Один працівник у металургії забезпечує роботою ще вісьмох: Чому Україна має будувати економіку на індустріальному фундаменті
Роль промисловості у зміцненні економіки та відбудові країни стала ключовою темою Західноукраїнського бізнес-форуму в Івано-Франківську, який об'єднав представників бізнесу, влади та інвестиційних структур. Адже навіть зараз, в умовах війни та втрати підприємств, гірничо-металургійний комплекс разом із суміжними галузями створює близько 6% ВВП.
Як розповів начальник управління координації зовнішніх проєктів офісу генерального директора групи "Метінвест" Сергій Скорбун, який взяв участь у панелі "Сильна промисловість – драйвер економічного зростання", до повномасштабної війни гірничо-металургійний комплекс разом із суміжними галузями створював близько 10% ВВП України.
Однак, за його словами, за останні два роки частка знизилася до 5,5-5,7% через втрату ключових виробничих потужностей на сході країни.
"Метінвест" у війні втратив металургійні комбінати в Маріуполі та Авдіївський коксохім і був змушений призупинити роботу Покровської вугільної групи. Усі ці підприємства були частиною єдиного виробничого ланцюга, що забезпечував роботу тисяч людей і мільярдні експортні надходження.
За словами Скорбуна, один працівник у металургії створює до восьми робочих місць у суміжних секторах – транспорті, енергетиці, машинобудуванні, сервісах. У гірничодобувній галузі цей показник становить 1:4.
Тому кожне робоче місце в індустрії – це мультиплікатор економічної стабільності. Проте для розвитку промисловості потрібні ключові умови: стабільна тарифна й податкова політика, доступ до ринків та зрозумілі правила гри для інвесторів.
Скорбун звернув увагу, що тарифи на вантажні залізничні перевезення в Україні вже вищі, ніж у Польщі чи Словаччині. Причина – перехресне субсидування пасажирських перевезень за рахунок промислових вантажів. За європейськими стандартами такі послуги мають фінансуватися державою через механізми Public Service Obligation (PSO) – коли держава замовляє суспільно важливу послугу і компенсує її вартість.
Інша важлива передумова – доступ до європейських ринків, що є основним експортним напрямком української металургії. Для цього необхідна підтримка держави у просуванні національних виробників і збереженні конкурентних позицій на європейському ринку.
Скорбун нагадав, що зараз українська промисловість стоїть на порозі декарбонізації – переходу до виробництва сталі з мінімальними викидами CO2. Для цього потрібні мільярдні інвестиції та перехід на електросталеплавильні технології.
"Ми маємо величезні запаси залізорудної сировини, яких практично немає в Європі. Це створює можливість стратегічної синергії – українська сировина та європейські інвестиції у "зелену" металургію", – підкреслив Скорбун.
Він додав, що стабільна промислова політика, залучення міжнародного фінансування та державні гарантії безпеки дадуть змогу подвоїти виробництво і зробити промисловість основою повоєнного економічного відновлення.
Нагадаємо, за п'ять років найбільші металургійні підприємства України сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або $6,2 млрд. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів.
раніше Європейська бізнес асоціація також закликала уряд передбачити у держбюджеті на 2026 рік компенсацію для "Укрзалізниці" за збиткові пасажирські перевезення, щоб уникнути чергового перекладення цих збитків на вантажовідправників.
У ЄБА підкреслили, що модель крос-субсидування суперечить європейській практиці та знижує конкурентоздатність вантажовласників. Також там порадили скасувати земельний податок для "Укрзалізниці", адже його не існує у жодній розвинутій країні.
І годує один добру сотню людей.