4397 відвідувачів онлайн
"Попийте, хлопчики": як зустрічають українських військових у звільнених містах. ВIДЕО
Жителі звільнених від російських окупантів українських міст з великою вдячністю зустрічають воїнів ЗСУ.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ.
Звільнені від російської окупації мешканці українських міст несуть воїнам їжу, воду, все що мають аби віддячити їх.
Читайте також на "Цензор.НЕТ": На ЧАЕС підняли український прапор
Автор: Степан Гутник
Топ коментарі
+67 Paul Foxen
Не моё но
НЕ БУДУ КРАТОК !!!!!!Я думал ненавидеть вас сильнее уже просто невозможно.
Но вы подняли нашу ненависть на какой-то запредельный уровень. Вы копнули такие глубины… Разбудили вековые залежи. Разлупили ядро земли и оттуда хлынула огненная лава.
Мы ненавидим вас.
Каждого, кто пришёл, кто поддержал и кто промолчал.
И посылайте ***** всех, кто пытается втюхать нам сейчас какие-то лучики добра. На данный момент нам доступны две опции: страх и ненависть. А нет, страх тоже недоступна.
Мы ненавидим вас.
Вы пришли подло. Ночью.
На. Нашу. Землю!
Вы украли у наших родителей старость, а у детей детство.
Вы украли у нас весну. Она пришла, а мы ее не заметили. Но у нас будет ещё много весен, а вы уже утонули во мраке.
Мы постарели на десять лет, но помудрели на сто жизней. И все эти сто жизней мы будем ненавидеть вас.
За наших седых отцов, которые должны были бы коротать себе время с удочкой, но идут в тероборону
За детей, которые разливают коктейли Молотова и рождаются под бомбами.
За каждого погибшего. За каждый город. За каждое вырванное с корнями дерево. За разрушенный роддом.
Но мы все отстроим.
И Наши женщины будут рожать воинов. Ваши - клепать пушечное мясо.
Мы посеем хлеб на ваших костях.
Вы говорили, что нет такой страны как Украина. Но именно Украина выжигает вам сейчас тавро как скоту.
Именно в нашу землю мы схороним ваше имперское величие.
И именно украинским чернозёмом присыпем ваше ржавое Z.
Самые верующие из нас забыли о смирении и готовы грызть вам глотки и ломать позвоночники. Наше «иже еси на небесах»- отправить вас туда побольше.
Наше «аминь» - чтоб вы сдохли.
Вы говорили, что мы не нация, что нас нет. Но сейчас каждый украинец в любой точке мира услышал зов крови. Эти неведомые ниточки, сосуды, нейроны передали тот самый код нации, превратив всех нас в хорошо отлаженный механизм, муравейник, где каждая мурашка тащит свою маленькую частичку. И из этих малюсеньких частичек мы выложим вам похоронный курган и напишем на нем «***** шастать!»
А потом наша ненависть мутирует.
Она перерастёт во что-то мерзко-брезгливое. И мы передадим это чувство миру как эстафету.
И в то время когда вам будет стыдно сказать откуда вы, мы будем гордо говорить:«Помните страну, которая ******* свинособак?
Отож. Добрий вечір, ми з України!»
НЕ БУДУ КРАТОК !!!!!!Я думал ненавидеть вас сильнее уже просто невозможно.
Но вы подняли нашу ненависть на какой-то запредельный уровень. Вы копнули такие глубины… Разбудили вековые залежи. Разлупили ядро земли и оттуда хлынула огненная лава.
Мы ненавидим вас.
Каждого, кто пришёл, кто поддержал и кто промолчал.
И посылайте ***** всех, кто пытается втюхать нам сейчас какие-то лучики добра. На данный момент нам доступны две опции: страх и ненависть. А нет, страх тоже недоступна.
Мы ненавидим вас.
Вы пришли подло. Ночью.
На. Нашу. Землю!
Вы украли у наших родителей старость, а у детей детство.
Вы украли у нас весну. Она пришла, а мы ее не заметили. Но у нас будет ещё много весен, а вы уже утонули во мраке.
Мы постарели на десять лет, но помудрели на сто жизней. И все эти сто жизней мы будем ненавидеть вас.
За наших седых отцов, которые должны были бы коротать себе время с удочкой, но идут в тероборону
За детей, которые разливают коктейли Молотова и рождаются под бомбами.
За каждого погибшего. За каждый город. За каждое вырванное с корнями дерево. За разрушенный роддом.
