Троє росіян читають на крилі БПЛА напис "Колись наші танки дійдуть до Джанкоя": "Еще и не по-русски написали! Хоть бы русский знали п#дарасы!!!". ВIДЕО

Так! )))

Зато они поняли слово колИсь. КолИсь, падла, куда пузырь дел...

Навіщо, так їх з людьми можно сплутати

а як ми кріпакам накази будемо давати??

нам же жеж обіцяли по два раба )))))

англійською і нагайкою

...а насправді часто стається навпаки.

До Сибіру вже нізя однако. Сибір це вже Кітай однако.

От нехай китайці з ними й морочаться.

О, до речі, класна фраза для мігрантів, щоб вивчили в першу чергу:

别打我，我准备工作来换取食物。
Bié dǎ wǒ, wǒ zhǔnbèi gōngzuò lái huànqǔ shíwù.
(не бийте мене, я готовий працювати за їжу)

Нагадало https://www.youtube.com/shorts/IKKOragClLc ТАКЕ

)))

Гриша. Я тєбя за то уважаю, Миша, шо ти pісковий паpєнь.
Миша. В них, в Пpибалтіке бл*дь, на уліцах всьо не по нашему написано. А спpосі шо-нібуть, так он сначала так подивиться, а потім по-своєму шось тиpи-пиpи, по-pуськи ніх*я не понімає. А тьолки х*йовиє в них, так (показує pукой біля голови) єщьо нічего, а остальноє х*йовоє.
Гриша. І шо, і кругом не по-нашему написано?
Миша. Дя й*б твою мать, ***** мнє пі*дєть?

Якийсь класик?
Г.Сковорда? І.Франко?
О! Згадав! Л.Подерев'нський!

З англійською англійською також вже не все гаразд. Очевидці оповідають, що "бус", "хусбент" і тому подібне - це вже мовна "норма.

побільше чурок нехай приймають, то будуть хабібі

Там взагалі нема словянстких слів..греколатина + тюркізми..саме через греколатину він більше підходить для вивчення точних наук ніж українська..

Це ви точні науки у Польщі не вивчали. Або хімію...

Так там нібито все з давніх давен латинизовано бо наука рощвивалась через католицьки монастирі

Патамушта!

Обережніше... А то люди сміятимуться... Кирило та Мефодій абетку слов"янсьу створили - а не мову... І вони були не "нашими" монахами, а солунськими (це тоді була Греція)... І за національністю чи то болгари, чи морави... А мову кацапам , дійсно, створили наші люди... Тільки не монахи, а випускники Києво-Могилянської академії, яких москалі запросили до себе на роботу...

Не треба Люїзі заважати. Це ж дзеркальне відображення ерудиційного рівня офіційних заяв )(yйла…

Я не створюю та не шукаю ворогів - вони мене самі знаходять... Саме з тих, хто злиться, коли я викладаю інформацію, яка показує хибність їх стверджень... "Луїза" не з таких...

Крім того, м. в. ломоносов біля 2-х років навчався граматиці в Києво-Могилянській академії в професора Мілентія Смотрицького, але до цього його навчали ще в Холмогорах вчителі-могилянці Лаврентій Волох, І. Каргопольський.
Ломоносов розпочинав навчання, він познайомився з "Граматикою словенською" М. Смотрицького, одного з перших ректорів Києво-Могилянської академії, й "Арифметикою" Леонтія Магницького, які він уже в зрілому віці називав не інакше як "вратами своей ученості". Саме через київських учителів у Ломоносова зародився великий інтерес до літератури й художнього слова. Цьому, зокрема, сприяло його знайомство з Псалтирем, перекладеним у віршах вихованцем Києво-Могилянської академії С. Полоцьким. Як писав пізніше ломоносов, що читав він цей Псалтир "неоднократно... й пристрастился к стихам й получил желание обучаться этому искусству". Пізніше сам здійснив віршований переклад Псалтиря, дуже подібний до перекладу С. Полоцького.

Не знав таких деталей... Дякую... Реально, мова ******* російська, розвинулася вже у 18 столітті. Найстаріше літературне джерело, що написане "******** літературною російською, яке у мене є в бібліотеці - твори Аксакова.

