"Хрущовки" та необов’язковість укриттів. Що насправді прописано в законі "про бомбосховища"

Автор: Ольга Прокопишина

БізнесЦензор проаналізував "Закон про укриття" та з’ясував, хто відповідатиме за організацію укриттів в Україні та чи зобов’язали забудовників організовувати бомбосховища для мешканців новобудов.

В серпні Президент Володимир Зеленський підписав закон про бомбосховища у новобудовах. Він вступає в дію 24 жовтні. Автором та лобістом закону була голова партії "Слуга народу" Олена Шуляк.

Попри свою неформальну назву, закон не передбачає обов'язку для забудовників створювати укриття в кожній новобудові. Натомість надає будівельним компаніям низку преференцій. Наприклад, необмежено будувати будинки за типовими проектами.

Типовий проект — це десятки тисяч будинків низької якості, які були побудовані в Радянському союзі та експлуатуються до цього часу. Вони отримали назву "хрущовки" і "панельки".

БізнесЦензор проаналізував Закон № 7398 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій" та з’ясував, хто відповідатиме за організацію укриттів в Україні та чи зобов’язали забудовників організовувати бомбосховища для мешканців новобудов.

Закон № 7398 співавторства голови партії "Слуги народу" в парламенті Олени Шуляк був схвалений у Верховній Раді 29 липня. Президент підписав його 22 серпня. Закон має набрати чинності 24 жовтня. До того часу Кабмін мусить розробити підзаконні акти.

У пояснювальній записці до проєкту йдеться про те, що в Україні система цивільного захисту населення від бойових дій вкрай обмежена, в переважній більшості складається з самих простих укриттів.

Ними виступають цокольні або підвальні приміщення (підвали в багатоквартирних будинках і навчальних закладах, паркінги тощо), в яких можливе перебування на короткий час "з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників".

Такі укриття не обладнані евакуаційними виходами, не мають водопостачання, не пристосовані для зберігання продуктів. Вони не можуть забезпечити захист населення від ризиків, пов’язаних з бойовими діями, особливо зважаючи на відверто варварський характер ведення війни.

Автор закону Шуляк вирішити цю задачу пропонує наступним чином:

1. визначити, що містобудівна документація повинна містити розділ про інженерно-технічні заходи цивільного захисту. І затверджувати містобудівну документацію за відсутності такого розділу забороняється;

2. передбачити, що обмеження передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам не поширюються на випадки будівництва окремо розташованих захисних споруд цивільного захисту;

3. встановити, що проектна документація на будівництво об’єктів, на яких постійно перебуватимуть понад 50 осіб або періодично перебуватимуть понад 100 осіб, повинна мати розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту, що мають бути доступні для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

4. Ввести поняття "проєктна документація повторного використання" та встановити порядок її експертної оцінки;

5. врегулювати джерела фінансування утримання захисних споруд цивільного захисту;

6. встановити строки приведення у готовність до прийому населення захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів незалежно від форми власності;

7. передбачити істотні умови договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, та підстави для його розірвання у односторонньому порядку;

8. уточнити перелік осіб, на яких покладається обов’язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд.

Хто відповідає за наявність укриттів та їх стан?

Якщо читати закон з кінця, то впродовж одного місяця з дня набуття чинності, органи місцевого самоврядування на територіях, за які вони відповідають, мають розробити та затвердити плани розміщення і укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту, спорудах подвійного призначення, найпростіших укриттях.

Забезпечити необхідну кількість місць у таких спорудах зважаючи на чисельність населення.

А для органів місцевого самоврядування, начальників військово-цивільних/військових адміністрацій, на тимчасово окупованих територіях строк в один місяць на створення захисних споруд починають відраховуватись з дня їх деокупації.

Наскільки реально за такий строк створити мережу сучасних сховищ навіть при наявності фінансування? Наскільки це можливо на тільки-но деокупованих територіях, де часто повністю зруйнована критична інфраструктура, відсутнє газопостачання, опалення, світло? Питання риторичне.