Но мы все отстроим.
И Наши женщины будут рожать воинов. Ваши - клепать пушечное мясо.
Мы посеем хлеб на ваших костях.
Вы говорили, что нет такой страны как Украина. Но именно Украина выжигает вам сейчас тавро как скоту.
Именно в нашу землю мы схороним ваше имперское величие.
И именно украинским чернозёмом присыпем ваше ржавое Z.
Самые верующие из нас забыли о смирении и готовы грызть вам глотки и ломать позвоночники. Наше «иже еси на небесах»- отправить вас туда побольше.
Наше «аминь» - чтоб вы сдохли.
Вы говорили, что мы не нация, что нас нет. Но сейчас каждый украинец в любой точке мира услышал зов крови. Эти неведомые ниточки, сосуды, нейроны передали тот самый код нации, превратив всех нас в хорошо отлаженный механизм, муравейник, где каждая мурашка тащит свою маленькую частичку. И из этих малюсеньких частичек мы выложим вам похоронный курган и напишем на нем «***** шастать!»
А потом наша ненависть мутирует.
Она перерастёт во что-то мерзко-брезгливое. И мы передадим это чувство миру как эстафету.
И в то время когда вам будет стыдно сказать откуда вы, мы будем гордо говорить:«Помните страну, которая ******* свинособак?
Отож. Добрий вечір, ми з України!»
показати весь коментар
02.04.2022 13:58 Відповісти Посилання +38 Шимус
і слів українського захисника.
"Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали.. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать... оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
за кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі***ють... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б**дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих свої пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...
бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать..."
Задовбетесь "денацифікувати" країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як вас розбила, біжить рятувати людям хати. Всім вам, рашисти, кінець!!!
"Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали.. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать... оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
за кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі***ють... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б**дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих свої пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...
бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать..."
Задовбетесь "денацифікувати" країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як вас розбила, біжить рятувати людям хати. Всім вам, рашисти, кінець!!!
показати весь коментар
02.04.2022 14:23 Відповісти Посилання +27 olele
"У місті Наровля (білорусь) окупанти облаштували спеціалізований базар, де продають награбоване в Україні майно.
Там продають пральні та посудомийні машини, холодильники, дорогоцінні прикраси, автомобілі, велосипеди, мотоцикли, посуд, килими, витвори мистецтва, дитячі іграшки та навіть косметику."
Білоруси, щоб вам повернулося сторицею.
Щоб ті зняті з дитячих трупів хрестики пропекли вас до кісток.
https://t.me/nuts_roses/742
Там продають пральні та посудомийні машини, холодильники, дорогоцінні прикраси, автомобілі, велосипеди, мотоцикли, посуд, килими, витвори мистецтва, дитячі іграшки та навіть косметику."
Білоруси, щоб вам повернулося сторицею.
Щоб ті зняті з дитячих трупів хрестики пропекли вас до кісток.
https://t.me/nuts_roses/742
показати весь коментар
02.04.2022 14:02 Відповісти Посилання Вхід на форум Цензор.НЕТ
Сталася невідома помилка. Спробуйте трохи пізніше.
Будь ласка, зачекайте...
Увійти за допомогою
Для входу за паролем, перейдіть за посиланням
Використання імені користувача в якості логіну більше не підтримується!
Забули пароль або логін? Відновити пароль
Забули пароль або логін? Відновити пароль
НЕ БУДУ КРАТОК !!!!!!Я думал ненавидеть вас сильнее уже просто невозможно.
Но вы подняли нашу ненависть на какой-то запредельный уровень. Вы копнули такие глубины… Разбудили вековые залежи. Разлупили ядро земли и оттуда хлынула огненная лава.
Мы ненавидим вас.
Каждого, кто пришёл, кто поддержал и кто промолчал.
И посылайте ***** всех, кто пытается втюхать нам сейчас какие-то лучики добра. На данный момент нам доступны две опции: страх и ненависть. А нет, страх тоже недоступна.
Мы ненавидим вас.
Вы пришли подло. Ночью.
На. Нашу. Землю!
Вы украли у наших родителей старость, а у детей детство.
Вы украли у нас весну. Она пришла, а мы ее не заметили. Но у нас будет ещё много весен, а вы уже утонули во мраке.
Мы постарели на десять лет, но помудрели на сто жизней. И все эти сто жизней мы будем ненавидеть вас.
