Під Макаровом знайдене поховання жертв російських окупантів, серед загиблих - громадянин Чехії. ВIДЕО
В Бучанському районі поліція Київщини виявила та оглянула тіла трьох вбитих російськими окупантами мирних осіб. Захоронення знайшли обабіч окружної дороги неподалік Макарова, де в період бойових дій розміщувались позиції росіян.
Як інформує Цензор.НЕТ, пр це повідомляє поліція Кивської області.
У повідомленні зазначається: "В ямі знаходились тіла трьох чоловіків, серед яких один іноземець. Загиблі були розстріляні окупантами в різні частини тіла. Поряд із захороненням виявили розтяжку із гранатою "Ф-1", яку залишили окупанти.
"Дві особи були вбиті в голову, одна особа в живіт. На місці захоронення знайшли документи одного з загиблих – це громадянин Чехії. Є його відповідні дані. Інші дві людини не встановлені на даний час, але вони були в цивільному одязі. Ми будемо шукати при яких обставинах вони зникли на території України" - повідомив з місця події Андрій Нєбитов
Встановлено, що громадянин Чехії ще до війни працював в Україні далекобійником, а з початком бойових дій приїхав до нашої держави допомагати в якості волонтера. 3 березня іноземець перестав виходити на зв'язок. На Батьківщині у 49-річного іноземця залишались дружина та брат.
Також неподалік села Раківка поліцейські знайшли тіло ще одного розстріляного місцевого жителя. Жертвою окупантів став колишній оперативний працівник органів внутрішніх справ, який перебував на пенсії. В період окупації чоловік вийшов за дровами і не повернувся. Як виявилось, солдати російської федерації роздягнули чоловіка і розстріляли. Загиблого поховали на полі поряд із бойовими позиціями агресорів.
"Це черговий факт, який підтверджує, що російські військові викрадали людей навіть з власних осель. На тілі загиблого криміналісти виявили сліди катування. Чітко зафіксували також і наявність вогнепальних поранень в область тулуба" - розповів начальник поліції Київщини".
@skiba45
·
https://twitter.com/skiba45/status/1526139039367278592 9 ч
Они думали, русские сюда не зайдут. Зачем им маленькое село Ягодное, в котором всего четыреста жителей и пять улиц? Школа, упирающаяся в сосны, яичный колодец, изобилие рослых берез и широкоплечих яблонь. Простые трудолюбивые люди и много стариков. Вот только село находилось на трассе МО1. Рашисты завернули со стороны леса. Профессионалы, срочники и тувинцы. Танки поставили во дворах, БТРы - под самыми окнами. Сами расположились с шиком. На диванах, кроватях, на печи. Вечерами - костры, шашлыки, винишко. Некоторые переобулись в удобные беговые кроссовки. Людей согнали в школьный подвал, площадью 65 квадратных метров и продержали в нем 25 дней. На гимнастической скамейке с трудом поместилась семья: бабушка с дедом, сын с невесткой и двое детей. Четырехмесячного положить было некуда и его держали на руках.
С десятилетней девочкой мечтали: - Вот нас освободят, и достанем огромную сковородку. Нажарим картошки с лучком, сдобрим ее тушенкой и свежим укропчиком. Накроем во дворе стол. У девочки урчало в животе: - А потом испечем медовик, правда?
Три пленника сошло с ума. Особенно буянила молодая женщина. Сперва кричала, что является хозяйкой макаронной фабрики и здесь ее удерживают незаконно. Потом преобразилась в голливудскую актрису. Требовала продюсера и режиссера.
В один из дней привели окровавленную женщину с годовалым ребенком. Она с семьей направлялась в Винницу, но их машину обстреляли. Муж и старшая дочь погибли на месте, она с Варей бежала по полям, покуда не спряталась в полуразрушенной конторе. Всю ночь вздрагивала от автоматных и воя бездомных собак. Утром ее нашли тувинцы и привели в подвал. Люди накормили картошкой в мундире, она с трудом проглотила кусок и всхлипнула: «Как мне теперь жить?» Подвал ответил хором: «Ради Вари».
Пожилые стали умирать, и их хоронили партиями по пять человек. Всех укладывали в одну могилу. Во время отпевания рашисты открыли огонь. Живые прыгали к мертвым. Ранения получило четверо.
Одну девятнадцатилетнюю девушку дважды за час водили на расстрел. Все хотели уточнить кому принадлежит обнаруженная в шкафу камуфляжная куртка. Бедняжку выводили на огород, там, где всегда рос картофель сорта «зоряна», стреляли поверх головы и орали: «Теперь признаешься, кто ее носил?» Воздуха в подвале не было, ведь в нем одновременно находилось от 320 до 360 человек (среди них - 70 детей). Началась эпидемия ветрянки. Лежачие уписывались. Из отхожего ведра тянуло смрадом. Мужчины сидели с голыми торсами, дети - в одних памперсах.
Я звонила в Ягодное много раз. Люди рассказывали, как спали сидя, а потом лечили лопающуюся на отекших ногах кожу. Как играли все вместе в слова. Пытались справиться с отчаянием, ведь оккупанты убеждали, что взяли Чернигов и вот-вот разберутся с Киевом.
- Как вы сейчас? - Хорошо. Стеклим окна, латаем крыши, сушим одеяла. Вот картошку посадили. Груши расцвели. А там, даст Бог, пойдут ягоды… Ирина Говоруха