Війна дронів і війна бюджетів: Хто переможе у 2026 році?
Індустрія дронів
Швидкий розвиток безпілотних технологій в Україні обумовив зміни у логіці фінансування і закупівель, щоб інноваційні рішення, яких потребує країна в стані війни, чимскоріш опинялись на полі бою.
Якщо в 2022 році через систему Prozorro було придбано дронів на 219 млн грн, то вже в 2023-му цей показник зріс до 2,6 млрд грн, а 2024 року на закупівлю безпілотників через електронну систему витратили вшестеро більше – 15,4 млрд грн.
"2024 рік став для українських виробників БпЛА фінансовим трампліном і водночас точкою неповернення: індустрія дронів остаточно сформувалась як окрема ланка ОПК України. Це був рік швидкого масштабування – інвестиції в людей, лінії, компоненти, R&D тощо. Багато хто очікував, що ця хвиля автоматично перекотиться на 2025-й, і ринок залишиться законтрактованим державою за інерцією. Саме тому частина компаній розгорнула нові потужності під прогнозоване продовження державних закупівель", – розповідають у компанії DEVIRO.
Читайте також: Епоха українських дронів, що змінила війну. Як безпілотники розвивались на полі бою
За підрахунками Київської школи економіки, станом на 2025-й Україна може виробляти до 10 млн безпілотників різних типів щорічно та створювати нові рішення в цій галузі, зміцнюючи статус "дронової держави". Але 2025 рік показав іншу реальність: державі було важко забезпечити контрактами виробників. Обсяг замовлень виявився нижчим за можливості виробничих ліній.
"Це змусило ринок подорослішати. Фактично ми перейшли від фази гіперзростання до фази пошуку більш стійкої, диверсифікованої моделі. Саме в цьому й полягає головний урок року, що минає: виробник дронів має бути не лише інженером, а й гнучким гравцем ринку з кількома каналами збуту, різними клієнтами та продуктами під різні завдання", – наголошують в DEVIRO.
Проте розвивати канали збуту всередині країни стає для виробників дедалі складніше. А розблокування експорту цьогоріч так і не відбулося. Хоча аналітики КШЕ та профільні асоціації наголошують, що вітчизняні підприємства здатні виготовляти дронів стільки, скільки потрібно для покриття національної потреби та задоволення попиту на зовнішніх ринках.
Читайте також: Експорт зброї "для своїх"? Що стоїть за заявами президента та чого насправді очікує галузь
Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" дослідив, як змінювалося питання фінансів у розвитку галузі, та які очікування виробники й кінцеві споживачі безпілотників покладають на 2026 рік.
Ринок навчився жити в умовах конкуренції за покупця і якість продукту
Змінювати ландшафт закупівлі дронів уряд почав у березні 2023 року, ухваливши постанову №256 "Про реалізацію експериментального проєкту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва".
Цей експериментальний проєкт запропонували тодішнє Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості та Міністерство цифрової трансформації. Його головна мета – спростити оборонні закупівлі для забезпечення потреб сектору безпеки й оборони, зокрема в умовах воєнного стану, шляхом тимчасового звільнення від певних норм контролю, ціноутворення та платежів. Це дозволило швидше закуповувати техніку без зайвої бюрократії, з фокусом на вітчизняних виробниках.
Експериментальний проєкт мав тривати до березня 2025 року, утім у грудні 2024-го уряд остаточно врегулював порядок закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їхніх складових до кінця дії воєнного стану, тобто на постійній основі. Для цього Кабмін вніс зміни в постанову №1275, яка наразі є ключовим документом у питанні здійснення оборонних закупівель загалом і дронів зокрема.
Наприклад, зʼявилося поняття рамкової угоди, яку ще називають динамічною системою закупівель. Це двоетапна процедура, яку здійснюють Агенція оборонних закупівель (АОЗ), Державний оператор тилу (ДОТ) та Держспецзвʼязку. У ній замовник проводить електронні торги серед тих учасників, яких уже перевірив і кваліфікував. Постачальники можуть подавати заявки на участь у кваліфікаційному відборі протягом усього періоду дії рамки. Частина інформації в таких закупівлях доступна лише замовнику та їхнім учасникам.
