Перемовини будуть, війна закінчиться дипломатично. Окуповані території повернуть люди або час, - Зеленський. ВIДЕО
Війна в Україні завершиться дипломатичним шляхом, втім Україна ніколи не визнає окуповані території російськими попри будь-який тиск.
Про це президент України Володимир Зеленський розповів в інтерв'ю CBS News, інформує Цензор.НЕТ.
"Безумовно, будуть перемовини. Безумовно, вони будуть різними - і тристоронні, і двосторонні. Різні формати будуть. Ми дійдемо до дипломатичного вирішення цієї війти, бо Путін не може нас окупувати, а нам не вистачає сил, щоб деокупувати все. І це зрозуміла ситуація. Дипломатично ця війна закінчиться", - зазначив глава держави.
Він також зазначив, що Україна ніколи не визнає окуповані території російськими.
"Вони будуть тиснути на нас, зокрема і через США і деяких партнерів. Вони будуть хотіти, щоб ми визнали. Ми повернемо (окуповані території. - Ред.), коли і як, я не можу сказати. Це буде найскладніше... Території повернуть люди або час, а ось втрати людські повернути не можна", - додав Зеленський.
Щодо пасіонаріїв. Я вас можливо здивую, але не пасіонарії найчастіше бунтують. Згадайте хоча б ту революцію, яку ми з вами пережили. Хіба Майдан почали якісь пасіонарії? Звичайні люди, абсолютно не революціонери і навіть різних поглядів. Або згадайте початок великої війни. В ТРО пішли абсолютно звичайні, невідомі нікому прості обивателі. Це вже потім революції та війни виносять наверх харизматичних та активних. Я вас ще більше здивую. Бунт може початися навіть за відсутності якогось явного лідера чи лідерів. Тут важливим фактором є не наявність пасіонаріїв чи лідерів, а наявність глибокого конфлікту, який напряму зачипає критичні інтереси багатьох людей. А бусифікація, на жаль, є саме таким явищем.
Стосовно жінок. Напевне я знов вас здивую, але саме жінки часто починають бунтувати першими. Ну а материнські бунти це взагалі страшна річ. І я не жартую.
Стосовно військового стану. Ну, Останній цар росії навіть підписав розстріл для дезертирів. Через два роки його самого розстріляли у підвалі Іпатьївського будинку. І якраз ті, хто підпадав під цю статтю. Загалом встигли розстріляти за дезертирство десь близько 100 осіб. Це ті, про кого відомо. Скільки пустили в розход насправді невідомо. Але як бачите, не допомогло.
Власне, я тому це і пишу. Бо дуже небезпечно недооцінювати такі речі, як соціальне напруження. Тим більше вважати, що його можна стримати силовим методом. Царат мав дуже сильну каральну систему, яка Україні навіть не снилася. Але це не завадило народу масово топити жандармів у міських каналах.
Ще раз. Велика помилка недооцінювати народну стихію. Не робіть її.
Бунти можуть виникнути стихійно , але без лідерів вони швидко гаснуть . Жінки ніколи не були самостійною військовою силоб та не здійснювали переворотів.
А революція 1917 року - виникла через те ,що такий собі військовий Тімофєй Кірпічніков розстріляв -офіцера , і що б самому не йти на розстріл - пдіняв на бунт своїх сослужвців - які в свою чергу підняли інші частини- розстрілючи офіцерів. Тому ця революція почалася з військових - а вже потім цим скористалися не прості обивателі - а знову ж професійні революціонери - комуністи ( теж пасіонарні особистості ) . так що так от історія з бунтами
Як показує історія, Україна спроможна на різні формати війни чи спротиву.
Якраз той факт, що спротив на территорії західних областей України протримався до самої смерті Сталіна і фактично був припинений лише амністією Хрущева говорить про те, що партизанські форми війни вкрай складно піддаються мілітарному подавленню.
І що врешті врешт окупант змушений або йти на якийсь компроміс, або виходити з нелояльної территорії, або роками та десятиріччями вести де факто війну на территоріях, які він вже вважає своїми.
Ось чому я вважаю, що путін зробив стратегічну помилку почавши цю війну. А внесення анексованих территорій до Конституції РФ це взагалі якийсь дитячий поступок. Він же критично звужує для росії простір для маневру. Ну, по суті, цим рішенням путін просто сам загнав себе у ситуацію, коли у нього просто немає ніяких дипломатичних можливостей. Лише окупація занадто великих для ресурсу росії територій України. Тобто, вихід на кордони цих областей плюс буферна зона. Тобто це війна на роки і роки, на вже нелояльній до росії території. На території із зруйнованою інфраструктурою, демографічно спустошеною, не здатною до самоутримування, зате із суттевим соціальним навантаженням, адже цих пенсіонерів та інвалідів по напівзруйнованим селам та селищам хтось повинен хоча б мінімально годувати та утримувати. Я не бачу жодного профіту для росії у цій ситуації. Військового рішення вона не має. Україна занадто велика для поглинання та асиміляції, а без цього успішною анексія не буде.
