CEO TAF Industries Володимир Зіновський: Створити повну радіотишу немає можливості. Ні нам, ні ворогу
Індустрія дронів
TAF Industries – провідна українська military tech компанія з розробки та виробництва оборонних технологій, яка з 2023 року створює рішення для підвищення бойової переваги та захисту життя військових і цивільних.
Підприємство має власний R&D-центр, мережу виробничих майданчиків та команду інженерів.
Наразі TAF Industries виготовляє понад 30 продуктів, більшість з яких сертифіковані Міністерством оборони України. Серед виробів компанії: ударні дрони, розвідувальні комплекси, носії ретрансляторів, системи радіоелектронної боротьби, системи дистанційного керування та рішення з ШІ.
На початку 2026 року компанію очолив Володимир Зіновський, який ставить перед собою амбітні цілі з розвитку та масштабування виробництва і створення нових продуктів. Журналісти Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" розпитали Володимира про роботу компанії, чим сьогодні живе галузь і куди рухаються безпілотні технології. Не оминули й чутливу тему експорту озброєнь, яка не сходить з порядку денного щонайменше з кінця 2024 року.
– Нещодавно в компанії відбулася зміна менеджменту. З чим це пов'язано? Та як вплине на роботу?
– Олександр Яковенко, який донедавна очолював компанію, її засновник, хоче фокусно займатися стратегічним розвитком нашого підприємства на міжнародній арені. Це й питання партнерств, додаткової капіталізації тощо.
З іншого боку, TAF Industries зараз потребує більшої систематизації, чого Олександр не дуже любить. Він, насамперед, дуже ефективний "драйвер", особливо коли необхідно щось швидко розвивати, ризикувати.
Компанія за минулий рік виросла більше ніж удвічі. Хоча навіть на початку 2025 року вже не можна було сказати, що ми – маленька компанія. Ми поставили собі за ціль на цей рік зрости ще вдвічі. Тож розуміємо, що потрібно все більше системності.
Загалом, у нас зараз одна з ключових задач – систематизувати повністю те зростання, яке в нас було, та зберегти темпи.
– Ви сказали про розвиток на міжнародній арені. Що маєте на увазі? Той же експорт закритий. (8 лютого президент Володимир Зеленський заявив, що Україна відкриває експорт дронів. Це інтервʼю записувалось до заяви Зеленського, – ред.).
– Офіційно він не закритий.
– Але він не працює.
– Так, це буде точніше. Він не заборонений, а просто не працює. Але в нас є прекрасні приклади угод по типу Quantum Systems та Frontline Robotics. Це прекрасний прецедент і ми з деякими компаніями працюємо за схожим треком. Саме цей прецедент дав зараз набагато більше позитиву в плані того, що ми розуміємо, що це можливо робити.
І, як Олександр Яковенко вже неодноразово наголошував, Україна може втратити дуже багато можливостей, бо іноземці все одно тут. Вони так чи інакше отримують ці технології і ті рішення, які ми застосовуємо. Тому, якщо у нас буде можливість офіційно це оформити та заходити в еквіті українськими компаніями, розвивати та популяризувати Україну в такий спосіб на міжнародній арені, то це варто робити.
Читайте також: Усе впирається в експорт. Чого потребує оборонно-промисловий комплекс України у 2026 році?
З боку держави ми бачимо зараз усе більше гарних сигналів. Держава насправді теж зацікавлена, щоб компанії розвивалися та підсилювались на міжнародній арені. Але питання в чому: якщо в минулі роки європейці були готові виділяти кошти безпосередньо всередину України, то зараз вони насамперед зацікавлені в розвитку власного виробництва. Хоч у них і є певні зобовʼязання, скільки коштів вони мають витратити на допомогу Україні, для них найкращий варіант – витратити їх у себе для виготовлення продукції, яку вони зрештою поставлять в Україну.
– Які пріоритетні задачі ви, Володимире, ставите перед собою на чолі компанії?
