Українці не збираються повертатися додому? Чому з-за кордону надсилають усе менше грошей в Україну

Автор: Владислав Недашківський

Щороку українці за кордоном надсилають усе менше грошей в Україну. Якщо до великої війни, починаючи з 2014-го, загальна сума переказів безупинно зростала, досягнувши рекордних $14 млрд у 2021 році, то після повномасштабного вторгнення спостерігається сталий низхідний тренд, свідчать дані Національного банку України.

Так, минулоріч обсяг приватних грошових переказів в Україну становив $8,03 млрд, що на 14,8% (на $1,39 млрд) менше, ніж у 2024-му ($9,42 млрд).

Перекази на Батьківщину від українців, які опинилися за кордоном, завжди були значним джерелом надходження валюти до України. Утім, експерти припускають, що суми скорочуватимуться й надалі.

Водночас обсяги операцій з картками українських банків за кордоном у 2025-му зросли як за кількістю, так і за сумою. Відповідно до даних Нацбанку, минулого року українці за межами України здійснили 370,2 млн операцій з вітчизняними картками на загальну суму 354,8 млрд грн. У 2024 році ці показники становили 338,1 млн операцій на 343,8 млрд грн.

Чи свідчить це, що українці, які перебували за кордоном до повномасштабної війни або ж виїхали, рятуючись від неї, змогли вивезти свої сім’ї і не планують повертатися в Україну? Або ж вони просто стали менше заробляти, тому й не можуть, як раніше, допомагати тим, хто лишився тут? БізнесЦензор разом з експертами шукав відповіді на ці запитання.

Ні потреби, ні можливості надсилати гроші

Основною причиною падіння грошових переказів українців за кордоном на майже 15% є скорочення чистої оплати праці на $1,1 млрд – до $4,5 млрд, зазначає керівник напряму скринінгу інвестицій Ради економічної безпеки України, національний консультант Міжнародного центру розвитку міграційної політики (ICMPD) Володимир Ланда.

Водночас, звертає увагу експерт, скорочуються перекази і за іншими складовими: податки та витрати мігрантів у країнах перебування та грошові перекази робітників, що працюють за кордоном більше року.

"Варто зазначити, що оцінка переказів офіційними каналами впала дещо менше – на 7%, до $5,1 млрд, тоді як оцінка Національним банком обсягу переказів неформальними каналами впала на чверть, нижче $3 млрд. Серед причин чергового зменшення обсягу грошових переказів – припинення трудових відносин мігрантів з українськими роботодавцями, набуття громадянства інших країн та інші фактори, що призводять до розриву мігрантами соціально-економічних зв’язків з Україною", – пояснив він.

Водночас старша дослідниця Центру економічної стратегії (ЦЕС) з питань розвитку людського капіталу, міграції, ринку праці Ірина Іпполітова вважає, що однією з причин скорочення переказів можуть бути зміни в структурі мігрантів і цілях міграції.

Вона пояснює, що раніше це переважно була короткочасна трудова міграція з метою заробити гроші для певних цілей в Україні (побудувати будинок чи купити квартиру, заплатити за навчання дітей в університеті, відкрити бізнес тощо). Але зараз, не в останню чергу через безпекові ризики, міграція зсувається в бік постійного проживання за кордоном, коли немає такої потреби і можливості переказувати гроші в Україну.

"За даними Нацбанку, тенденція до зменшення переказів з-за кордону почалася після початку повномаштабного вторгнення, з 2022 року. Тому, хоча ми не знаємо достеменно причин цього зниження, можемо припустити, що безпекова ситуація, як і зміна в стратегіях і цілях міграції (тривале проживання замість короткочасної роботи за кордоном), зіграли свою роль. Дивлячись на цю тенденцію, можна також припустити, що перекази й надалі будуть знижуватися", – зазначила Ірина Іпполітова в коментарі БізнесЦензору.

Кількість українських біженців у Європі на 16 січня 2026 року оцінювалась у 5,35 млн, загалом у світі – у 5,86 млн.

Національний банк зі свого боку прогнозує, що повернення українських біженців розпочнеться в 2027 році. За оцінками регулятора, тоді вперше за останні роки може повернутися на 100 тис. осіб більше, ніж виїде з України. А вже у 2028-му процес активізується – повернеться 500 тис. людей, – зокрема з огляду на очікуване зменшення безпекових ризиків і загальне поліпшення економічної ситуації.

Станом на 30 листопада 2025 року майже 4,33 млн громадян, які виїхали з України внаслідок розвʼязаної Росією повномасштабної війни, мали статус тимчасового захисту в Європейському Союзі.