Перетворення цих територі у сіру зону не має сенсу взагалі, адже це прямо шкодить економіці рф. яка критично залежить від західних ринків збуту та імпорту звідти технологій. Ну от уявіть собі, що ви - гірничний комбінат, який століттями працював на сусідній металургучний завод. І ось вам раптом щось вдарило в голову і ви перекопали усі дороги до того заводу, вигнали звідти частину робітників, які доглядали за тими дорогами, мережами тощо. При цьому рівноцінної заміни тому заводу у вас немає. Є пара інших заводів, але возити туди далеко, не так зручно і платять там на третину менше. Ну і хто вас розумним назве? А це ж рівно те, що зробив путін.
Тоді - не зараз. Тоді не було Інтернету, відеокамер, БПЛА.
А так все дуже просто, бажаеш продовження війни в Україні, повертайся, зброю, на фронт... Ага жінки, старі, больні, тупі..... та інші патріоти за рахунок чужого життя.
Я особисто не поділяю таких крайніх поглядів. Власне, в історії людства таке траплялося не так вже й рідко. Та ж Ірландія, Шотландія, ті ж курди. Ну, така стратегія далеко не завжди приводить до успіху. І я вважаю більш правильним шляхом дипломатію. І історі також знає приклади, коли подібні конфлікти закінчувалися дипломатичним шляхов і до речі, більше не поновлювалися. Але це усього лиш моя особиста думка та бажання, тим більше, що я жінка і звичайно надаю перевагу дипломатії, а не війні.
Але я розумію та бачу по статистиці, по відгукам та чисто по розмовам, що в Україні дуже велика кількість тих, хто цілком здатен чинити спротив у будь-якій ситуації, в тому числі навіть при окупації території України. І як історик, я розумію, що якраз у поточній геополітичній ситуації у них, на відміну від УПА, є цілком реальний шанс досягти успіху, аналогічного Афганістану. Адже цей спротив у ******** умовах буде підтриманий Європою. Ізолювати його у росії не вийде чисто фізично, знищити українців-носіїв цієї, скажімо так, стратегії , просто неможливо. Ну тому що фізично неможливо знищити мільйони людей на такій великій территорії. У росії однозначно немає на це ресурсу. Це просто нереально. А народну партизанську війна (на відміну від війни на виснаження між регулярними арміями, яка вимагає величезного ресурсу) населення може вести десятиліттями. Особливо при наявності спільного кордону з союзниками.
Тому стратегія росії у цій війні, яку путін, як виглядає, закінчувати з допомогою Трампа не планує, - реально загадка. На що він сподівається, яка у всього цього двіжа взагалі мета - це реально не піддається раціональному розумінню.
Більшість війн закінчувалися саме перемовинами. От якраз повна капітуляція супротивника, типу тієї, яка була з Німеччиною, ось це скоріше виняток, ніж правило.
До речі, у гітлера насправді було мало шансів перемогти. Населення тодішньої Німеччини було в 3,5 рази менше за населення СРСР. В тилу у них була ворожа Франція, морський звязок контролювала ворожа Британія. США стали поставником ресурсу для союзників з самого початку і були недосяжні для німців. А союзники саме Німеччини - ну це ж чисто бутафорні союзники. Крім може Японії. Але Японія не воювала плі-о-пліч з німцями на головному театрі подій.
Тобто, цей реванш німеччини був за великим рахунком великою авантюрою. І її ітог досить таки закономірний. І до речі, багато хто у Німеччині зрозумів це досить швидко, але гітлеру реально щастило. Просто фантастично щастило, скажімо, коли він уникнув вибуху просто дивом.
І навіть у таких умовах там існує, ну сідячи з повідомлень з преси, агентура - бо як інакше пояснити просто таки дивовожно влучні попадання в російські військові обєкти. Там явно трапляються диверсії. Знов таки, судячи з преси.
У випадку ж окупації значних територій, ви просто уявіть наскільки складно буде росіянам контролювати там населення. На територіях із складним рельєфом, наявністю лісів, великої кількості населенних пунктів, вже явно нелояльним населенням. З неконтрольованим росією кордоном з Європою. З горами на цьому кордоні. З населенням, яке розмовляє іншою, не зрозумілою для росіян мовою. Яке має безліч тісних звязків з родичами у ЄС. Яке гарантовано матиме допомогу зброєю, грошима, розвідкою, технологіями, іншими ресурсами від союзників. які нікуди не дінуться. Причому в фактично необмеженій кількості.
Це повторення історії Афгану. Велика країна, нелояльна, з іншою мовою, релігією, складним рельєфом, з доступом до постачання зброї та ресурсу, з великим неконтрольованим кордоном на Заході. Ні, я не бачу можливості для росії придушити спротив за таких умов. Жодної можливості.
І що цікаво. В сценарії окупації значної території України ядерна зброя росії щодо України втрачає сенс. Ну, кого вони будуть у такому випадку бомбити? Це ж партизанщина. Невеликі мобільні групи у лісах чи горах. Або вдень вони комунальники, а вночі вирізали увесь російський гарнізон - і шукай хто це. Ну і по кому гатити Орешніком? куди скидати ядрьону бомбу? На цей гарнізон?
А уявіть який окупаційний корпус потрібно буде тримати їм в Україні. В ФРН стояло майже мільйон. В Україні знадобиться не менше. Це перемога по вашому?
Мудрый народ получит второй шанс подумать головой...