Смотрицького звали Мелетій і помер він 1633 року, а Ломоносов народився 1711 року…

Я писав по пам'яті, а це знайшов академічні дані про Ломоносова і виділив жирним шрифтом, що він навчався по "Граматиці словенській" М. Смотрицького.
Далі матеріали енциклопедичного довідника
"Києво-Могилянська aкадемія в іменах XVII-XVIII ст."
Ломоносов Михайло Васильович - російський вчений, енциклопедист, природодослідник, філософ, поет, художник, історик.
Ломоносов Михайло Васильович (8.11.1711, с. Денисовка біля м. Холмогори Архангельської губ., тепер с. Ломоносово Холмогорського р-ну Архангельської обл., РФ - 4.04.1765, м. С.-Петербург) - російський вчений, енциклопедист, природодослідник, філософ, поет, художник, історик. Народився в сім'ї поморянина, який займався морським промислом і торгівлею на власних суднах. Початкову шкільну освіту здобув у рідних місцях, де вперше познайомився з представниками київської вченості. 1712-30 церковного й культурного життя в Холмогорській єпархії очолював вихованець Києво-Могилянської академії, єпископ Холмогорський і Важеський В. Волостковський. З його появою в Холмогорах, пишуть дослідники життя Ломоносова, "на север хлынули воспитанники Киевской й Московской академій". 1714 Волостковський відкрив при Карельському Миколаївському, а 1723 при Холмогорському Преображенському морях словенські школи. Учителями, зокрема, в Холмогорській, були могилянці Лаврентій Волох, І. Каргопольський. Священиком Курейської (Куростровської) парафії, до якої належало й село Денисовка, став колишній студент Києво-Могилянської академії Федір Кардашевський. Близько 1724 Ломоносов пішов до Холмогорської школи, де викладали вихованні Києво-Могилянської академії (вивчав церковно - слов'янську, латинську і грецьку мови). Тут або, як вважає дехто з дослідників, ще в домі священика Ф. Кардашевського, де Ломоносов розпочинав навчання, він познайомився з "Граматикою словенською" М. Смотрицького, одного з перших ректорів Києво-Могилянської академії, й "Арифметикою" Леонтія Магницького, які він уже в зрілому віці називав не інакше як "вратами своей ученості". Саме через київських учителів у Ломоносова зародився великий інтерес до літератури й художнього слова. Цьому, зокрема, сприяло його знайомство з Псалтирем, перекладеним у віршах вихованцем Києво-Могилянської академії С. Полоцьким. Як писав Ломоносов у листі до М. І. Новикова 1772, читав він цей Псалтир "неоднократно... й пристрастился к стихам й получил желание обучаться этому искусству". Пізніше сам здійснив віршований переклад Псалтиря, дуже подібний до перекладу С. Полоцького. Серед учених людей Куростровської волості й Холмогор побутував також "Синопсис", виданий 1674 у Києво-Могилянській академії (як свідчив напис на задній дошці одного з тамтешніх примірників).

