"В Одеському порту всі впевнені, що у Грози та Науменка просто хотіли відібрати бізнес", – перший директор терміналу "Олімпекс Купе" Віктор Юханов
Позиція
Боротьба за одеський зерновий термінал "Олімпекс Купе", яка триває вже два з половиною роки, минулого тижня перейшла в нову фазу.
Кредитори Argentem Creek Partners і Innovatus Structured Finance заявляють, що Верховний Суд передав зерновий термінал GNT Group їм. Своєю чергою у GNT Group це заперечують, зазначаючи, що Верховний Суд не ухвалював жодного рішення з цього приводу і взагалі це питання не розглядав.
Натомість у GNT Group стверджують, що в міжнародних судах ситуація складається не на користь Argentem та Innovatus. Зокрема, GNT отримала рішення швейцарського суду, яке блокує спроби кредиторів встановити контроль над компанією Omega Terminal S.A., а минулого тижня Апеляційний суд Дубаю визнав незаконним призначення кредиторами ліквідаторів та директорів в одну з торговельно-холдингових компаній групи, заявили в компанії.
На переконання GNT Group, таким чином розпочався "відкат" судових рішень попередніх років, які дозволили Argentem та Innovatus взяти під контроль холдингову компанію GNT Group на Кіпрі, запустити процедуру ліквідації головного активу групи в Україні — Olimpex Coupe International, отримати контроль над рахунками GNT Group і призначити директорів до інших компаній групи.
У GNT Group сподіваються, що будуть оскаржені та скасовані й інші угоди з активами компанії, проведені під контролем кредиторів.
Засновники GNT Group Сергій Гроза та Володимир Науменко погоджуються, що взяті до війни кредити група має повернути. Вони також визнають затримки з погашенням позик через блокаду українських портів у першій половині 2022 року.
Водночас вони заперечують висунуті правоохоронцями звинувачення у шахрайстві та звинувачують кредиторів у привласнення активів, стверджуючи, що їх вартість у чотири рази перевищує суму кредиту.
Кілька тижнів тому Сергій Гроза в інтерв’ю Цензор.НЕТ розповів про історію створення терміналу та обставини, які призвели до конфлікту з фондами Argentem і Innovatus.
Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Віктором Юхановим – відомим серед підприємців в Одеському порту управлінцем та людиною, яка тридцять років тому створювала головний актив GNT Group – термінал "Олімпекс Купе".
– Вікторе Анатолійовичу, вас називають одним із найближчих до Грози та Науменка людей. Ви пропрацювали з ними багато років. З чого все починалося?
– Я прийшов до Одеського порту у 1981 році після інституту. У 1995 році мене запросили очолити термінал "Олімпекс Купе". Я повністю запускав цей проєкт, збирав команду, з якою досі спілкуюсь. Ми працювали з хімічною продукцією, яка спочатку надходила з Новомосковська, пізніше добрива постачалися з Черкаського хімічного заводу.
Згодом ціни на добрива впали, конкуренція серед стивідорів посилилась. "Хімічна" тема почала занепадати. Я познайомився з Науменком, і він запропонував перейти на роботу з брухтом чорних металів. Тоді Гроза та Науменко входили до трійки найбільших експортерів металобрухту в Україні.
У 2004 році Гроза і Науменко купили "Олімпекс Купе" та запропонували мені залишитися. Ми поступово запустили зерновий напрям. Із роками частка зерна зростала, й у певний момент агропродукція стала домінуючою.
З 2019 року я почав займатись власним бізнесом, консультувати різні інвестиційні проєкти. Мені вже 66 років, пора, як то кажуть, дати дорогу молодим. Але я уважно стежу за всім, що відбувається в Одеському порту та на "Олімпекс Купе" – там працюють чудові фахівці, яких я знаю вже 20-30 років.
