя й посадили на цей потяг. У Львові їх мав зустрічати дядько та везти у Варшаву, як діти сказали, там у Польщі працює їх батько.
Ще четверо дітей теж їхали до батька у Польщу.