Як Україні приручити "зоопарк дронів" і чи треба це робити?
Індустрія дронів
Російсько-українська війна, а особливо її повномасштабна фаза, назавжди змінила військову науку. Якщо поява танків на полях Першої світової переломила хід війни, то нині їхня ефективність сумнівна. А все через дрони.
Уже не одна колона дорогої, на мільярди доларів, техніки росіян згоріла через "копійчані" безпілотники, що наводили артилерію або ж самостійно завдавали удари. За даними Генерального штабу ЗСУ з 24 лютого 2022 року станом на початок жовтня 2025-го Росія втратила понад 11 тис. танків, більш як 23 тис. бойових машин. Внесок безпілотників у цю статистику – безцінний.
Загалом, підрахунки Сил безпілотних систем показують, що за всіма ураженими цілями, включаючи техніку, у СБС пропорція 1 до 100, тобто на один витрачений ними долар втрати армії РФ складають $100. Це дуже високий рівень ефективності, який показує, куди потрібно вкладати кошти.
Україна сьогодні – світовий лідер з розробки, виготовлення та застосування дронів. Про це пишуть світові ЗМІ, це визнають військові командування західних країн, зокрема Сполучених Штатів.
"Ми відстаємо, відстаємо серйозно. Українці є світовими лідерами в технологіях дронів. Кожен час має свої головні активи. Колись це була артилерія, колись авіаносці, а зараз це дрони", – заявив спецпредставник президента США Дональда Трампа, генерал Кіт Келлог під час конференції YES 2025 у Києві.
Читайте також: Як Україна стала світовим лідером у виробництві та застосуванні дронів
Безпілотники успішно використовуються Україною з 2014 року, коли Росія розпочала своє вторгнення в Крим, а потім – на Донбас. Тоді біля витоків українського дронобудування стояли компанії DEVIRO ("Лелека-100"), Ukrspecsystems (PD-1, PD-2), Skyeton (Raybird-3) та "Атлон-Авіа" ("Фурія").
Проте справжній карт-бланш індустрія отримала після 24 лютого 2022 року. Дрони буквально почали збирати в гаражах і на кухнях, закуповуючи все необхідне переважно на китайських маркетплейсах.
"Безпілотники – це те, що дає нам певну незалежність. Так, ми залежимо в питанні комплектуючих, де їх узяти. Але дрони робимо самі. І це нам гарантує можливість чинити опір. А чинимо опір ми всією нацією, навіть у гаражах збираючи дрони. І це добре. Проте все, що можна було зробити в гаражах, ми вже зробили", – каже голова ГО "Аеророзвідка" Ярослав Гончар.
Масове кустарне виробництво розвивалося та еволюціонувало до промислових масштабів. Якщо до великої війни в Україні було 7 вітчизняних виробників безпілотників, то вже зараз в країні працює понад 500 компаній, а в обігу більш як 1 тис. моделей апаратів.
Держава всіляко сприяла, адже дрони продемонстрували свою ефективність на передовій. Сприяння це насамперед полягало в спрощенні процедур кодифікації виробів і допуску їх до експлуатації. Проте це породило іншу проблему – так званий "зоопарк дронів".
Щоби пояснити це явище, виконавчий директор Української Ради Зброярів Ігор Федірко використав порівняння з підходами росіян. Так, Росія наслідує пострадянську систему, яка базується на принципах уніфікації. У них усього п’ять основних моделей БпЛА. Головний ударний – "Шахед", проміжний ударний – "Ланцет", розвідувальні – "Орлан-10" та "Орлан-30", ударно-розвідувальний "Форпост". Тобто вони обрали для кожного сектору один основний безпілотник, який постійно модернізують і вдосконалюють.