– Конфлікт навколо GNT Group Сергія Грози та Володимира Науменка зараз переходить на новий етап. Офіс Генерального прокурора опублікував заяву. Сам Сергій Гроза вперше дав велике інтерв’ю, заявивши, що Науменка безпідставно кинули за ґрати й тримають у заручниках. Як ви та ваші колеги оцінюєте те, що відбувається?
– Володимир Науменко – відома фігура в галузі. Коли у 2022 році спалахнув конфлікт із кредиторами, було відкрито кримінальне провадження – всі запитували: що відбувається? Наскільки мені відомо, до початку повномасштабної війни Гроза та Науменко фактично погодили питання щодо повернення фінансування від Argentem (ACP) і Innovatus (ICP).
Фінансові питання мали остаточно вирішитись у лютому 2022 року. Навіщо й кого було обманювати? Це ж не вперше, коли одного інвестора змінює інший. Просто війна зруйнувала всі плани. Пів року Велика Одеса була повністю заблокована. На території комплексу зберігався великий обсяг зерна, яке почало псуватись. Портові елеватори не призначені для тривалого зберігання зерна. На відміну від лінійних елеваторів, у них немає можливості додаткового очищення та сушіння – вони розраховані на максимальну обіговість.
Щоб не зіпсувати обладнання та не мати потім проблем з його очищенням, було ухвалене рішення продати зерно, хоч і за наднизькою ціною. Інакше воно би повністю зіпсувалося та стало непридатним навіть для корму худобі.
Але кредитори зачепилися саме за факт реалізації цього зерна. Та хіба краще було знищити обладнання? Я не розумію, де тут кримінал. Керівництво терміналу діяло так, як діяв би будь-хто на їхньому місці – зберігали колектив і обладнання. Доходів не було, а Гроза з Науменком змушені були платити зарплати людям. Науменко робив усе можливе, щоб працівники мали на що жити й щоб не втратити фахівців.
– Чому, на вашу думку, Argentem (ACP) і Innovatus (ICP) відмовились від реструктуризації боргів?
– Адекватний інвестор, звісно, пішов би назустріч. Я й досі спілкуюсь із пулом генеральних директорів і власників стивідорних компаній, із керівництвом Одеського порту. У всіх – повне нерозуміння. У жодної компанії не виникло конфлікту з кредиторами на початку війни. Як у такий момент можна було ще сильніше затягувати зашморг на шиї? Усе зупинилось, усі думали, як допомогти країні, військовим, як зберегти обладнання та колектив під час цих бомбардувань.
По Одеському порту прилетіла не одна ракета, і вони досі прилітають. Інвестори взяли паузу, чудово розуміючи, що тиснути на бізнес, який фізично не може продовжувати платежі, – це нерозумно.
Коли з’явилася вода і робота поступово почала відновлюватись, Гроза з Науменком намагалися вирішити все конструктивно. Але, як я розумію, інша сторона скористалась ситуацією. Стало очевидно, що справжня мета цих людей – інша: зачепитись за щось, щоб затиснути підприємство в кут і за безцінь, утричі дешевше, забрати актив.
– За словами Грози, до війни комплекс оцінювався у $360 мільйонів…
– Це унікальний комплекс. Ми дуже скрупульозно підходили до його проєктування, залучали найкращих спеціалістів, впроваджували найсучасніші технології. Будівництво тривало понад 10 років – у міру надходження фінансування. Було чотири етапи. Перший дозволив вийти на обсяги зберігання 68 тисяч тонн, на другому етапі досягли приблизно 120 тисяч тонн. Після четвертого – довели потужності комплексу до 180 тисяч тонн.
Було встановлено другу навантажувальну машину, яка працювала на причалах. До нас приїжджали президенти, прем’єри. Усі були в захваті.