За наших седых отцов, которые должны были бы коротать себе время с удочкой, но идут в тероборону
За детей, которые разливают коктейли Молотова и рождаются под бомбами.
За каждого погибшего. За каждый город. За каждое вырванное с корнями дерево. За разрушенный роддом.
Но мы все отстроим.
И Наши женщины будут рожать воинов. Ваши - клепать пушечное мясо.
Мы посеем хлеб на ваших костях.
Вы говорили, что нет такой страны как Украина. Но именно Украина выжигает вам сейчас тавро как скоту.
Именно в нашу землю мы схороним ваше имперское величие.
И именно украинским чернозёмом присыпем ваше ржавое Z.
Самые верующие из нас забыли о смирении и готовы грызть вам глотки и ломать позвоночники. Наше «иже еси на небесах»- отправить вас туда побольше.
Наше «аминь» - чтоб вы сдохли.
Вы говорили, что мы не нация, что нас нет. Но сейчас каждый украинец в любой точке мира услышал зов крови. Эти неведомые ниточки, сосуды, нейроны передали тот самый код нации, превратив всех нас в хорошо отлаженный механизм, муравейник, где каждая мурашка тащит свою маленькую частичку. И из этих малюсеньких частичек мы выложим вам похоронный курган и напишем на нем «***** шастать!»
А потом наша ненависть мутирует.
Она перерастёт во что-то мерзко-брезгливое. И мы передадим это чувство миру как эстафету.
И в то время когда вам будет стыдно сказать откуда вы, мы будем гордо говорить:«Помните страну, которая ******* свинособак?
Отож. Добрий вечір, ми з України!»
https://www.100bestbooks.ru/read_book.php?item_id=331&page=17
Лев Толстой «Хаджи-Мурат»
Аул, разоренный набегом, был тот самый, в котором Хаджи-Мурат провел ночь перед выходом своим к русским.
Садо, у которого останавливался Хаджи-Мурат, уходил с семьей в горы, когда русские подходили к аулу. Вернувшись в свой аул, Садо нашел свою саклю разрушенной: крыша была провалена, и дверь и столбы галерейки сожжены, и внутренность огажена. Сын же его, тот красивый, с блестящими глазами мальчик, который восторженно смотрел на Хаджи-Мурата, был привезен мертвым к мечети на покрытой буркой лошади. Он был проткнут штыком в спину. Благообразная женщина, служившая, во время его посещения, Хаджи-Мурату, теперь, в разорванной на груди рубахе, открывавшей ее старые, обвисшие груди, с распущенными волосами, стояла над сыном и царапала себе в кровь лицо и не переставая выла. Садо с киркой и лопатой ушел с родными копать могилу сыну. Старик дед сидел у стены разваленной сакли и, строгая палочку, тупо смотрел перед собой. Он только что вернулся с своего пчельника. Бывшие там два стожка сена были сожжены; были поломаны и обожжены посаженные стариком и выхоженные абрикосовые и вишневые деревья и, главное, сожжены все ульи с пчелами. Вой женщин слышался во всех домах и на площади, куда были привезены еще два тела. Малые дети ревели вместе с матерями. Ревела и голодная скотина, которой нечего было дать. Взрослые дети не играли, а испуганными глазами смотрели на старших.
Фонтан был загажен, очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Так же была загажена и мечеть, и мулла с муталимами очищал ее.
Перед жителями стоял выбор: оставаться на местах и восстановить с страшными усилиями все с такими трудами заведенное и так легко и бессмысленно уничтоженное, ожидая всякую минуту повторения того же, или, противно религиозному закону и чувству отвращения и презрения к русским, покориться им.
Старики помолились и единогласно решили послать к Шамилю послов, прося его о помощи, и тотчас же принялись за восстановление нарушенного.
Там продають пральні та посудомийні машини, холодильники, дорогоцінні прикраси, автомобілі, велосипеди, мотоцикли, посуд, килими, витвори мистецтва, дитячі іграшки та навіть косметику."
Білоруси, щоб вам повернулося сторицею.
Щоб ті зняті з дитячих трупів хрестики пропекли вас до кісток.
https://t.me/nuts_roses/742
"Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали.. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать... оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
за кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі***ють... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б**дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих свої пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...
бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать..."
Задовбетесь "денацифікувати" країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як вас розбила, біжить рятувати людям хати. Всім вам, рашисти, кінець!!!