Адаптація робочих місць для ветеранів з інвалідністю: досвід "Інтерпайпу"
Для ветеранів, які повертаються після поранень, робота часто стає точкою опори – або ж черговим випробуванням, якщо роботодавець не готовий адаптуватися. У промисловості реінтегрувати ветерана з інвалідністю непросто: через умови праці існує багато об’єктивних вимог до стану здоров’я, а робоче місце не завжди можна адаптувати. Проте такий досвід в Україні вже є.
Як долають цю проблему в компанії "Інтерпайп" Віктора Пінчука, розповідає "Українська правда".
До великої війни Костянтин Кравченко працював інженером з ремонту електрообладнання на брухтозаготівельному виробництві. Обслуговував електрогідравлічні прес-ножиці – великі машини, які ріжуть металобрухт і готують його для подальшої переплавки.
Робота на ногах і доволі складна фізично. Влітку 2022 року пішов добровольцем на фронт. Служив на Харківщині, потім біля Куп’янська, Борової, згодом – під Бахмутом, у районі Кліщіївки й Андріївки.
Під час бойового завдання отримав опіки та осколкові поранення ноги. Лікарі довго намагалися зберегти кінцівку, але не вдалося. Вже в госпіталі розумів, що на довоєнну роботу повернутися не зможе. Проте на заводі зробили певні кадрові перестановки і запропонували ветерану інженерну посаду з ремонту високовольтного обладнання. Він зауважує, що це більше кабінетна робота, яка передбачає координацію підрядників, перевірку та заповнення технічної документації.
"Сьогодні я знову ходжу на роботу – і це для мене дуже важливо. Після кількох місяців удома я зрозумів, що без справи можна просто зійти з розуму. Робота дає відчуття нормального життя: спілкування, відповідальність, зарплату, рух уперед", ‒ розповідає Костянтин.
Історія чоловіка – один з випадків. В компанії таких кілька десятків.
"Під час реінтеграції ветерана з інвалідністю в промисловій компанії часто не стоїть питання адаптації довоєнного робочого місця, адже робота в основних виробничих процесах передбачає і фізичне навантаження, і позмінну роботу, і наявність великої кількості можливих тригерів в цехах. Тому кожному такому оборонцю ми або підбираємо нове робоче місце всередині компанії, пропонуючи навчання та підтримку, або обговорюємо прийнятний робочий графік, довжину зміни та оновлення функціоналу посади. Цей процес – завжди діалог з ветераном. Ми намагаємось разом знайти рішення, яке врахує і досвід ветерана, цивільний та військовий, і його фізичні можливості, і амбіції, і потреби виробництва. Адже повноцінна реінтеграція без професійної реалізації неможлива. Також дуже велику увагу приділяємо фізичній та емоційній реабілітації, залежно від конкретного випадку це можуть бути паралельні або послідовні процеси", ‒ поділилась Людмила Новак, директорка з комунікацій "Інтерпайп" та кураторка корпоративної патронатної служби.
Як повідомлялося, троє з чотирьох оборонців повертаються на роботу в компанію "Інтерпайп" Віктора Пінчука після демобілізації. Водночас загальна статистика по країні свідчить, що на довоєнну роботу з чотирьох ветеранів повертається лише один, максимум ‒ двоє.
Як повідомлялося, корпоративну патронатну службу компанії "Інтерпайп" визнали найефективнішою в країні. Вона опікується своїми військовими, ветеранами, а також родинами загиблих, зниклих без вісті та полонених співробітників ‒ це понад 1700 людей.