Це зокрема відкрило шлях до децентралізації закупівель безпілотників і систем РЕБ та запуску таких майданчиків, як Brave1 Market і DOT-Chain Defence, що запрацювали в 2025 році.
Читайте також: Як DOT-Chain Defence змінює правила гри для індустрії дронів в Україні
"Децентралізація – одне з найбільш ефективних рішень у частині закупівель. Вона значно зняла бюрократію, додала свободи закупівельникам і збільшила конкуренцію серед виробників, адже закупівельники отримали право обирати, чиї вироби їм підходять якнайкраще", – кажуть в компанії "Дикі Шершні".
За словами генерального директора "Українського бронетехніки" Владислава Бельбаса, конкуренція зменшує ціну та покращує якість.
"Це аксіома. Тому чим більшою буде конкуренція, тим кращою буде якість", – наголошує він.
"Фінансовий ландшафт 2025-го змістився. Зросла частка прямих контрактів із бойовими бригадами та військовими частинами до 50% – і це стратегічно правильно. Адже кінцевий замовник нашого продукту – боєць і командир, які оберуть ефективність та результативність на полі бою. Паралельно з’явилися нові інструменти продажу через державні маркетплейси, як Brave1 Market, що почали формувати більш прозорий і швидкий механізм закупівель. Додалися й зовнішні джерела фінансування: суттєва підтримка ЄС, прямі контракти та програми від країн-партнерів. У підсумку 2025-й – це рік, коли ринок навчився жити в умовах конкуренції за покупця і якість продукту, а не лише за бюджетні кошти", – додають в DEVIRO.
Наприклад, станом на початок грудня підрозділи Сил оборони, за словами першого віцепрем’єра – міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, вже замовили через Brave1 Market 148 тис. товарів на суму 8,5 млрд грн. Одна з переваг маркетплейсу – можливість замовляти необхідні вироби за е-Бали, які нараховуються підрозділам за верифіковані знищення цілей.
"Виробники мають можливість пропонувати свою продукцію на Brave1 Market та за е-Бали. І якщо вона конкурента, то замовлення будуть", – наголошують в "Диких Шершнях".
До речі, Кабінет Міністрів вніс зміни до Порядку оборонних закупівель на період воєнного стану, дозволивши державним замовникам укладати довгострокові контракти на закупівлю зброї за бюджетні кошти терміном до трьох років. Рішення ухвалене на виконання доручень Ставки Верховного Головнокомандувача.
Внесені зміни також передбачають новий підхід до передоплати за оборонними контрактами.
"Оновлено підхід до передоплати. Її розмір і строки тепер прив’язані до етапів виконання робіт. Це дозволяє фінансувати виробництво ритмічно, без зупинок і касових розривів. Так створюємо умови для запуску нових виробництв і розвитку наявних потужностей оборонно-промислового комплексу", – пояснила премʼєр-міністерка Юлія Свириденко.
Децентралізацію закупівель потрібно масштабувати
Децентралізація закупівель – те, чого потребує фронт. Адже, як кажуть військовослужбовці, розподіл техніки відбувається не враховуючи інтенсивність бойових дій або площу смуг оборони, які тримають окремі підрозділи. Тим паче не враховуються потреби фахових підрозділів.
"Треба брати до уваги відгуки підрозділів і треба хоча б у відсотковому еквіваленті розподіляти кошти або засоби. Умовно кажучи, якщо підрозділ тримає 15% смуги оборони України, то він має й отримувати відповідне забезпечення. До того ж, має значення різновид засобів, які надаються. Недостатньо самих лише FPV, бо зараз атаки комбіновані. Потрібні і бомбери, і мідлстрайки, і діпстрайки, якщо ми дійсно хочемо впливати якось на поле бою.