В законі джерела коштів, за які місцеве самоврядування має забезпечити громадам сучасні сховища, не зазначені взагалі.

В іншому розділі закону зазначено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об’єктів до використання покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи ( Державна служба України з надзвичайних ситуацій) спільно з місцевими адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Хто утримує захисні споруди?

За новим законом, утримувати у готовності захисні споруди мають їх власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Чи зобов’язані забудовники будувати захисні споруди в новобудовах?

Закон цього не вимагає. Містобудівна документація на рівні району, міста мають містить розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту території. Затвердження містобудівної документації на місцевому рівні за відсутності такого розділу забороняється.

Проектна документація на будівництво будинку, де постійно перебуватимуть понад 50 осіб або періодично перебуватимуть понад 100 осіб, обов’язково має містити розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, у складі якого може передбачатися будівництво захисних споруд цивільного захисту (а може і не передбачатися) або споруд подвійного призначення (таким може виступати, наприклад, підземний паркінг).

Проектні рішення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту мають забезпечувати дотримання вимог доступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

В новому законі з’являється поняття "проєктна документація повторного використання".

Яке відношення проєктна документація повторного використання має до об’єктів цивільного захисту?

Прямого відношення до створення захисних споруд така документація повторного використання не має.

За законом, проект повторного використання у будівництві – це документація, яка включає архітектурно-планувальні, конструктивні, технічні та технологічні рішення для багаторазового використання при розробленні проектної документації на будівництво (об’єктів або їх відокремлених частин), має експертну оцінку з позитивним висновком.

Тобто під такі об’єкти будівництва цілком підпадають типові житлові будинки, їх використання спрощує та здешевлює зведення об’єктів для забудовників.

"На мою думку, це закон про хрущовки. Тобто - проєкти повторного використання. А те, що деякі народні депутати, типу Олени Шуляк, називають закон про одне, а запаковують туди зовсім інше – хіба, новина?", - розказала в інтерв’ю Цензору.НЕТ заступниця голови Архітектурної палати Анна Кирій, - "Втілюється заповітна мрія забудовників: замовити один проєкт, зробити його типовим, забрати собі майнові права інтелектуальної власності, (проти чого виступала Спілка архітекторів та Архітектурна палата весь минулий рік), і тиражувати його по всій Україні. Бо забудовникам це зручно і це швидкі гроші. Привіт, Радянський Союз".

За словами експерта з проблемних питань землекористування та містобудування Георгія Могильного, насправді при масштабній відбудові зруйнованих жилих кварталів у країні типові проєкти частково полегшують питання фінансування.

"З точки зору розвитку міст та їх архітектури – це погано, а з точки зору контролю за використанням коштів типовий проєкт може покращити ситуацію, бо в багатьох регіонах буде будуватись типовий проєкт, буде база для порівняння розмірів фінансування. Поки фінальної версії підзаконних актів немає, тому не можна щось сказати напевне", - говорить Могильний.

Окрім того закон "про бомбосховища" містить норму, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року після його припинення чи скасування, електрична енергія, що споживається у прийнятому в експлуатацію закінченому будівництвом багатоквартирному будинку (чи окремої черзі, пусковому комплексі), щодо якого не завершена процедура приєднання до електричних мереж, оплачується за ціною побутових споживачів.

За словами Могильного, норми в законі в тому числі про підключення комунікацій, розроблялись в інтересах забудовників.

А, насправді, для вирішення питань з бомбосховищами, що вирішувалось з початком російського наступу на рівні Мінрегіону і Кабінету Міністрів, цей закон взагалі не потрібен.

"Вимоги до бомбосховищ вкладають в державні будівельні норми (ДБН), які затверджує Мінрегіон. Вони швидко прийняли б нові порядки саме для воєнного часу, щоб вони швидко набирали чинність. Цей закон "про бомбосховища" приймали 6 місяців, тільки 24 жовтня він набирає чинності, і розповсюджується виключно на будівництва, що будуть брати дозвіл після набрання чинності закону, тобто шалена кількість забудовників отримала дозвіл на будівництва, які взагалі нічого не передбачає", - пояснює Могильний.