– Насамперед – повністю оцифрована система, підтягнуті абсолютно всі процеси, де кожна функція описана, у кожної функції є бекап, де ми не залежимо від конкретної людини, де людина не виконує пʼять суміжних функцій, бо так історично склалося.
Тобто йде вибудова правильної системної компанії, яка не гасить пожежі, а може планувати та зваженіше ухвалювати рішення. Що більшими ми стаємо, то дорожчою є ціна кожної помилки.
– Наскільки впевнено TAF Industries сьогодні почуває себе на ринку?
– Досить упевнено. І тому підтвердженням зокрема є нещодавня подія, де нагороджували як військовослужбовців конкретних підрозділів, так і виробників, що брали участь у програмі "Армія дронів.Бонус" (так звані "еБали", – ред.). Ми там отримали нагороду, як один із найефективніших засобів на полі бою.
Якщо казати загалом про розвиток нашої компанії, то трампліном на початку були великі державні замовлення, які ніхто не міг виконати. Ми ризикнули, взяли на себе ці зобовʼязання і виконали їх. На той момент ми були сфокусовані на виконанні цих великих держконтрактів.
Інші ж виробники, які таких зобовʼязань не мали, більше спілкувалися з бригадами, щоби продавати свою продукцію підрозділам напряму. Цим ми почали займатися тільки наприкінці 2024 – на початку 2025 року, через що був певний геп. Але протягом 2025-го ми максимально занурились у таку співпрацю.
Тому зараз ми – компанія, яка з одного боку може та продовжує виконувати великі державні замовлення, але водночас тісно співпрацює і має постійний контакт з підрозділами Сил оборони України. Плюс із розвитком DOT-Chain Defence та Brave1 Market ми працюємо з децентралізованими закупівлями, прямими контрактами.
– Що взагалі думаєте про DOT-Chain Defence? Наскільки важливою така модель є для виробників?
– Це прекрасна практика. Це зробило умови більш ринковими, змусило виробників конкурувати: комусь знижувати ціни, комусь підтягувати якість свого виробу чи його актуальність. Але найголовніше, що це дає ефективніше забезпечення підрозділів і користувачів. Адже прибирається зайва ланка, коли ми постачаємо якомусь центру, який далі розподіляє засоби.
Утім, не можна казати, що 100% закупівель мають піти в DOT-Chain, бо це створює дуже багато ризиків – важче контролювати, може статися форс-мажор, коли комусь не поставили продукцію і в якомусь підрозділі виникає дефіцит засобів тощо. У такий момент підрозділ можуть підстрахувати Сили логістики ЗСУ, які мають певний резерв і можуть перекрити цей дефіцит.
Повертаючись до запитання, можу сказати, що ми чудово ставимося до DOT-Chain, бо це однозначно робить наше військо ефективнішим, дає можливість розвиватися нам, виробникам, адже ми отримуємо набагато швидший зворотний звʼязок щодо того, як має змінюватися виріб. І це масова історія, бо коли є запит на певні допрацювання від великої кількості підрозділів, ми розуміємо, що є висока потреба в засобі й треба рухати ТТХ саме туди. І навіть в централізованих закупівлях ми розуміємо, що є сенс впровадити саме цю зміну, тоді такий дрон, який постачатиметься умовному центру, буде довше актуальним.
Бо є ж пастка, в якій опинилися як виробники, так і Сили оборони, коли по централізованих закупівлях постачалася певна конфігурація виробу, що була актуальною на момент контрактування. Ці засоби пів року пролежали на складі, а коли доїхали до підрозділу, стали неактуальними. Через це ми навіть запустили програму TAF Lab, у межах якої власним коштом модифікуємо дрони, замінюючи певні компоненти, щоб актуалізувати засоби і Сили оборони могли їх застосовувати.
Тому DOT-Chain вирішує цю проблеми, бо підрозділ максимально оперативно отримує той засіб, на який бійці розраховували, який вони замовляли.
