Пінчук закликав учасників Венеційської бієнале-2022 надихнути світ допомогти українцям в Маріуполі: "Ми ще можемо їх врятувати". ВIДЕО

21 квітня в рамках Венеційського бієнале-2022 відбулося відкриття виставки "Це Україна: Захищаючи свободу".

Виставка організована за участю фонду Віктора Пінчука, Офісу президента та Міністерства культури України, повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на PinchukArtCentre.

Відкриття розпочалося зі звернення бізнесмена та філантропа Віктора Пінчука.

"Мене звати Віктор Пінчук. Я українець. Я дуже пишаюся казати "Українець", - почав він свій виступ.

"Війна має різні фронти, насамперед – військовий, а також політичний, дипломатичний, економічний, інформаційний і дуже важливий – культурний фронт. Ми вирішили, що тут, у Венеції, маємо показати, як Україна бореться за свободу. Для нас тут дуже важливо показати сучасним мистецтвом, за які цінності ми боремося. Я знаю, що війна буде надихати вас, можливо, на століття вперед, але нам треба ваше натхнення зараз! Аби спонукати інших людей допомагати Україні, надсилати зброю, просто зараз!" - зазначив він.

Пінчук у своєму виступі представив відеозвернення української захисниці з бункеру в Маріуполі, яке було записано три тижні тому, а 5 днів назад її вбили росіяни.

"Ми не хочемо бути героями і мучениками посмертно. Люди хочуть жити і відбудовувати зруйновану Україну. Не треба потім знімати про це фільми і писати книжки. Не треба говорити, що ви не знали чи не могли допомогти. Знали. І могли", - зверталася українська захисниця з бункеру в Маріуполі.

Читайте також на "Цензор.НЕТ": "Зупинити агресора можна лише силою": Пінчук написав статтю, де просить зброю для України

"Це відео справді неможливо дивитися, але це потужний сигнал до вас, до мистецького світу - ви маєте надихати людей, світ зараз. Зараз ми ще можемо врятувати життя українців", - закликав Пінчук.

Далі до учасників Венеційського бієнале звернувся президент України Володимир Зеленський. 

На початку свого виступу глава держави зазначив, що дії тиранів підживлює неготовність одних вільних людей, які живуть у безпеці, вчасно підтримати зусилля інших вільних людей, яким загрожує тиранія.

"Якщо весь демократичний світ побудований на ідеях свободи, то чому, захищаючи свободу, часто почуваєшся наодинці? Якщо свобода є універсальною цінністю, то чому боротьба за свободу різних народів ніколи не отримує однакової підтримки?" - запитав Зеленський у відеозверненні.

За його словами, ні політики, ні експерти, ні медіа не дадуть відповіді на ці запитання, оскільки відповіді на них поза словами.

Президент наголосив, що не буває тираній, які не намагалися б обмежити мистецтво, бо бачать його силу, і саме мистецтво може сказати світові те, що не розповісти словами.

"Мистецтво передає відчуття", - зазначив Зеленський, додавши, що саме воно може дати зрозуміти "відчуття дівчинки з Маріуполя, яка пише лист мертвій матері, що загинула від російського обстрілу, почуття українських військових, які зайшли до Бучі після звільнення від російських окупантів і побачили сотні тіл убитих людей… відчуття втраченого будинку, яке з'явилося в мільйонів українців".

До аудиторії також звернулися мер Венеції Луїджі Бруньяро, президент Венеціанської бієнале Роберто Чікутто, виступили Святослав Вакарчук та Тіна Кароль, а посол України в Італії Ярослав Мельник зачитав лист від першої леді України Олени Зеленської.

Виставка  "Це Україна: Захищаючи свободу" складається з двох частин. У першій частині представлені монументальні емоційні роботи трьох художниць та художників, які продовжують жити та працювати в Україні, незважаючи на розв’язану Росією війну. Нові роботи Євгенії Бєлорусець (1980), Нікіти Кадана (1982) та Лесі Хоменко (1980) використовують поетику предметного свідоцтва та голоси очевидців, щоб осмислити реалії війни, свідками якої вони є. Їхні твори перегукуються з українськими історичними шедеврами художниць Марії Примаченко (Україна, 1909), Тетяни Яблонської (Україна, 1917), а також іконою художника Стефана Медицького (Україна, XVII століття). У другій частині експозиції українські художниці та художники представлені разом із міжнародними колегами-друзями України. Вони розповідають про глибокий зв’язок із країною, утворюючи єдиний фронт проти війни. Їхні роботи відгукуються на гостру необхідність у тому, щоб світова спільнота згуртувалася навколо України. Серед представлених авторок та авторів Марина Абрамович (Сербія, 1946), Олафур Еліассон (Данія, 1967), JR (Франція, 1983), Демієн Герст (Велика Британія, 1965), Борис Михайлов (Україна, 1938) і Такаші Муракамі (Японія, 1962).

Автор: Степан Гутник