Я не можу сказати, що є зміни, в яких відчувається фаховість, тобто нагору не береться до уваги інформація знизу, щоби правильно розпоряджатись. Було б значно прозоріше, якби забезпечення видавалось безпосередньо на підрозділи, які б уже самі собі визначали, які їм засоби потрібні, якої якості, якого виробника тощо. А не схема, за якої є виробники, держава, ще якісь люди, а тільки вже потім підрозділи", – наводить слова одого із офіцерів підрозділу БпЛА на Харківському напрямку Snake Island Institutе.
Генеральний директор "Української бронетехніки" Владислав Бельбас в інтерв’ю Цензор.НЕТ раніше заявляв, що процедура закупівлі озброєнь стабілізувалася ще в 2024 році. Утім, АОЗ тоді діяла "нелогічно, неефективно та непрозоро".
"Зараз це все змінилося, проте є один великий мінус, який може переважити всі плюси – процес дуже забюрократизований. І це проблема. Так, є тендери, ось це все. Але коли тендер триває пів року, девʼять місяців, а потім наприкінці року кажуть: треба поставити продукцію за місяць, то таке замовлення ніхто не виконає. Цей процес не має тривати якісь безмежні терміни. Тому в процедурі закупівель зараз є один грандіозний мінус – занадто складний забюрократизований процес, який, чесно кажучи, не сильно впливає на кінцеву вартість і терміни поставки, але сильно впливає на забезпечення Збройних сил України", – каже він.
За словами Бельбаса, система DOT-Chain Defence – гарний приклад децентралізації, антибюрократичної практики. А найкращі приклади треба масштабувати.
Закордон почав вкладатися в ОПК України
Міжнародні партнери до 2025 року не фінансували напряму оборонний сектор України. Гроші, що виділялися, могли використовуватися лише на соціальні чи гуманітарні потреби. Проте зі зростанням загрози з боку Росії для Європи, особливо після того, як російські "Шахеди" з бойовою частиною практично долетіли до Варшави у вересні, ставлення європейців до цього питання кардинально змінилося.
18 листопада стало відомо, що ЄС уперше відкрив можливість спрямовувати гроші з програми Ukraine Facility на підтримку технологій подвійного призначення (dual-use). Тобто завдяки новим можливостям підтримку можуть отримати виробники сучасних навігаційних і комунікаційних систем, дронів нового покоління, аерокосмічних технологій і точної металургії.
"Розширення Ukraine Facility на технології подвійного призначення – це результат кількох місяців спільної роботи України та ЄС. Він відкриває доступ до фінансового ресурсу, в першу чергу на суму в понад 140 млн євро, який ЄС спрямує з Ukraine Investment Framework на кредити та гранти для компаній. Завдяки цьому українські компанії зможуть швидше масштабуватися, залучати інвестиції і створювати продукти, що підсилюють стійкість України та всієї Європи", – пояснює заступниця міністра оборони Ганна Гвоздяр.
Brave1 – кластер для розвитку Defense Tech в Україні – на початку грудня запустив нову грантову програму EU4UA Defence Tech із загальним фондом 3,3 млн євро. Вона стала першою грантовою програмою ЄС, спрямованою на підтримку українських оборонних інновацій.
"Захист неба від російських дронів – це пріоритет не лише для України, а й для всієї Європи. Завдяки цим грантам ми зможемо забезпечити появу на ринку продуктів, здатних суттєво підсилити обороноздатність і технологічну автономію України", – зазначає Михайло Федоров.
У компанії "Дикі Шершні" кажуть, що співпраця з міжнародними партнерами – стратегічний напрям:
"Адже внутрішній виробник отримує досвід співпраці з країнами НАТО для подальшої інтеграції та додаткове фінансування для нарощування обсягів виробництва. Водночас держава отримує додатковий обсяг озброєння не витрачаючи бюджет, а наші закордонні партнери мають можливість переймати наш досвід для навчання своїх військових".
25 листопада Європейський парламент ухвалив регламент, який запускає першу в історії ЄС Програму європейської оборонної промисловості (EDIP) з бюджетом 1,5 млрд євро до 2027 року. Документ відкриває шлях до повноцінної інтеграції українського оборонно-промислового комплексу в європейський та передбачає пряму фінансову, технологічну й виробничу підтримку України.