"Ми пішли іншим шляхом – дали можливість приватному ринку народжувати рішення для здійснення тих чи інших завдань. Тож у нас тільки розвідників більш ніж 15 найменувань, а FPV-дронів – просто незліченна кількість. У нас є просто бомбери, бомбери літакового типу, розвідувальні дрони, розвідувально-ударні дрон-ракети, діп-страйки, є ще антидрони – тобто палітра просто колосальна. І по кожному з напрямів – мінімум по 10 виробників", – казав Федірко в інтерв’ю Укрінформу.
Читайте також: Топ-10 видів безпілотників української індустрії дронів
Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" поспілкувався з провідними експертами галузі, щоб визначити, чи варто боротися із "зоопарком дронів", і чи є в цій унікальній ситуації бодай якісь плюси.
Епоха "зоопарку" добігає кінця?
Однозначну відповідь щодо "зоопарку дронів" дати складно – це погано, але завжди з обмовкою про переваги різноманіття. Хоча наші співрозмовники сходяться на думці, що його період нарешті закінчується.
"Зоопарк дронів" – це як "дитяча хвороба" індустрії. Явище закономірно зʼявилось у відведений історією час, коли потрібна була кількість, більше ніж якість. Коли держава та волонтери закликали збирати дрони в гаражах, на кухні, в офісі. Це був природній процес, який ми пережили, наступний крок – це стандартизація", – переконані в компанії DEVIRO.
Стандартизація була й раніше. Ще до повномасштабного вторгнення Мінооборони та Генштаб мали чітку процедуру взяття на озброєння безпілотних авіаційних комплексів, але в силу обставин її спростили, замінив на допуск до експлуатації.
"Це дало можливість виробникам дронів "розправити крила", – додають у DEVIRO.
За словами CEO компанії-виробника дронів Vyriy Олексія Бабенка, "зоопарк дронів" – це погано. Але потрібно розуміти причини, чому він узагалі виник.
"Система закупівель давала змогу компаніям з’являтися в неприродній спосіб. Тобто не через попит від військових, а через домовленості, знайомства, хороші презентації. Зрештою у нас сформувалася велика кількість компаній, які на звичайному ринку просто б не виникли. Частина з них зрештою переформатувалася, почала працювати на військових і створила гарні продукти, які зараз активно використовуються, виробляються, продаються. А частина компаній не змогла перелаштуватися в той момент, коли експлуатант напряму став обирати, що купувати, а що ні", – каже він.
Як наслідок, додає CEO Vyriy, залишилося багато компаній, що виробляють приблизно однакові дрони, але які все одно відрізняються – по комплектуючих, налаштуваннях, що безумовно заважає нормально працювати військовим.
"А якщо ми ще до цього додаємо "зоопарк плат ініціації", то вони буквально загрожують їхньому життю", – наголошує Бабенко.
Зараз активно розвивається тенденція, що бригада переходить на забезпечення від одного-двох виробників через еБали, DOT-Chain тощо й отримує нормальні стандартизовані дрони, пояснює він.
"Але велика кількість компаній залишається без замовлень. Так власне "зоопарк дронів" в Україні й починає закінчуватися", – стверджує Олексій Бабенко.
В DEVIRO переконані, що етап становлення індустрії дронів в Україні майже закінчився.
"Кількість нових компаній з виробництва дронів не збільшується вже такими темпами як два роки назад. Основні гравці, а це майже 10 компаній, починають придивлятись до інших виробників софту, сервісу тощо. У пошуках нових ідей та технологій компанії почнуть обʼєднуватись і збільшуватись", – прогнозують представники компанії.
Читайте також: Індустрія дронів в Україні вже сформована, настав час нарощувати м’язи, – виробники про ринок безпілотників
На думку заступника директора в TAF Industries Володимира Зіновського, "зоопарк дронів" – це погано в стратегічному плані, адже не дає можливості швидко масштабуватись, розробляти єдині системи навчання, єдині тактики застосування. Це призводить, наприклад, до того, що в одному підрозділі знають, як користуватися якимось дроном, а в іншому – ні.