15.01.1731 Ломоносова зараховано до першого класу Московської слов'яно-греко-латинської академії - фари. За півтора року закінчив всі три граматичні класи й перейшов 1.09.1732 до класу піїтики. Викладачами Ломоносова від фари до філософії були могилянці І. Лещинський, Ф. Квітницький, Порфирій Крайський, А. Кувечинський та інші, ректорами - Г. Концевич, С. Калиновський. Перший біограф Л. І. Верьовкін 1784 зазначав, що допитливий юнак у вільний від занять час "рылся в монастырской библиотеке", тобто в бібліотеці Московського Заіконоспаського монастиря, при якому була Московська слов'яно-греко-латинська академія. Саме у рік вступу Ломоносова до Академії єпископ Рязанський і Муромський Г. Чужинський заповів їй власну бібліотеку - 365 томів, які й поклали початок академічній бібліотеці. В ній були праці античних письменників, отців християнської церкви та інших богословів, історичні і філософські твори, посібники до вивчення іноземних мов - від давніх до новітніх, праці письменників Нового часу. У жовтні І734 Ломоносов вирушив до Києво-Могилянської академії. Вперше про це написав зі слів самого Ломоносова академік Я. Штелін. З приводу поїздки Ломоносова до Києва висловлювалися різні припущення. За однією із версій причиною було його виключення з Московської слов'яно-греко-латинської академії за те, що він безпідставно вказав на своє дворянське походження. Вірогідно, задум відвідати Києво-Могилянську академію визрів у Ломоносова під впливом київських учителів та учених і за підтримки найвпливовішого на той час в Росії могилянця Т. Прокоповича. За переказами, після виключення Ломоносова він взяв його під свій захист: "Не бійся нічого, хоча б під калатання великого Московського соборного дзвону оголошуватимуть тебе самозванцем - я твій захисник". Ректор Г. Концевич не лише поновив Ломоносова в студентах, але згодом зарахував його до 11 найкращих вихованців, кандидатів до Санкт-Петербурзького академічного університету. Тобто двічі, як емоційно зазначають ********* Ломоносова, Т. Прокопович "оказал великую услугу отечеству - он даровал России Ломоносова".

У жовтні 1734 Ломоносов був уже в Києво-Могилянській академії. Час перебування в ній дослідники визначають по-різному: або 4 місяці, або до кінця 1734/35 навчального року. Відомо, що взимку (в листопаді-грудні) 1735 він був уже в Москві, вірогідно, якраз у зв'язку з переведенням до Санкт-Петербурзького академічного університету.

На той час Києво-Могилянська академія мала славу найвідомішого освітнього й культурного центру. Саме в Києво-Могилянській академії найкраще було розроблено теорію поезії й ораторського мистецтва, був високий рівень викладання латини, філософії й вищої математики. Існувала розвинена мистецька школа, славилася академічна бібліотека з її рукописними зібраннями. Очевидно, що Ломоносов відвідував окремі лекції, багато часу проводив у академічній бібліотеці. Петербурзькою дослідницею Г. М. Мойсеєвою виявлено понад 40 друкованих книг і рукописів, які в той час належали Києво-Могилянській академії, на сторінках яких Ломоносов залишив безліч різноманітних поміток (треба врахувати, що не всі книги нею опрацьовані та й не всі збереглися). Студіював Ломоносов праці з історії та філософії, поетики і риторики, підручники з латинської і грецької мов, давні літописи. Зокрема, це "Печерський патерик" та лаврський збірник початку XVIII століття, що складався з "Літописця келейного" Д. Туптала (Ростовського) й додатка каталога митрополитів Київських. Обидві праці Ломоносов використав згодом у своїх творах: "Кратком россійском л'ътописцъ с родословієм" (1760), "Древней российской истории", ч. 1-2 (СПб., 1766) та написаній ним 1764 праці "Идеи для живописних картин из россійской исторіи". Увагою Ломоносова користувалися курси академічних професорів з філософії за 1702-33 роки. На їхніх сторінках теж виявлені помітки. Вивчав поетики, особливо поетику Т. Прокоповича "Dе агtе роеtіса libгі III аd иsum еt іnstіtutіоnеm studіоsае іuvеntutіs гохоlаnае dісtаtі Кііоvіае іn огthodoха асаdеmіа МоhуІаеаnа аnnо Dоmіnі 1705" ("Три книги про поетичне мистецтво для вжитку і вдосконалення студіюючої української молоді, прочитані в Києві у православній Могилянській академії року Божого 1705"), яка тривалий час була незмінним керівництвом для теоретиків поезії. Надзвичайно ретельно опрацьовував латинську граматику Альвара, на сторінках якої залишив найбільше поміток, вивчав теорію силабічного і силаботонічного вірша, що викладалась у Києво-Могилянській академії. Пізніше на її основі Ломоносов у "Письмах о правилах россійскаго стихосложенія" (1739) і "Кратком руководстве к красноречию" (1743/44 і 1747/48), теоретично обґрунтував і утвердив силаботонічну систему російського віршування. 1755 вийшла "Россійская граматика" Ломоносова, яку, за твердженнями дослідників, було написано під впливом "Граматики словенської" М. Смотрицького. Зацікавився технологією добування корисних копалин, солеваріння, виготовлення смальти для мозаїк і кольорового скла. Збереглося понад 20 творів, виконаних Ломоносовим та його учнями (портрети, ікони, ландшафти) в мозаїчній майстерні, відкритій вченим з урахуванням київського досвіду. Серед них "Нерукотворний Спас", "Богоматір", панно "Полтавська баталія" та інші. Одночасно Ломоносов вивчав історію та географію України, знання яких виявив, зокрема, у відомій полеміці з Г.- Ф. Міллером (1749), де він наводив назви архітектурних та історичних пам'яток Києва, дніпровських порогів - Козацький, Ненаситець, імена київських князів та інших, в тому числі, перебування Ломоносова у Києво-Могилянській академії, почерпнуті в ній знання мали на молодого вченого плідний вплив і склали частину того ґрунту, на якому розвинувся згодом багатогранний талант Ломоносова - вченого, історика, географа, мовознавця, засновника нової російської мови, літератури, поезії.