Програма має три ключові пріоритети: стимулювання спільних європейських оборонних закупівель, нарощування власного виробництва в ЄС та перехід від імпровізованих рішень до системної організації оборонної співпраці.
"Це можливість закуповувати озброєння в Україні, спільно з Україною та для України. Програма структурно пов’язує українську оборонну промисловість з європейською оборонно-технологічною базою та інтегрує українські військові інновації до європейських розробок", – пояснює єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс.
Як казав раніше в інтервʼю Цензор.НЕТ технічний директор DEVIRO Денис Чумаченко, світу, коли він фінансує Україну, хочеться насамперед отримати її досвід:
"Досвід застосування, швидкої розробки, масштабування і модернізації. Нормальний термін розробки безпілотника середнього класу – 2-2,5 року. В Україні ж норма – 8-12 місяців. Наші партнери шукають саме це. Окрім того, у нас уже є зразки, які за своїми характеристиками обганяють багато світових конкурентів".
Схожу думку висловлюють і у війську. Так, офіцер підрозділу БпЛА на Харківському напрямку стверджує, що питання саме в коштах, які потрібні Україні, адже насправді ми можемо партнерам зараз більше допомогти з розробками, ніж вони нам.
Особливого значення тут набувають програми Build in Ukraine та Build with Ukraine.
Build in Ukraine
Ця програма покликана інтегрувати український ОПК в екосистему оборонної галузі Європи, збільшити безпекову допомогу Україні та залучити додаткові інвестиції.
"Ініціатива Build in Ukraine спрямована на те, щоб іноземні оборонні компанії створювали виробництва безпосередньо в Україні. Це дозволяє не лише забезпечувати Сили оборони необхідним озброєнням у короткі терміни, а й робить нашу державу повноцінним гравцем глобального ринку оборонних технологій.
Уже сьогодні в Україні працюють або розгортають виробничі потужності такі компанії, як BAE Systems (Велика Британія), Rheinmetall (Німеччина), SAAB (Швеція), Northrop Grumman (США). Крім того, в Україну заходять компанії, які спеціалізуються на новітніх технологіях: безпілотні системи, кіберзахист, системи боротьби з дронами. Це дозволяє одночасно посилювати обороноздатність і створювати нові робочі місця. Станом на кінець жовтня вже понад 25 іноземних компаній перебувають на різних стадіях локалізації в Україні", – пояснюють в Міноборони.
Build with Ukraine
"Build with Ukraine – це спільне виробництво продукції оборонного призначення / ОПК з іноземними партнерами за межами України. Мета – дублювати виробничі лінії в країнах-партнерах, щоб убезпечити вітчизняні виробництва від атак, та будувати спільні підприємства (joint ventures) на території партнерів. Це знижує ризики для критичних ланцюгів постачання, дає інвесторам безпечні юрисдикції та водночас зберігає R&D і ключові компетенції в Україні.
Проєкти в межах Build with Ukraine вже відпрацьовуються з окремими країнами, зокрема з Данією. Також у межах G2G-угод критично важливі виробництва можуть виводитися за кордон під спільний контроль держав-партнерів, щоб гарантувати їхню безперервну роботу навіть під час війни", – розповідають в Українській Раді Зброярів.
За словами заступника голови парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, голови Постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО Єгора Чернєва, ми вже ділимося з нашими партнерами досвідом протидії російським безпілотникам і ракетам – інструментами та тактикою, які ми для цього використовуємо.
"Ми навіть запросили їхніх солдатів і офіцерів приїхати до України для навчання тут; проте поки що вони віддають перевагу проведенню навчань на власній території. Ми залишаємося відкритими до співпраці з нашими союзниками", – каже він.
Чернєв додав, що наразі в Німеччині, Нідерландах, Великій Британії, Данії та інших країнах запускається низка пілотних проєктів.
"Багато країн зацікавлені в наших технологіях. Зокрема, Польща, як наш найближчий сусід, чітко розуміє, що Росія становить найбільшу загрозу для них та країн Балтії серед європейських країн, і тому рухається в цьому напрямку швидше", – сказав депутат парламенту.