– Військові нерідко скаржаться, що з коробки нічого не літає, не працює, і що практично все потрібно доводити до тями. Наскільки це часта історія?
– Доволі часта. Принаймні раніше була. Це ще повʼязано зокрема з тим, що те, що літає на одній ділянці фронту, взагалі не працює на іншій.
Якось ми приїхали в один підрозділ з благодійною допомогою – з нашими дронами. Їх відвантажили в машину, але одну коробку ми лишили, щоби передати хлопцям і зробити звіт. Відкриваємо коробку й бачимо, що там дрони старої модифікації. Закрили її, відсунули, військові питають, що трапилось. Ми почали пояснювати, що на цих дронах старі частоти по керуванню, воно не полетить, але хлопці подивились, і зʼясувалось, що все літає. У них там був ідеальний радіогоризонт. Потім нам скидали відео уражень цими дронами, які, як ми думали, не літають.
Така проблема однозначно була. Але одна з цілей TAF Industries на 2026 рік – щоб кожен наш дрон можна було використовувати з коробки.
З одного боку це виклик технічний, щоб зробити більш універсальний засіб для задоволення максимальної кількості потреб. Водночас це про ефективну комунікацію з підрозділами, щоб кожному приїжджав дрон з тими характеристиками, які їм потрібні.
– Нещодавно Міноборони кодифікувало всі модифікації РЕБ "Квазар 3М". Над чим працюєте зараз? Який у вас нині флагманський продукт?
– Наймасовішим продуктом залишаються FPV-дрони. Зараз дуже велика увага до безпілотників на оптоволокні. І ми входимо в партнерство з одним із виробників оптоволокна. Будемо залучати їх у нашу структуру, масштабувати їхнє виробництво. Їхня ж задача – зберегти при цьому масштабуванні ту якість, яку вони надають зараз.
Окрім того, у нас ціль на рік – максимально масштабувати наш дрон-розвідник "Бабка", на який зараз шалений попит. Ворог усе більше збиває наших розвідувальних крил. І дешевий дрон-розвідник, який може забезпечувати потребу у розвідці, та який підрозділ не боїться втратити через його доступність і легку ремонтну придатність, – це те, що треба.
Ми починали з комплектів по два літаки, але зараз базова комплектація – вже чотири. Якщо котрийсь із них розібʼється, його можна використовувати як запчастини для ремонту тих засобів, що ще в строю.
Зараз ми готуємо нову генерацію "Бабки", намагаючись зберегти таку саму доступність. Так, вона буде трошки дорожчою, але технічно – кращою: довше та далі летітиме зі збереженням тої самої філософії, щоб підрозділи не боялися вилітати навіть за поганих погодних умов, бо можуть собі це дозволити без остраху втратити борт.
Продовжуємо також працювати в РЕБах. Найближчим часом має вийти наш РЕБ для подавлення цифрового звʼязку.
– Ви згадали про виробника оптоволокна. У нас в Україні його виготовляють?
– Насамперед я маю на увазі виробництво котушок. Бо це здається простий процес, але за нашим досвідом усе набагато складніше. Ми перепробували всіх виробників котушок, які можуть давати хоч якісь обʼєми, то валідували з них усіх для себе лише трьох.
Не так усе просто в намотці оптоволокна. А для нас критично важливо, щоб котушка була якісною, з мінімумом обривів. Бо який би класний не був дрон, якщо прикрутити до нього котушку, яка обірветься, то цей класний дрон упаде й нікуди не долетить, а місія буде провалена.
– З якими проблемами та викликами вам, як виробнику сучасних озброєнь, доводиться стикатися?
– Найбільший виклик, мабуть, що все продовжує швидко змінюватися. І коли виготовляєш продукцію не сотнями і не тисячами, а десятками тисяч, то будь-яка зміна, враховуючи логістичне плече, – це ризик, на який іноді доводиться йти, не маючи впевненості, чи буде воно зрештою ефективне. Якщо ж не ризикувати, то ти можеш перестати бути актуальним.