Водночас на повернення наших громадян може серйозно вплинути зміна європейської політики щодо тимчасового захисту, який в ЄС завершиться після 4 березня 2027 року. Це рішення вже остаточне, і не буде змінене, навіть якщо до того часу не закінчиться війна.

Але це не означає, що українських біженців змусять повернутися в Україну. Наразі Європейська комісія працює над встановленням єдиної рамки для всіх держав Євросоюзу, у межах якої вони плануватимуть перехід українців до інших легальних статусів перебування на їхній території, або ж до повернення на Батьківщину, але добровільного.

Читайте також: Молодь тікає з України, на заміну їдуть бангладешці та пакистанці. На ринку праці – глибока криза

"Поки важко спрогнозувати кількість тих, хто повернеться через скасування тимчасового захисту – це більшою мірою залежатиме від підходу кожної країни до оформлення альтернативних дозволів на перебування, роботу тощо", – звертає увагу Ірина Іпполітова.

Європа втім не готова втрачати українців, адже наші співвітчизники приносять європейським економікам більше грошей, ніж держави витратили їм на допомогу. Яскравий приклад – Польща. Біженці з України почали відігравати настільки велику роль в економіці цієї країни, що їхнє повернення додому матиме значний негативний вплив.

Як повідомив Польський економічний інститут із посиланням на звіт Deloitte, у 2024 році українці сприяли зростанню польського ВВП на 2,7%, що еквівалентно 98,7 млрд злотих. До 2030 року їхня частка у формуванні ВВП Польщі, за прогнозами, зросте до 3,2%.

Та й самі українці не поспішають повертатися. Згідно з масштабним дослідженням Національного банку Польщі (NBP), українці все частіше перестають надсилати гроші в Україну та купують власне житло. Так, 81% тамтешніх українців забезпечують себе житлом самостійно:

• 72% – орендують квартири чи кімнати;
• 9% – вже придбали власну нерухомість.

NBP також фіксує тривожний для економіки України тренд: частота й обсяги грошових переказів в Україну знижуються. Українці все більше інвестують у свій побут у Польщі, оскільки життя там дорожчає, а короткострокових планів на повернення стає менше.

Чи повернуться біженці додому?

Дослідження польського Нацбанку показало, що плани залишитися в Польщі назавжди мають 51% довоєнних мігрантів і 24% воєнних біженців з України. Водночас більше половини біженців (56%) досі не визначилися зі своїм майбутнім і не мають конкретних планів ані на повернення, ані на остаточну еміграцію.

Опитування біженців загалом стабільно показують досить високу частку тих, хто планує повернутися в Україну, стверджує Ірина Іпполітова з ЦЕС. Наприкінці 2025 року про це говорили 43% українських біженців (за винятком тих, хто зараз перебуває в Росії чи Білорусі – щодо їх кількості та намірів немає надійних даних). Зокрема, 19% точно планують повернення, 24% – скоріше планують. 36% не планують чи скоріше не планують, а 20% – не визначилися. Це співвідношення практично не змінилося з 2024 року.

"Наш аналіз також показує, що серед біженців можна прослідкувати групи з різним сприйняттям поточної ситуації та ставленням до майбутнього. Є групи, які досить песимістично ставляться до перспектив життя в Україні, а також високо цінують переваги життя в європейських країнах – вищі стандарти життя, доходи, матеріальне та соціальне забезпечення, якість освіти тощо. Ці групи більше орієнтовані на повноцінну інтеграцію за кордоном. Але є групи, які зберігають зв’язок з Україною та орієнтовані на повернення. За підрахунками МОМ, в 2025 році в Україні було близько 1,3 млн тих, хто вже повернувся з-за кордону", – розповіла експертка БізнесЦензору.

Проте переважна більшість тих, хто планує повернення, готові це зробити лише після остаточного завершення війни, адже саме це – основна причина виїзду. За словами Іпполітової, ми справді можемо очікувати на повернення частини біженців, але тільки коли буде суттєве покращення безпекової ситуації.

"Дослідження намірів українців за кордоном однозначно вказують на кореляцію між терміном перебування за кордоном та намірами повертатися – їх декларує вже менше половини мігрантів, і ця цифра зменшується з кожним роком війни. До цього варто додати, що не всі, хто бажає повернутися на момент проведення опитування, реалізують цей намір, тоді як абсолютна більшість респондентів, які не планують повернення, ймовірно не повернуться", – каже керівник напряму скринінгу інвестицій Ради економічної безпеки України, національний консультант Міжнародного центру розвитку міграційної політики Володимир Ланда.

За його словами, у підсумку можна очікувати на повернення 20-30% українців, якщо активна фаза війни завершиться цього року і ще меншої частки, якщо це станеться пізніше.

