Дерегуляція як щит для бізнесу. Як законопроєкт про державний нагляд має змінити підхід до перевірок?

Дерегуляція

Війну, недосконале законодавство та велику кількість дозволів підприємці назвали найбільшими перепонами для ведення бізнесу у 2025 році. Частка відповідей щодо перших двох факторів майже однакова – 60% і 56% респондентів відповідно. Якщо на війну вплинути складно, то законодавство та надмірні адміністративні вимоги можна і потрібно змінювати.

Ще одна проблема – численні перевірки: на 2026 рік від усіх держорганів їх передбачено понад 80 000. Лише Державна податкова служба проведе 4568 перевірок, а саме їх 56% компаній вважають головним викликом у взаємодії з фіскальним органом. Таке регуляторне навантаження забирає час, ресурси та управлінську увагу бізнесу, які в умовах війни критично потрібні для розвитку.

Цифровізація вже показала, що держава здатна змінити правила: електронні сервіси скоротили паперову бюрократію, зменшили прямі контакти з посадовцями та частково знизили корупційні ризики. Водночас автоматизація не вирішує системної проблеми, якщо самі регуляторні вимоги залишаються надмірними.

Саме тому на перший план виходить дерегуляція, яку часто сприймають як "скасування дозволів" або "мораторій на перевірки". Насправді це ширше поняття. У зрілій економіці дерегуляція означає зменшення зайвих адміністративних витрат бізнесу без зниження стандартів безпеки, праці, екології чи захисту споживача. Це баланс: держава контролює ризики, але не витрачає ресурси на формальні перевірки там, де ризики мінімальні або вже керовані.

Законопроєкт №14030 у цьому контексті може стати інструментом дерегуляції та змінити модель нагляду з переважно санкційної на партнерську для бізнесу. Ще 7 жовтня 2025 року Верховна Рада прийняла законопроєкт за основу в першому читанні, і він досі очікує на друге.

Чому дерегуляція важлива для бізнесу і розвитку країни

Для України дерегуляція є частиною міжнародної рамки реформ. Паралельно з євроінтеграцією країна рухається до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), де існує принцип: правила готують регулятори, але оцінює їхню якість і вплив на бізнес незалежна інституція, не зацікавлена у просуванні власних рішень.

В Україні таку роль виконує Державна регуляторна служба (ДРС). Законопроєкт №14030 посилює її інституційну роль: після ухвалення ДРС стане арбітром для бізнесу, який контролює ризики, але не зацікавлений у збільшенні кількості перевірок.

Якщо функції ДРС передадуть органам, що одночасно формують політику та здійснюють контроль, держава втратить інституційний запобіжник від конфлікту інтересів. У такій моделі бізнес опиняється в ситуації, коли "арбітр" і "контролер" – це один і той самий суб’єкт, що суперечить підходам ЄС та ОЕСР.

Окремий вимір – програма фінансової підтримки ЄС на 2024–2027 роки Ukraine Facility. Її умови прямо пов’язані з реформами, зокрема з поліпшенням регуляторного середовища та модернізацією державного нагляду. Відбудова і модернізація відбуваються там, де інвестор знає, яких перевірок чекати та скільки процедур потрібно пройти. Якщо держава прагне швидких інвестицій і запуску проєктів, вона має забезпечити прогнозовані правила контролю.

У чому суть законопроєкту

Законопроєкт №14030 "Про основні засади державного нагляду (контролю)" продовжує цю логіку, пропонуючи перетворити систему нагляду з каральної на партнерську. Перевірки мають стати інструментом допомоги, попередження та розвитку бізнесу. Очікується, що після ухвалення законопроєкту кількість планових перевірок скоротиться на 30%, а час реагування бізнесу на зауваження – удвічі.

Цінність законопроєкту також у зміні архітектури державного нагляду: більше прозорості, електронної фіксації процесів, менше "ручного" втручання та більше стимулів для добровільного дотримання вимог.

Законопроєкт передбачає такі основні інструменти:

• Цифровізація через інтегровану систему та електронний кабінет. Для бізнесу це означає, що планування, комунікація, документообіг і результати перевірок переходять у керовану систему, де менше місця для маніпуляцій, зменшення часу і витрат на паперові процедури.Для держави така система означає централізовану аналітику: можливість бачити, хто і кого перевіряє, які ризики домінують і де виникає дублювання контрольних заходів.
• Рейтингування компаній для планування перевірок. Логіка проста: бізнес, який системно дотримується вимог і має низький ризиковий профіль, повинен рідше потрапляти під контроль. Водночас критерії рейтингу мають бути публічними, а процедура – передбачуваною: компанія повинна розуміти, як виправити дані та як оскаржити рішення.
• Посилення комплексного підходу до перевірок. Якщо підприємство підлягає нагляду кількох органів, система має стимулювати комплексний захід, а не "чергу" з інспекцій. Так бізнес отримуватиме менше повторюваних візитів, паралельних вимог і витрат на супровід, а держава – економію ресурсів і зменшення сумбуру в плануванні.
• Аудит як комплаєнс-інструмент. Спершу компанія отримує оцінку та рекомендації, потім перевіряється виконання, і лише після цього формується висновок. Позитивний висновок може зменшити ймовірність планових перевірок, створюючи стимул для інвестицій у комплаєнс.
• Двоетапна процедура оскарження рішень. Спершу бізнес може звернутися до внутрішньої ради при органі нагляду для розгляду свого випадку, а у разі незадоволення – до незалежного органу або суду. Ця процедура забезпечує формальну прозорість і регламентований порядок оскарження рішень.

Нова модель державного контролю

Звісно, жоден законопроєкт не гарантує миттєвого ефекту. Дерегуляція працює лише тоді, коли підзаконні акти, ІТ-реалізація і практика органів контролю підпорядковані одній меті – зменшенню адміністративного тягаря при збереженні стандартів. Саме тому важливо передбачити прозорі критерії рейтингу, правила доступу до даних, захист конфіденційної інформації, процедури оскарження та незалежний аудит.

Україні потрібна нова модель державного контролю, сумісна з відбудовою та інтеграцією до ЄС. І прийняття законопроєкту №14030 може одночасно закріпити виконання Ukraine Facility у частині регуляторної реформи, зменшити дублювання перевірок, перевести контроль у цифрові процеси та підсилити інституційну спроможність ДРС як незалежного координатора дерегуляції. Це допоможе сформувати в Україні економічне середовище, де бізнес інвестує, зростає і створює робочі місця.

Ці реформи – частина умов фінансування від ЄС і ключовий показник здатності України забезпечувати прозорі та передбачувані правила гри для бізнесу.