– А скільки зараз цикл змін займає часу? Минулоріч експерти казали, що близько пʼяти тижнів – і це вже ледь не зовсім інший продукт.
– Питання радше в тому, що більшість частот уже покриті. І ми так чи інакше продовжуємо працювати насамперед зі звʼязком. Але маємо розуміти, що логістичне плече близько двох місяців. Ми плануємо кварталами.
– Що буде, коли покриються всі частоти?
– Можна буде розуміти, що тут працюють ці частоти, змінювати їх, комбінувати, використовувати далі оптоволокно, працювати над цифровим звʼязком, який набагато важче заглушити, використовувати Starlink, LTE. Є ще над чим працювати. Створити повну радіотишу немає можливості поки. Ні нам, ні ворогу.
Але навіть якщо й створити такі умови, то наші військові так само не зможуть працювати, як і ворог. Тому ми паралельно працюємо над автономними дронами. Хоч це хайпова тема зі штучним інтелектом, але це технології, над якими ми працювали, працюємо та однозначно будемо працювати в майбутньому.
Якщо все починалося з простих систем донаведення, коли оператор має зафіксувати та вказати ціль, а дрон уже після донаводиться навіть в умовах радіоелектронної боротьби, то зараз іде робота, щоби безпілотник сам визначав ціль, підказував оператору, а за певних сценаріїв можливо й не питав у оператора дозволу на ураження цілі, розуміючи, що звʼязку з оператором немає, і дрон перебуває у зоні, де точно може бути лише ворог.
– Що в напрямку виробництва дронів у державі змінилося за час повномасштабної війни?
– У держави насамперед – це децентралізація закупівель. Держава зараз збирає дуже багато інформації по статистиці застосування різних засобів і в майбутньому потреба в закупівлях буде максимально автоматизована. Вона формуватиметься на основі статистики та даних про застосування цих засобів.
Зараз потреба збирається в ручному режимі – підрозділи передають інформацію, які засоби їм потрібні. Держава все це опрацьовує, збирає спроможності від виробників, розуміє, що ми можемо забезпечити ось ці засоби, а ці не можемо, тому потрібна альтернатива.
Часткова децентралізація, коли підрозділи сами можуть купувати продукцію на виділений бюджет, диверсифікує ризик неправильно створеної потреби.
Але якщо казати про централізовані закупівлі, то завдяки автоматизованій системі покращуватиметься та підвищуватиметься ефективність закупівлі саме тих засобів, які потребує наше військо.
– Що така автоматизація означає для виробників?
– Знову ж таки – працювати над тим, щоб твій засіб був максимально ефективним. Якщо він ефективний, система сповіщає, що його треба купувати більше. Якщо він не ефективний, то ти просто не потраплятимеш в централізовані закупівлі. Усі ці ініціативи направлені насамперед, щоб наше військо ставало ефективнішим.
– Але не всі витримають конкуренції. Якщо у нас було 500+ виробників дронів, то скоро їх кількість зменшиться?
– Однозначно, їх кількість зменшуватиметься. Ми маємо розуміти, що ось цей "зоопарк дронів" у певний момент був нашою перевагою, бо ворог не розумів, що по ньому зараз прилетить. Це давало можливість впроваджувати багато різних інновацій.
Читайте також: Як Україні приручити "зоопарк дронів" і чи треба це робити?
Але для держави це велика проблема. Якщо ми кажемо про планування будь-якої операції, то в тебе є перелік засобів, які ти можеш застосувати з певними ТТХ тощо. Чим більше у тебе цих засобів різних, тим важче вибудовувати якусь загальну тактику застосування, прописувати сценарії, доктрини й так далі.
У будь-якому разі ринок укрупнюється. Більші виробники просто мають імплементувати найкращий досвід тих команд, які не мають необхідного ресурсу для його масштабування. Держава ж у такий спосіб отримує більш прогнозовану та керовану систему.