"Покращити показники повернення мають відповідні державні політики, зокрема нова міграційна стратегія, ухвалення якої урядом очікується у 2026 році", – додає експерт.

За словами директорки Інституту демографії та досліджень якості життя ім. М. Птухи НАН України Елли Лібанової, міграційна політика України має бути диференційованою по країнах. У Польщі більше молоді та жінок, у Німеччині – чоловіків і людей старшого віку. Це означає, що умови повернення мають враховувати різні потреби.

"Україна має стати країною, де люди прагнуть жити й працювати, а не шукати кращої долі за кордоном. Наше завдання – сформувати таку політику, яка водночас сприятиме поверненню українців, залученню іноземних фахівців і збереженню трудового потенціалу для відбудови держави. Міграційна політика має поєднувати внутрішні пріоритети з міжнародним досвідом, враховувати потреби ринку праці й інтереси громадян, інтегруючи найкращі світові практики", – наголошує президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО "Офіс міграційної політики" Василь Воскобойник.

Водночас, додає Ланда, державні органи, як наприклад Національний банк України, у своїх прогнозах мають закладати строк завершення російсько-української війни, але з етичних і політичних причин не можуть це робити прямо.

"Тому в офіційних прогнозах такі очікування можуть формулюватися як "повернення до позитивної нетто-міграції" чи "істотне скорочення витрат на оборону". Такі прогнози є актуальними на момент складання, і з часом можуть переноситися на інші роки з огляду на зміни поточної ситуації. Тому повернення мігрантів у 2027 році варто розглядати не як прогноз НБУ, а як сценарій, для якого регулятор розраховує оціночні значення решти економічних показників", – пояснює експерт.

Ірина Іпполітова наголошує, що з економічної точки зору повернення біженців матиме позитивні наслідки.

"Наш аналіз соціально-економічного становища біженців до виїзду з України показує, що найчастіше – це працевлаштовані люди з вищою освітою та хорошим доходом, якщо порівнювати з середнім по Україні рівнем. Їхнє повернення сприятиме зменшенню дефіциту робочої сили, який вже існує в Україні і за оцінкою Dragon Capital становить 2 млн осіб. Але проблемою є те, що молодь менш схильна повертатися, ніж люди старшого віку", – каже вона.

Експертка ЦЕС вчергове звертає увагу: в поверненні біженців першочерговим фактором є безпекова ситуація, тобто закінчення війни та відсутність повітряних атак.

"Далі – економічні фактори: вищий рівень життя та можливість знайти достойно оплачувану роботу. На третьому місці – політичні фактори: покращення у сфері верховенства права, боротьбі з корупцією в Україні та приєднання України до ЄС чи НАТО, або чіткий рух у цьому напрямку. Для чоловіків також важливими факторами повернення є припинення мобілізації та можливість вільного руху через кордон", – пояснює Іпполітова.

Вона додає, що важливим питанням у підготовці до повернення біженців додому є житло.

"Лише 9% опитаних нами в грудні 2025 року біженців сказали, що їхнє житло зруйноване чи пошкоджене, але за даними МОМ, доступне житло та допомога у відновленні пошкодженого житла – серед найгостріших питань для ВПО та тих, хто повертається з-за кордону", – зауважує експертка.

Зачароване коло

Отже, чим довше українці залишатимуться за кордоном, тим менше шансів, що вони повернуться в Україну. Це безперечно впливатиме й на потоки грошових переказів, адже звʼязки вітчизняних мігрантів з Україною дедалі слабшатимуть.

Держава має докладати максимум зусиль, щоб заохочувати наших співвітчизників повертатися додому, формувати відповідну політику, над якою вже працюють фахівці на замовлення уряду України. Насамперед ця політика має стосуватися економічно активного населення, яке зможе знову інтегруватися на вітчизняний ринок праці, що переживає либонь найглибшу кризу за часів незалежності.

Безпекові ризики лишатимуться вирішальними в питанні повернення українців із-за кордону. Проте не менш гостро стоятиме житловий аспект, адже українці, житло яких залишилося на тимчасово окупованих територіях чи зруйноване внаслідок російських атак, мають кудись повертатися. Це як ходити зачарованим колом.

Наприклад, від початку дії програми доступної іпотеки за "єОселею" було видано лише 23 тис. кредитів ‒ це "крапля в морі", порівняно з реальним попитом на житло в Україні, який обраховується мільйонами. Тож без зваженої державної політики ця проблема ще довго стоятиме на порядку денному.

Окрім того, варто готуватися до подальшого падіння переказів із-за кордону, які свого часу стабільно підтримували країну валютою. Навіть якщо прогнози Нацбанку справдяться, і українці почнуть повертатися додому з 2027 року, обсяги цього повернення залишатимуть бажати кращого.