"Утім, саме в нашому випадку, велика кількість виробників на умовно конкурентному ринку дає можливість знаходити інновації, які з часом можуть змінювати ту саму тактику застосування, що зазвичай ухвалюється на роки вперед. Окрім того, конкуренція насправді змушує виробників весь час покращувати продукт, знижувати собівартість, щоб обирали саме їх.
Водночас ми потребуємо нових технологій, щоб дивувати ворога. Іншого варіанту перевірити, чи ця технологія працює, чи можна її застосовувати, ніж як на полі бою немає. Причому перевіряти бажано в різних умовах, і щоб це робили різні підрозділи", – каже він.
За словами співзасновника FRDM, президента Технологічних Сил України Вадима Юника, різноманіття потрібно: фронт змінюється, тому потрібні різні рішення.
"З іншого боку – це логістика, ремонт, навчання. Солдат сьогодні має один дрон, завтра інший – і втрачає час на перенавчання. Ідеально було б мати універсальний, але це нереально", – стверджує Юник.
Голова ГО "Аеророзвідка" Ярослав Гончар закликає не забувати про тих, хто безпосередньо користуватиметься всією цією продукцією – військових.
"У них уже фрустрація. Бо всіх треба навчити. Уявіть себе командиром бригади, якому можуть дати 400 видів техніки. Немає таких вундеркіндів, які спроможні опанувати їх усі. З урахуванням того, що уніфікації немає, кожний інженер починає вигадувати щось своє. То як навчити екіпаж? Через перенасиченість і відсутність уніфікації знижується ефективність застосування безпілотників, адже підготувати людей під таке різноманіття – це дуже серйозний виклик", – наголошує він.
Чи треба боротися із "зоопарком дронів"?
Ринок безпілотників наразі в стадії саморегуляції. Втручання держави має бути точковим, адже основні тренди задають військові – безпосередньо ті, хто виконує бойові завдання. Хоча, переконаний Володимир Зіновський з TAF Industries, певні стандарти від держави, які звели б відмінності масових продуктів до мінімуму, все ж не завадили.
Водночас, на думку Ярослава Гончара, якщо попросити військових висунути вимоги до безпілотників, 99% виробників їх просто не зможуть виконати.
Олексій Бабенко наголошує, що боротися ні з чим не треба, потрібно усунути причини виникнення "зоопарку дронів", а саме – непрозорі процедури закупівель і можливі схеми.
"Також одна з причин – незрозуміла процедура формування потреби. Мабуть, це найбільша проблема, яка була в нашій армії. Насправді те, що зараз робить Агенція оборонних закупівель, Мінцифри, Міноборони та Генштаб у цілому – це і є усунення причин, через які виник "зоопарк", – каже він.
Процеси саморегуляції, за словами Бабенка, надалі будуть визначальними.
"Підрозділи самі обирають те, що їм подобається. Це не обов’язково має бути продукція великого виробника. Це може бути якийсь локальний виробник з ідеально адаптованим конкретно під цей підрозділ дроном. І це вже більше схоже на різноманіття, сформоване справжнім попитом, а не тому, що хтось вирішив, що має бути, скажімо, 100 компаній, які роблять FPV. По суті, підрозділи самі мають вирішити, якими дронами їм літати", – пояснює CEO компанії Vyriy.
Схожу думку висловлює і Вадим Юник: "Військові самі повинні визначати, що їм потрібно, але замовлення мають іти від тих, хто реально в окопах".
За словами Володимира Зіновського, органічний процес відходу від "зоопарку" вже запущений, адже ринок зараз укрупнюється, через що залишаються найдієвіші засоби. Великі ж виробники мають досвід масштабування виробництва, щоб забезпечувати весь необхідний попит.
"Також зараз розвивається варіант виготовлення за ліцензією. Наприклад, розробник якогось дієвого рішення не має необхідних виробничих потужностей, тож він просто надає ліцензію на виготовлення продукції. Державою це поки не врегульовано", – пояснює Зіновський.