Очікування від 2026 року
Заглядати глибоко наперед не беруться наразі ні виробники, ні військові. Адже 2025 рік закінчується доволі невизначено, зокрема через переговорний трек щодо врегулювання війни. Проте певні стратегії вже підготовлені.
"Є певний горизонт планування на I квартал 2026 року. Загалом на 2026 рік ми маємо дві стратегії. Яка буде ключовою – залежатиме від результатів переговорів про тимчасове припинення вогню", – кажуть в компанії "Дикі Шершні".
В DEVIRO стверджують, що планують зростати не за інерцією, а завдяки кільком чітким стратегічним опорам, на яких будуватимуть розвиток. Перша з них – системна робота з військовими.
"Саме цей канал залишиться для нас базовим. Прямі закупівлі частин і бригад – це нова норма війни. У таких закупівлях найшвидше видно правду: що реально працює, що не працює, що потрібно доробити, і за що готові платити. Для виробника це ще й найкоротший цикл зворотного зв’язку, а це означає швидкість еволюції продукту. Ми очікуємо що кількість прямих контрактів зростатиме і їхня частка буде не менше 50% і в наступному році", – розповіли представники компанії.
Друга опора, на яку спиратимуться в DEVIRO, – технологічне лідерство. Адже, на їхню думку, в 2026 році зростатимуть не ті, хто просто збільшує кількість корпусів, а ті, хто створює актуальність на полі бою.
"Тому ми будемо фокусуватись на новому функціоналі та можливостях наших комплексів. На ринку не так багато рішень, які одночасно ефективні, надійні й доступні. Саме ці три чинники будуть вирішальними у 2026-му, бо війна входить у фазу раціоналізації витрат. Ми плануємо збільшити витрати на R&D у наступному році в декілька разів коштом грантових програм допомоги європейських установ", – зазначають у компанії.
Власне, програми Build with Ukraine та Build in Ukraine для DEVIRO стануть третьою опорою:
"Це потенційно великий місток у наступні 3-5 років, але не просто як джерело фінансування. Це спроба для виробників отримати масштабованість за участі у спільних проєктах, а для України – довгострокове нарощування технологічної переваги. Ми очікуємо, що найближчими місяцями з’явиться чіткий і робочий порядок участі виробників у цих програмах. І якщо він буде прозорим, ринок отримає нову хвилю зростання і вже не імпульсну як у 2024-му, а індустріального масштабу. Фінансове зростання за рахунок прямих контрактів з країнами-партнерами для потреб ЗСУ може збільшитись у наступному році і частка може складати від 30% до 50%".
Раніше Технологічні Сили України представили три сценарії розвитку українського ринку дронів на 2026 рік:
- Сценарій "Status quo" фіксує низку викликів, в межах яких працюють українські виробники: обмежені бюджетні ресурси та відсутність єдиної державної політики підтримки локального виробника. Це обмежує їхній потенціал розвитку та створює загрозу втрати конкурентних позицій як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках.
- Втілення негативного сценарію погіршуватиме обороноздатність держави, стійкість економіки та розвиток ОПК: виробники за умови скорочення державних замовлень і неможливості експортувати й надалі шукатимуть можливості для релокації, а держзамовники натомість ставатимуть залежнішими від імпорту та допомоги країн-партнерів.
- Позитивний сценарій означатиме новий етап розвитку оборонної галузі України завдяки ринковим умовам, довгостроковим контрактам, стабільному державному регулюванню, можливостям експорту продукції і технологій та розвитку партнерств із союзниками.
Окрім того, під час 31-го засідання Контактної групи "Рамштайн" Міністр оборони України Денис Шмигаль заявив про амбітну мету: у 2026 році українські підприємства зможуть виробити до 20 млн дронів за умови належного фінансування від партнерів. Тобто йдеться про подвоєння виробничих потужностей. Проте тут важлива не цифра, яку напишуть у презентаціях, а реальні спроможності профінансувати виробників. Адже завантажити їх на 100% поки що не вдавалося в жодний з років повномасштабної війни.