Ще десять років тому значна частина зернових експортувалася неналежної якості. Було багато фермерів, які відвантажували продукцію прямо з полів – без очищення, без сушіння. Потрібно було створити проміжний хаб для прийому зерна. За кредитні кошти ЄБРР ми збудували на в’їзді до порту на трьох гектарах землі очистно-сушильний комплекс. Нам пішли назустріч і дозволили реалізувати інвестпроєкт на державній орендованій землі.
Окрім термінала безпосередньо в порту, Науменко придбав автопарк, орендував низку елеваторів по всій Україні – там ми приймали агропродукцію.
Це був не просто елеватор у порту, а цілий конгломерат, що займався закупівлею, збором продукції, її логістикою, перевалкою та експортом. Саме тому така висока вартість активу.
– Argentem з’явився вже після вашого виходу з компанії?
– Так, буквально наступного року. Попередні кредитори пішли, і, вочевидь, до Грози та Науменка звернулися з подібною пропозицією – почати роботу з цими фондами, але вони пропонували дуже високі відсоткові ставки. Швейцарські банки надавали нам фінансування під 6%, Argentem, наскільки я чув, – під 15%.
Певний час таку ставку можна тягнути, якщо є фінанси на закупівлю зерна. Розрахунок Науменка був абсолютно раціональним – закрити угоду з CHS, де були дуже стислі терміни оплати, і знайти нового стратегічного партнера з фінансуванням під 6-7% річних. Вони погодились на пропозицію Argentem з надією знайти такого інвестора – і фактично це питання було вирішене, я це точно знаю.
– Сергій Гроза вважає, що комплекс у порту неможливо ефективно використовувати частинами. Кредитори можуть його знищити, але не управляти ним. Наскільки це відповідає дійсності?
– Комплекс ділиться на багато кластерів. Якщо від’єднати хоча б один – усе інше зупиняється. Перше – це електропостачання, без нього комплекс мертвий. Друге – це прийом вантажів із вагонів та автівок. Третє – транспортерні лінії, що подають вантажі із силосів на причал. На причалі – навантажувальні машини, які безпосередньо із транспортерів завантажують судна. Якщо ви не контролюєте залізничний вузол – зупинився прийом вантажів. І так далі. Розрив виробничого ланцюга – і комплекс паралізований.
Кредитори отримали валізу без ручки. Дуже важку валізу. Це складний механізм. Усе автоматизовано, але якщо прийдуть люди, які в цьому не розуміються — усе швидко вийде з ладу. У Грози й Науменка є колектив, який вони формували десятиліттями. А з того боку? З Грозою й Науменком піде й уся команда.
– Чи реально зараз знайти людей для управління комплексом?
– Не думаю. Можна найняти сторонніх людей. Але навіть якщо вони професіонали в елеваторному бізнесі – освоїти управління цим комплексом дуже складно. Це не простий елеватор із двома силосами. Зараз фахівців взагалі бракує. Хтось виїхав, багато хто переховується, сидить вдома, не виходить.
Припустімо, за пів року або рік вони таки зберуть команду, навчать її. А хто весь цей час буде платити за оренду площ? Це десятки мільйонів гривень. Порт довго на це не дивитиметься – просто розірве відносини, і тоді взагалі не буде доступу до причалу. Залишиться елеватор без доступу до води. А це підприємство, яке щомісяця обробляє близько 400 тисяч тонн вантажів.
– Гроза заявляє, що його партнера Науменка фактично взяли в заручники. Шо Ви про це думаєте ?
– Володимир Науменко – надзвичайно талановита людина. У 14 років він був кандидатом у майстри спорту з шахів. Підприємець від Бога, який завжди знаходив рішення найскладніших завдань. Він закоханий у свою справу. Я ніколи б не повірив, що він може кинути свій комплекс і виїхати.
Володя боротиметься до останнього. Саме тому, мабуть, інша сторона конфлікту перейшла до таких нелюдських методів боротьби. У Науменка серйозне захворювання, у нього встановлено 16 стентів – кинути Володю за ґрати, – це фактично те саме, що намагатися його фізично знищити.
