Останнє звернення російського командира перед повною ліквідацією ворожої групи на Курщині: "Ну его на#уй, никогда сюда не суйтесь". ВIДЕО
Командир російської групи бійців із позивним "Ларкін" за кілька годин до своєї ліквідації записав відеозвернення, у якому закликав не йти на війну. Ця заява від окупанта пролунала на тлі провальної спроби росіян знищити підрозділ бійців 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади в Курській області.
Російські загарбники після розгрому були змушені ховатися у підвалах без їжі, води та зв’язку цілий тиждень і бути в очікуванні на підкріплення. Однак замість допомоги отримали новий наказ - продовжувати "мʼясний штурм". Ця операція стала останньою для "Ларкіна" і його загону, які зазнали знищення, передає Цензор.НЕТ.
"Штурмуем деревню, короче полный пи#дец, разъ#бано почти все. Бывают моменты, когда я жалею, что сюда поехал. Ну его на#уй, никогда сюда не суйтесь. Не ищите здесь счастья!", - каже росіянин на відео.
"Щодня сотні таких же шукачів удачі як Ларкін, закінчують своє життя стикаючись з українським військом. Помилку про рішення йти на цю війну найманці усвідомлюють надто пізно - коли шансів на порятунок вже майже немає. Це відео є прикладом того, як росія посилає на смерть тисячі своїх громадян, які вже перед загибеллю шкодують, що стали жертвами пропаганди і підняли зброю проти українців", - додали до публікації наші бійці.
Ні, думки у них виникають, але швидко гаснуть.
Причини - то вже інша розмова.
Маршалу Манергейму приписують слова: "Ми повинні створить для нашого народу такі умови життя, щоб люди розуміли, ЩО САМЕ вони захищають..."
Путіну приписують інші: "Мы должны создать нашему народу такие условия жизни, чтобы он не боялся умирать - чем такой жизнью жить...".
Більшість самогубств по всьому світу вчиняється саме з цієї причини...
От ІДІЛ досяг. Його солдати без усіляких грошей вбивають до останнього подиху, радіючи майбутній смерті.
- Доча! Слетай в сенцы, бражки набери... А то водка у гостей закончилася...
- Нах*й надо? Твои гости - ты и летай!
Так, вони усі нас ненавидять. Але помирати їм зовсім не хочеться. Це ще не кндр, де усі готові за свого пончика померти. Головна причина, через що вони до нас лізуть, банальна-хочеться бабла (на контракти там йдуть в основному не мАсквічі та пІтєрці). Тому що живуть в говні, отримують на роботі копійки, на життя не вистачає, усе у кредитах. А тут обіцяють і підйомні непогані, і зарплату в рази більшу ніж вдома. Щоправда про м'ясні штурми ніхто не розповідає, і про те, що бабла заробити може і не вдасться. соловйови, симоньяни, мардани, скабєєви та інші пі#ари та уй#бки ці теми старанно оминають у своїх студіях по зомбоящику. От і мріють дебіли підзаробити, щоб хоч трохи своє нікчемне життя прикрасити.
- - Дяденька! Дяденька! Там лифта нет!...
- *****-а-а-а!...
А українці, перед тим, як кудись лізти - подумають: "А чи варто це робить?"
Товариш розказував: колись рибалили на Дніпрі, в районі Прохорова хутора. Зима. Дніпро замерз... Але в одному місці, під берегом, збереглася велика промоїна... Сусід, переселенець з Росії, "набрався, як жаба мулу", горілки і попер на берег... І пішов не по протоптаній стежечці, навкруги промоїни, а "навпростець... Провалився. Ми прибігли і витягли... Але він знову поліз на закраїну - бо стало жаль шапку, що залишилася на краю промоїни. Ми вмовляли, пробували не пустить. Були "посланы по матушке"... Другий раз пірнув і відразу під лід пішов... А шапка була проста - з кроля...
Перед тим як підписати контракт усвідомлюють що йдуть на штурма за бакси.
А Счастье ВИЯВЛЯЄТЬСЯ є лише в Україні - а на кацапах счастья нєту - це очевидна правда.
Показові слова: не через пропаганду вони до нас полізли. Їм за щастя людей вбивати, особливо українців. Ще й плюшки обіцяють.
Все вірно. Але також щодня кацапи займають все більше і більше наших територій.
Нажаль, до цих повідомлень починаю звикати.
-БУДЕ КАЯТТЯ, ТА НЕ БУДЕ ВОРОТТЯ!
*
Слава Україні! - Героям Слава!
Glory to Ukraine! - Glory to heroes!
Ukraine will win!
Ви розумієте що у них у головах? Те що расєйська пропаганда їм насрала у їхні макітри
Вони нас прийшли спасать, а ми, бачте, невдячні.
Їх вже ніхто не вилікує