Учився з граматики Смотрицького ≠ вчився в Смотрицького.

А те, що за вчителів не лише в отих нещасних Холмогорах, а по всі расєюшці довго були українці та німці, - то річ давно відома. По-простому про це писав Іван Огієнко.

Ви правий, я помилився. В моїй голові чомусь твердо "засіло", що він навчався в самого Смотрицького, а насправді по книгах М. Смотрицького. Ну що ж тепер робити? Ну не вчиняти ж мені суіцид ...

Можеш втопиться в чарці горілки, і застрелиться ковбасою...
Знайшли проблему, достойну обговорення...

Надіюся, "конфлікт" вичерпаний?

Фууууух! а то я з горя чуть не повісився.

........................................................уявляю, як-би твої "поклонники" аплодували... (І мої - теж...)...
"Не даждётесь, СУКИ"...!!!" Можеш дивуваться - "старий дід" почав готуваться до "партизанщини" в перші дні. Напакував у рюкзак, крупи і жир, зібрав аптечку, відсортував патрони з кулями і картеччю - там уже були готові "кацапобойні" - хто ж знав, що "в"язанка" згодиться не тільки на кабанів? ...Не згодилися... Однак, запас готовий, стоїть. Ти думаєш, Толя Кульгейко, мій товариш, загинув "просто так"? НІ... від нього хотіли отримать списки мисливців району! А це (в наших умовах")- партизанський загін" - Бо це люди "активні"...
У мене "ствол"" стоїть поряд з ліжком. Патрони - в стволі. Досить " "кляцнуть" "переломкою" (це для ідііотів, які зараз почнуть "срать", що я "саджу пружини"...)

В мене одна напівавтомат Ата Армс, а друга вертикалка. Патрони з кулями різних типів = картеч.

Я не дуже розуміюся в "новітнььо" мисливською зброєю...
Кулі Полєва, Майєра", і в"язанка Сабанєєва - цілком достанті...

Ломоносов і його начеб-то досягнення в науці це міф створений кацапами за наказом Катерини ІІ. У них паровоз Чєрєпанов "ізобрьол". В старому анекдоті коли італієць вказує на те що вони винайшли мінет казцап пафосно кричить "***** батюшка! Єщо Іван Грозний говоріл " Я вас в рот *** боярє і насквозь всєх віжу" і "рєнген", кстаті, тоже он ізобрьол".

👍

ой то справді велика помилка ,бо думала про слов'янську абетку шо була потім дякуючі Кирилу та Мефодію ,ото ж поспішила випередити сама себе ...