У компанії DEVIRO наголошують, що в Україні немає ринку дронів у класичному розумінні, але є потреба фронту.
"Саме наші військові, оператори дронів, формують цю потребу. Вони краще за всіх знають, що їм потрібно для успішного виконання бойових задач. "Зоопарк дронів" неминуче зникне, але держава має допомогти, залучивши військових і виробників до пошуку балансу", – переконані в DEVIRO.
Голова ГО "Аеророзвідка" Ярослав Гончар додає, що частина виробників уходить зараз у спеціалізацію. Тобто робить не дрони, а, скажімо, пропелери чи двигуни – комплектуючі до безпілотників, без яких їх виробництво неможливе. Це ще більше підвищує нашу незалежність від зовнішніх ринків, що зміцнює національну безпеку.
"Думаю, життя буде підштовхувати компанії шукати свою нішу. Не треба озброювати бригаду всіма видами апаратів. Краще робити щось одне, але якісно та в достатній кількості", – каже Гончар.
Він також закликає виробників об’єднуватися та все ж таки пропрацьовувати моменти уніфікації. Щоб на практиці не виходило, що операція зривається, бо кладовщик видав екіпажу акумулятори від несумісного дрона. Ще одне важливе питання, на якому акцентується Ярослав Гончар, – інтерфейси управління. Адже вони можуть кардинально відрізнятися один від одного, до них потрібно звикати. Тому, пропонує очільник ГО "Аеророзвідка", виробникам варто радитися та взаємодіяти з військовими. Це в рази підвищить ефективність виробництв.
"Зоопарк дронів" на фоні можливого експорту: які перспективи
Потенціал українського оборонно-промислового комплексу від початку повномасштабного вторгнення Росії зріс у десятки разів. Президент України Володимир Зеленський на наступний рік оцінює його в сегменті тільки дронів і ракет на $35 млрд. 40% зброї, яка сьогодні застосовується на фронті – це зброя, вироблена в Україні або з Україною. Проте, щоби потенціал дійсно працював, потрібне фінансування.
"Прийшов час запускати експорт нашої української зброї – тих видів зброї, які в нас у профіциті, а отже, можуть бути експортовані, щоби було фінансування для тих видів зброї, які особливо потрібні для захисту", – наголосив Зеленський під час Міжнародного форуму оборонних індустрій.
Читайте також: "Проблема не в експорті зброї, а у відсутності грошей і замовлень", – президент ТСУ Вадим Юник
Дрони – один із потенційних експортних напрямків. Ними вельми зацікавлені наші міжнародні партнери. Після нещодавньої навали російських безпілотників на країни західної Європи, делегація українських фахівців відправилася в Данію для обміну бойовим досвідом. Дрони-перехоплювачі "Стінг" від "Диких Шершнів" справили на європейців неабияке враження.
Читайте також: Sting як "приклад для Європи": на що здатний новий український "вбивця дронів"?
Цікавляться українськими безпілотними розробками загалом по обидва боки Атлантики. На початку жовтня українська делегація була в США, де обговорювала з представниками Пентагону та Конгресу реалізацію так званої "дронової угоди" (Drone Deal) – п’ятирічного проєкту із закупівлі українських безпілотників, а також можливості створення спільного виробництва окремих зразків.
"Сьогодні немає жодного натівського стандарту в дронах, який би був ефективнішим ніж ті, що використовують на полі бою ЗСУ. Стандарти задає лідер, і Україна – це європейський лідер в індустрії дронів. Тому ми, українські виробники, разом із пілотами прямо зараз на полі бою куємо ці стандарти", – наголошують у компанії DEVIRO.
Хоча, на думку CEO Vyriy Олексія Бабенка, експорт не сильно вплине на сегмент FPV-дронів, а це саме та ланка, де спостерігається найбільший "зоопарк".