У нас, із "моравами" (чехами та словаками)- дуже древні зв"язки... Відомо з літописних джерел, що мати Володимира І - древлянська княжна Мала. А її брат, Добриня. Але мало кому відомо, що матір". Добрині, була "чехиня"! (це теж відомо з літописів). А якщо "він був нащадком княжого роду - тоді такою була і його мати...
До речі, мало кому відомо, ЧОМУ нащадки Володимира І , іменуються в "Слові о полку Ігореве", "Даждьбожими онуками"... "Даждьбожий онук" - не просте поняття... Це язичницька титулатура князя, правителя держави. Але дивно, (якщо не відома суть) це чуть про Володимира - правителя Києва... Адже він мав племінним богом Перуна! Все просто - Володимир ЗМІНИВ ДИНАСТІЮ!!! З "Перунового внука" він став "Даждьбожим"... І мав на це право - по матері... Саме цим, юридично, пояснюється скидання статуї Перуна, волочіння до Дніпра, та скидання у воду... Це була не "помста за зраду" Святослава, і не боротьба з язичництвом... Це був політичний акт, який виправдовував Древлянське повстання, під керівництвом князя Мала, і його реабілітував...

цікавилася я цією темою ,тому шо Мама моя ,казала шо ми діти Сонця та Дощю ...читала про древлян та культу Ярило , і досі вірю в те ,як казали у моєї родині , Батько Небо а Мати Земля ...а політична мотивація Русі ,часто була вимушенно показова ,бо проти нас тоді ще , були всі проти ,хо був навкруги ...🙂

Там питання і "юридичне" , і "політичне". якщо династія визнається "древлянською" - тоді "норманнська" теорія "отримання "державності" Руссю, з рук "варягів" - нонсенс! Бо яка може буть "варязька першість ", коли на троні сидить "Ніскинич" - а не "Рюрікович".?! ""Даждьбожий внук"!!! Адже Мал був "Ніскиничем"!!! А його внук - Володимир І !!!
Люблю "розминаться" у історико-юридичній" площині... І кацапів "мордой в гавно, тыкать"...

мій рід, має походження з південних країв причорномор'я , ми завжди жили на миколаївщині ,тому Сонце ,Дождь , та виноградна Лоза наші Боги 🙂...

Ми говоримо трішки про різні речі... Миколаївщина - це "уличі" з "тиверцями"... Вони були знищені печенігами, ще в часи Володимира І. Тобто, ви - "прийдешні"...
А я - потомок "черкасів". Мої предки "орали з шаблею на поясі. і самопалом за плечима"... навіть моє прізвище говорить про це... Я не збираюся "пісюнами міряться" - я просто викладаю ФАКТУРУ...

Черкащина це і наша родова гілка , Драбовський рн. не буду казати село ,і хрести козацькі є , майже вже зруйновані вітром ,та дощем ,та і совдепія руки приклала , чимало знищела ...так шо змішані ми по Україні , не треба бумати хто кого знищив , головне любити землю свою ,та не зраджувати свою душу ...

Луїзо. Мені легше... У мене бабуся пам"ять зберегла. Коли "вибили" всіх чоловіків у роду (а у нас пам"ять передавалася чоловікам дорослим, бабуся це зберегла. І мені передала - бо я був єдиний нащадок чоловічохї гілки хоч і "непрямий". (Дочка "видала" - а чого ти нам це не казав?!!!Та тому, щог радянська влада була...!!! І що ви були ЖІНКАМИ!!! Поки я вважав, що у мене буде СИН - я чекав... Зараз кинув внуку... )Мій предок - сотник Вілшанської сотні, Назар Дрига Помер від чуми. Був у полку Максима Кривоноса (Максима Вільшанського) Його потомок - Левко Дрига - -закатований у Кодні, гайдамака... Бабці моєї дядько - учасник "Холодноярської війни"... Чого я і взяв цей "нік" .Дід(рідні брата тбитого) - учитель історії Займався саме генеаогєію нашого роду.. Ховали, історію, довго... І ми до цих пір не знаємо, де лежать йіго кості..."Помер" і 1940-му...

ми своє знаємо до сьмого коліна ...але не всі ми у часи совдепії були патріотами ..тому я з дітьми бережу те шо передалося від прабабусь ,по жіночої лінії, навіть те шо рід мій, попав під репресії , ...молодіж сьогодні трохи інакша 🙂 але добре те шо , Козацькому роду ,нема переводу ...Тримаїмося !!!