"Багато виробників FPV-дронів думають, що зараз вони вийдуть на закордонні ринки, і всім одразу стануть потрібні наші однакові, нашвидкуруч зібрані FPVшкі, які втрачають актуальність за пів року-рік максимум. Але ж це не так. Наші дрони потрібні, але, як на мене, для освоєння технології", – каже він.
Заступник директора в TAF Industries Володимир Зіновський переконаний, що коли експорт озброєнь повноцінно запрацює, це покаже, що з того, що виробляється в Україні, іноземці готові додати до своєї військової доктрини.
"Але насправді гарний приклад – це те, як Польща раптом почала шукати виробників інтерсепторів після того, як на їхню територію залетіли "Шахеди". І, розуміючи потребу, вони зараз знайдуть саме те рішення, яке буде оптимальним для них. Спочатку вони, звісно, куплятимуть його, але робитимуть усе, щоб цю технологію просто забрати собі та надалі виробляти у себе", – звертає увагу він.
Зіновський додає, що іноземці, дивлячись на весь наш "зоопарк дронів", як він застосовується під час війни, можуть обрати для себе найбільш дієве рішення.
"Бо, наприклад, по тих самих інтерсепторах, у них є зараз можливість обирати. Адже є мультироторні, є крила тощо. Іноземці дивляться, що та як працює", – пояснює заступник директора в TAF Industries.
Але чи є сенс закуповувати на склад якісь конкретні дрони, коли ситуація динамічно змінюється? А саме цим, по суті, зараз і займатимуться наші партнери, адже "втягуватись" у повноцінну війну не планують.
Ситуація, безумовно, змінюється, наголошує Володимир Зіновський, але на різних ділянках фронту по-різному. І те, що не працює на одній ділянці, чудово продовжує виконувати свої функції на іншій.
"У нас велика країна з величезним фронтом, тому нам десь цей "зоопарк" і потрібен, бо в різних умовах ми це все застосовуємо. Європейці розуміють, що багато умов, які є в нашій війні, у них просто фізично їх не може бути, тому вони можуть обмежитися певними рішеннями", – каже він.
***
Очевидно, "зоопарк дронів", який виник в Україні, має свої певні переваги. Проте на даному етапі він більше не потрібний. Виробництва повинні вже концентруватися на конкретній ніші та виробляти, якщо не готові рішення, то принаймні комплектуючі, що дозволить іще більше посилити національну безпеку. У фокусі виробників також має бути не тільки "залізо", а й відповідне програмне забезпечення, без якого "залізо" лише ним і залишатиметься.
У найближчий перспективі ринок очікує консолідація – більші гравці, об’єднуватимуться з меншими, щоб відповідати запиту військових, заради яких, власне, вся історія з дронами і закрутилася ще в далекому 2014 році. Держава тут більше сприятиме, ніж заважатиме, особливо з огляду на фактичне відкриття експорту озброєнь, зокрема безпілотних технологій.
Україна й надалі задаватиме тренди в індустрії, адже сьогодні ми буквально єдина країна, яка ледь не щоночі відбивається від навали ворожих безпілотників підручними "копійчаними" засобами, тоді як країни НАТО піднімають для їх знищення винищувачі п’ятого покоління, кожен постріл яких обходиться платникам податків у сотні тисяч доларів.
Україна має безцінний ресурс – людей, які здатні вигадувати інноваційні рішення для виконання тих чи інших задач в умовах обмеженої ресурсної бази. Але проблема полягає у масштабуванні рішень. І рухатися в цьому напрямку держава почала лише нещодавно. Експорт озброєнь потенційно пришвидшить цей рух, адже зможе принести в галузь нові інвестиції. А вони точно будуть – дива, які творять Сили безпілотних систем ЗСУ, СБУ, ГУР й інші оборонні відомства, використовуючи дрони, не лишаються непоміченими. Результати бачать як союзники, так і вороги.
